Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/29500/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/29500/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШІ ХАУС УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕ-БАЛЬТА"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Романюк Ж.С. (за довіреністю від 10.02.2015);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 02 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШІ ХАУС УКРАЇНА" (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕ-БАЛЬТА" (відповідач) про стягнення 2 830,25 грн. - заборгованості, 1 950,36 грн. - пені, 1 000,00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором поставки № 559/2010 від 14.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/29500/14. Розгляд справи призначено на 09.02.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року розгляд справи відкладено на 02.03.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суші хаус Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ве-Бальта" (покупець) (разом - сторони) укладено Договір постачання № 559/2010 (надалі - Договір, належним чином завірена копія договору в справі), відповідно п. 1.1. якого, постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прайс-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов'язується вчасно та повністю оплатити товар, згідно з цим договором.

Позивач стверджує, що відповідачем було допущено невиконання взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором поставки № 559/2010 від 14.07.2010р., у зв'язку з чим у останнього виникло зобов'язання зі сплати 2 830,25 грн. - заборгованості, 1 950,36 грн. - пені, 1 000,00 грн. - штрафу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 14.07.2010 року між сторонами укладено Договір постачання № 559/2010, відповідно п. 1.1. якого, постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прайс-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов'язується вчасно та повністю оплатити товар, згідно з цим договором.

Поставка товару оформлюється видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною цього Договору. В накладній зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору, накладна складається постачальником у відповідності до погодженої заявки покупця і умов цього Договору та підписується обома сторонами (представниками сторін). Від імені покупця накладна підписується особою, що приймає.

Датою поставки товару є дата зазначена в накладній (п. 2.11. Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом переведення покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі. Датою оплати товару є дата надходження на поточний рахунок постачальника грошових коштів, що підтверджується випискою з банку.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на суму 2 830,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № 100-03260 від 06.07.2010 року (копія накладної в справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.1. Договору, покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше ніж через 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, суд приходить до висновку, що зобов'язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною № 100-03260 від 06.07.2010 року, відповідач повинен був здійснити до 13.07.2010 року (включно).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 830,25 грн. за поставлений товар, є обґрунтованими.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 Договору), постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про його необґрунтованість.

Так, п. 5.2. Договору, яким сторонами погоджено нарахування пені, не встановлює іншого періоду нарахування вказаної штрафної санкції, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто 6 місяців.

З огляду на це, судом здійснено власний розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача за невиконання взятих на себе останнім зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором поставки № 559/2010 від 14.07.2010р. за період з 14.07.2010 року по 14.01.2011 року, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 225,49 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 Договору) більше ніж на 30 календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок відповідного прострочення платежу.

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 000,00 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 830,25 грн. несплаченої заборгованості, 225,49 грн. пені та 1 000,00 грн. штрафу.

Судові витрати позивача в розмірі 1 281,02 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕ-БАЛЬТА" (ідентифікаційний код 35945738, адреса: 04107, м. Київ, вулиця Лук'янівська, будинок 11), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШІ ХАУС УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36173431, адреса: 03170, м. Київ, вулиця Ромена Ролана, будинок 7, р/р 26002427152000 в ПАТ УкрСиббанк, м. Харків, МФО 351005), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 2 830,25 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень 25 копійок) несплаченої заборгованості, 225,49 грн. (двісті двадцять п'ять гривень 49 копійок) пені, 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) штрафу та 1 281,02 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня 02 копійки) судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/29500/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.03.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало