Постанова

від 19.03.2015 по справі 826/20070/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2015 року 14:00 № 826/20070/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Сиволоцької Л.О.,

представника відповідача: Мірошніченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА КОНСАЛТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014р. №0016222213, виданого Державною податковою інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014р. №0016232213, виданого Державною податковою інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.

Адміністративний позов мотивовано правомірністю ТОВ «ОПТІМА КОНСАЛТ» віднесення до складу витрат, витрати по господарським операціям з ТОВ «СТАРКСЕРВІС», оскільки господарські відносини позивача та контрагента є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а тому підстави для їх скасування - відсутні. Окрім того, зміст укладених угод між позивачем та контрагентом не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ОПТІМА КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 38320715) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.01.13р. по 31.01.14р., за результатами якої складено акт від 10.11.14р. №1617/22-13/38320715.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «ОПТІМА КОНСАЛТ»: п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, а саме заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного період у розмірі 54048,00грн.; порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього в сумі 42552,00грн., а саме 2013р.

На підставі акту перевірки від 10.11.14р. №1617/22-13/38320715 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.14р. №0016222213 про збільшення податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість за основним платежем 54048,00, за штрафними (фінансовими) санкціями 13512,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.11.14р. №0016232213 про збільшення податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток за основним платежем - 42552,00грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями 10638,00грн.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Листом від 19.12.14р. №2799/10/26-15-10-05-15 Головним управлінням Міндоходів у м.Києві повідомлено позивача про залишення скарги - без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом встановлено, що ТОВ «ОПТІМА КОНСАЛТ» мало господарські відносини з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38292311).

За змістом Договору про надання послуг №06/32 від 31.05.2013р., в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з Інтернет-реклами, зокрема:розробка рекламного плану щодо порядку та напрямків по інформуванню та популяризації послуг Замовника через мережу Інтернет;формування контекстних рекламних блоків з інформацією про послуги Замовника;формування контекстних рекламних блоків з інформацією про Замовника;розміщення та оновлення контекстної реклами на дошках оголошень в Інтернеті (по типу slando.ua, aukro.ua, ask.com, ria.ua, info.doshka.com.ua, allbiz.com, avizo.ua, інші) та інших ресурсах з вільним доступом до розміщення інформації; розповсюдження інформації про Замовника через соціальні та соціально-бізнесові мережі; розсилка інформації про Замовника електронним шляхом на адреси цільового сегменту.

Договір про надання послуг №07/36 від 01.07.2013р. предметом якого є: зобов'язується надавати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з правових питань, зокрема:розробка проектів господарських договорів; надання правових висновків та рекомендацій щодо необхідного комплексу організаційних та ^В ентальних заходів для підготовки та укладання господарських договорів; правовий супровід та представництво інтересів при проведенні переговорів з контрагентами; проведення комплексного правового аналізу та перевірки документів та статусу контрагентів на fetter відповідності чинному законодавству України, в т.ч, належного обсягу та оформлення повноважень представника; надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок та роз'яснень по будь-яким нормам чинного законодавства України.

Відповідно до предмету Договору про надання послуг №08/48 від 01.08.2013р. визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується щомісячно надавати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з правових питань, зокрема: перевірка господарських договорів на предмет відповідності вимогам законодавства та інтереса Замовника;розробка проектів господарських договорів;надання правових висновків та рекомендацій щодо необхідного комплексу організаційних та ентальних заходів для підготовки та укладання господарських договорів;правовий супровід та представництво інтересів при проведенні переговорів з контрагентами;проведення комплексного правового аналізу та перевірки документів та статусу контрагентів на предмет відповідності чинному законодавству України, в т.ч. належного обсягу та оформлення повноважень представ ника; правовий супровід та представництво інтересів в усіх недержавних та державних підприємствах, установах та організаціях, в судових органах; проведення комплексного правового аналізу та перевірки організаційних, реєстраційних та інших документів Замовника на предмет відповідності чинному законодавству України; надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок та роз'яснень по будь-яким нормам законодавства України.

Договір про надання послуг з аналізу результатів інвентаризації №10/56 від 30.10.2013, предметом якого є: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з організації проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та аналізу результатів інвентаризації, проведених Замовником на об'єктах своїх клієнтів, зокрема але не виключно; аналіз фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей які були проінвентаризовані та сівставлення їх із обліковими даними; аналіз фактичних лишків та нестач товарно-матеріальних цінностей; формування відомостей для підтвердження лишків та нестач товарно-матеріальних цінностей; аналіз інвентаризаційних відомостей та формування відомості неліквідного товару (товару, який стоїть окремо згрупований); формування інвентаризаційних відомостей в електронному вигляді та на паперових носіях.

