Рішення

від 23.03.2015 по справі 914/586/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             23.03.2015 р.                                                            Справа№ 914/586/15 За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ до відповідача: Приватного підприємства «Олімп Плюс», м. Буськ, Львівська область про стягнення  105 447 грн. 32 коп.                                                                                           Суддя  Мазовіта А.Б.                                                                                           Секретар Юрків М.Г. Представники: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Олімп Плюс», м. Буськ, Львівська область про стягнення 105 447 грн. 32 коп. Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.02.2015р. призначив розгляд справи на 12.03.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було підписано заяву про відкриття  поточного рахунку, відповідно до якої він приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із вищевказаною заявою складають договір банківського обслуговування. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконав, станом на дату подання позову до суду заборгованість згідно розрахунку становить 61 909 грн. 17 коп. по кредиту, 25 025 грн. 07 коп. по сплаті процентів, 4 457 грн. 44 коп. по сплаті комісії. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 14 055 грн. 64 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 105 447 грн. 32 коп. Відповідач в судове засідання  явку представника не забезпечив та подав клопотання (вх. №11760/15 від 20.03.2015 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважних представників. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи за клопотанням (вх. №10343/15 від 12.03.2015 р.) представника відповідача з аналогічних підстав відкладався (ухвала від 12.03.2015 р.), відповідач мав достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи, на адресу відповідача було надіслано копію позовної заяви, докази надіслання якої долучено до матеріалів справи, документи, які знаходяться в матеріалах справи є в розпорядженні відповідача, а тому в справі достатньо доказів, щоб розглядати за наявними матеріалами. Як зазначено в абз. 2 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою – п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Враховуючи те, що відповідач мав достатньо часу на ознайомлення із матеріалами справи та подання відзиву на позов, наявності в матеріалах справи опису вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і  витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву. Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне. 17.06.2011 р. Приватним підприємством «Олімп Плюс» (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно умов якої відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування від 17.06.2011 р. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26009053812683 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». Згідно п. 3.2.1.1.16. умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій. що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Відповідно до п. 3.2.1.1.1. умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Згідно з п. 3.2.1.1.3. умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Пунктом 3.2.1.1.8. умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). В п. 3.2.1.1.6. умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів па поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Відповідно до п. 3.2.1.4 умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта, при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі –«період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підтягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні дати сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.   На виконання зобов'язань за договором позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі  64 000 грн. 00 коп.  Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідач не повернув 61 909 грн. 17 коп. кредитних коштів. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку. Також за відповідачем обліковується заборгованість за процентами на суму 25 025 грн. 07 коп. та 4 457 грн. 44 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Претензією за вих. №10221LV1ВS070 від 05.01.2015 р. позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без розгляду та задоволення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем на дату розгляду справи в суді становить 61 909 грн. 17 коп. по кредиту, 25 025 грн. 07 коп. по сплаті процентів, 4 457 грн. 44 коп. по сплаті комісії. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до п. 3.2.1.5.1 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Відповідно до 3.2.1.5.4 умов  нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом, Пунктом 3.2.1.6.1. умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами. З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 14 055 грн. 64 коп. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 61909грн. 17 коп. заборгованості по кредиту, 25 025 грн. 07 коп. по сплаті процентів, 4457грн. 44 коп. по сплаті комісії, 14 055 грн. 64 коп. пені. Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача. З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд – В И Р І Ш И В: 1.          Позов задоволити. 2.          Стягнути з Приватного підприємства «Олімп Плюс», м. Буськ, площа Незалежності, буд. 10, Львівська область (ідентифікаційний код 33465271) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (ідентифікаційний код 14360570) 61 909 грн. 17 коп. заборгованості по кредиту, 25 025 грн. 07 коп. заборгованості по сплаті процентів, 4 457 грн. 44 коп. заборгованості по сплаті комісії, 14 055 грн. 64 коп. пені, 2 108 грн. 95 коп. судового збору. 3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України. В судовому засіданні 23.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.03.2015 р.                      Суддя                                                                                    Мазовіта А.Б.