Рішення

від 23.07.2009 по справі 13/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09                                                                                 Справа № 13/225

За позовом дочірнього підприємства «КОНРІЛ», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар-Луганськ», м. Луганськ

про стягнення 35 451 грн. 46 коп.,

                                          Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивачадиректор Балагура А.В. паспорт ВА № 681029;

Від відповідача

не прибув.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу з урахуванням втрат від інфляції –32438 грн. 66 коп., 3 % річних –912 грн. 59 коп., пені 2100 грн. 21 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що відповідно до договору № 407 купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу від 04 грудня 2008 року позивач за видатковими накладними № 13-0002372, 13-0002374, 13-0002375 5 грудня 2008 року передав відповідачу товар на суму 30419 грн. 76 коп.

Згідно п. 4.1. договору відповідач був зобов'язаний оплатити  товар через 30 днів після поставки товару.

У встановлений строк відповідач товар не оплатив.

Відповідно до п. 6.2. договору за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач звернувся з позовом про стягнення суми боргу 30419 грн. 76 коп., втрат від інфляції 2018 грн. 90 коп. нарахованих за грудень 2008 р. - лютий 2009 р., 3 % річних –912 грн. 59 коп. нарахованих за період з 06.01.2009 р. по 20.04.2009 р., та пені 2100 грн. 21 коп. нарахованої за період з 06.01.2009 р. по 20.04.2009 р.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті товару в сумі  30419 грн. 76 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем необґрунтовано заявлено вимога щодо стягнення втрат від інфляції за грудень 2008 року, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання виникло лише в січні 2009 року.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача належить стягнути борг в сумі 30419 грн. 76 коп., втрат від інфляції 1351 грн. 70 коп., 3 % річних –912 грн. 59 коп., пеню 2100 грн. 21 коп., в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –347 грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 306 грн. 62 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОСКАР-ЛУГАНСЬК»Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Днепровская,  буд. 53а, ідентифікаційний код 35025044, на користь дочірнього підприємства «КОНРІЛ», м. Київ, вул. Кутузова б. 18/7, офіс 201, ідентифікаційний код 23703164, борг в сумі 30419 грн. 76 коп., втрати від інфляції - 1351 грн. 70 коп., 3 % річних –912 грн. 59 коп., пеню 2100 грн. 21 коп.,  державне мито у сумі 347 грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 306 грн. 62 коп., наказ видати.

3. В решті відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                       Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

28 липня 2009 року