Відповідно до Договору про надання послуг №12/8 від 31.12.2013р., Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з Інтернет-реклами, зокрема: розробка рекламного плану щодо порядку та напрямків по інформуванню та популяризації послуг Замовника через мережу Інтернет; формування контекстних рекламних блоків з інформацією про послуги Замовника; формування контекстних рекламних блоків з інформацією про Замовника;трозміщення та оновлення контекстної реклами на дошках оголошень в Інтернеті; розповсюдження інформації про Замовника через соціальні та соціально-бізнесові мережі (по типу vkontakte, linkdin, інші); розсилка інформації про Замовника електронним шляхом на адреси цільового сегменту.

Відповідно до предмету Договору про надання послуг з аналізу результатів інвентаризації №01/15 від 02.01.2014, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з організації проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та аналізу результатів інвентаризації, проведених Замовником на об'єктах своїх клієнтів, зокрема але не виключно: аналіз фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей які були проінвентаризовані та співставлення їх із обліковими даними; аналіз пересортів, лишків та нестач товарно-матеріальних цінностей; формування відомостей для підтвердження лишків та нестач товарно-матеріальних цінностей; аналіз інвентаризаційних відомостей та формування відомості неліквідного товару (товару, який стоїть окремо згрупований); формування інвентаризаційних відомостей в електронному вигляді та на паперових носіях.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні, копії договорів.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як слідує з актів перевірки, реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ОПТІМА КОНСАЛТ» із підприємством-контрагентом ТОВ «СТАРКСЕРВІС» - не підтверджено.

Згідно інформації, що зазначена в актах, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, ТОВ «СТАРКСЕРВІС» створено без наміру здійснення господарської діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, договори на підставі яких виникли господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «СТАРКСЕРВІС», підписані директором ОСОБА_3

При проведенні перевірки, контролюючим органом використано протокол допиту гр.ОСОБА_3 від 22.03.14 року, у відповідності до якого вбачається, щодо гр.ОСОБА_3 не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ТОВ «СТАРКСЕРВІС» зареєстрував за грошову винагороду, угоди із ТОВ «ОПТІМА КОНСАЛТ» ним не укладались, не готувались та не підписувались. Гр.ОСОБА_3 нікого на такі дії не уповноважував, хто саме підписував документи, ставив на них печатки, для надання контрагентам, та як проводилась їх передача йому невідомо.

Окрім того, Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. визнано винним ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.2 ст.205 КК України (пособництво у створенні ряду фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності), у тому числі у реєстрації ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (складання та підписання наміру займатись підприємницькою діяльністю реєстраційних документів, відкриття банківських рахунків).

Як вбачається з акту перевірки, загальна чисельність працюючих на ТОВ «СТАРКСЕРВІС» складала 1 чол. Відповідно до звітності у ТОВ «СТАРКСЕРВІС» відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також неможливість фактичного здійснення ТОВ «СТАРКСЕРВІС» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Таким чином, докази, надані позивачем, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Дослідивши надані позивачем письмові докази (податкові накладні, акти прийому передачі) суд дійшов висновку, що вони не є достатніми для підтвердження фактичної передачі товару (виконання послуг) від продавця до покупця та в повній мірі не відображають рух товару (послуг).

Суд звертає увагу на наступне: документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Специфіка окремої господарської операції, за звичай, визначається за договірними зобов'язаннями.

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне виконання зобов'язань, зокрема фото звіти, звіти, що підтверджують отримання вказаних послуг, календарний план підготовки до проведення рекламних заходів із зазначенням строків та відповідальних осіб, спеціальний статистичний звіт рекламодавця, «скрін-шоти», розміщення банерів в мережі Інтернет, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань за укладеними суб'єктами господарювання угодами.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

З огляду на те, що в ході розгляду справи не підтверджено факту реальності задекларованих господарських операцій позивача та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» та наявності у них ділової мети, суд приходить до висновку про допущення позивачем порушень податкової дисципліни.

Суд, оцінивши надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт), дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Поряд з цим слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат).

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА КОНСАЛТ» - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 38320715 ) решту судового збору у розмірі 2173,50грн. (дві тисячі сто сімдесят три гривні 50 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 24.03.2015р.

Суддя Є.В. Аблов