Рішення

від 12.03.2015 по справі 910/21865/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015Справа №910/21865/14 За позовом Комунального підприємства Голосіївського району в місті Києві Розрахунковий центр "Голосіїво"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор"

третя особа , без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голосіївська районна в місті Києві Державна адміністрація

про стягнення 65 867,98 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор"

до Комунального підприємства Голосіївського району в місті Києві Розрахунковий центр "Голосіїво"

про стягнення 68 625,74 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін за первісним позовом:

Від позивача - Кметик-Власенко О.В.,за довіреністю;

Від відповідача - Кляшторна Т.В., директор;

Кляшторний О.М., за довіреністю;

Від третьої особи - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Голосіївського району в місті Києві Розрахунковий центр "Голосіїво" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор" про стягнення заборгованості за період 01.02.2014р. по 08.10.2014р. в розмірі 65 867,98 грн., з яких: 65 457,10 грн. заборгованість з орендної плати, відшкодування земельного податку, витрати пов'язані з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) та 410,88 грен. пеня за Договором оренди №210-2011 від 05.06.2001р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди від 05.06.2001р. №210-2011.

Ухвалою суду від 13.10.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Третя особа, у поданому клопотанні, яке долучено судом 18.11.2014р. просила розглядати справу без участі представника третьої особи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач у відзиві на позову заяву проти позову заперечив, просив суд у позові відмовити з огляду на наявність з його боку зустрічних однорідних вимог, які підлягають зарахуванню в обсязі, що перевищує заявлений позивачем обсяг позовних вимог, а також недоведеністю вимог позивача.

У відзиві суду пояснив, що користуючись довірою Відповідача Позивач, починаючи з 2011 року уклав із ним низку додаткових угод, які суперечать чинному законодавству та неправомірно змінюють істотні умови первинного договору від 05.06.2001р.№ 210-2001, і на їхній підставі виставляв Відповідачеві рахунки, куди під виглядом обов'язкових включав суми платежів, що перевищують фактичні договірні зобов'язання Відповідача, а також такі, фактичне використання котрих не відповідало їхній назві.

Так, під виглядом експлуатаційних витрат на утримання нежитлового приміщення Позивачем, шляхом обману, справлялися із Відповідача не передбачені встановленою законодавством методикою формування орендної плати за оренду державного та комунального майна та договором оренди платежі на покриття своїх власних адміністративних витрат, а не встановленого законодавством переліку експлуатаційних витрат з утримання будинку.

Також, відповідач заперечив щодо нарахування позивачем відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки.

Як вказує Відповідач, помилково сприймаючи такі дії Позивача як правомірні, Відповідач протягом тривалого часу всі ці виставлені Позивачем рахунки сплачував, аж поки різке погіршення умов його господарської діяльності, пов'язане зі зменшенням споживацького попиту, не призвело у 2014 році до затримки зазначених платежів, в результаті зазначеного Відповідач внаслідок обману з боку Позивача переплатив Позивачеві починаючи з 2012 року суму в розмірі 68 625,74 грн.

Позивачем, через відділ діловодства суду 18.11.2014р. подана заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем після звернення позивача до суду частково станом на 14.11.2014р. сплачено суму основної заборгованості у розмірі 26 729,91 грн.

Відповідно до вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів, відшкодування земельного податку, витрати пов'язані з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) в розмірі 38 727,19 грн. та 410,88 грн. пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, в зв'язку з чим прийнята судом до розгляду.

Також, 19.12.2014р. через відділ діловодства суду позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем частково станом на 18.12.2014р. сплачено суму основної заборгованості (орендна плата, відшкодування земельного податку, витрати пов'язані з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) та пені, але заборгованість повністю не сплачена і період її виникнення збільшився.

Відповідно до вказаної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за період з 01.02.2014р. по 18.12.2014р. зі сплати орендної плати, відшкодування земельного податку, витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) в розмірі 45 460,82 грн., а також 350 грн. пені та 1 199,42 грн. 3% річних від простроченої суми.

Вказана заява прийнята судом до розгляду частково, в частині стягнення (орендної плати, відшкодування земельного податку, витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) за період з 01.02.2014р. по 18.12.2014р. в сумі 45 460,82 грн. та 350 грн. пені, оскільки вказана заява відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України в цій частині.

Вимога заявлена позивачем про стягнення з відповідача 3% річних не прийнята судом до розгляду, оскільки фактично заявлено нову позовну вимогу, а відтак у випадку прийняття заяви до розгляду буде змінено підстави та предмет позову в цій частині одночасно, що згідно вимог ст. 22 ГПК України є неприпустимим, при цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Проте позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу, а саме стягнення 3% річних в сумі 1 199,42 грн.

Також, 04.03.2015р. через відділ діловодства суду позивачем подані заперечення, в резолютивній частині яких позивач просить суд стягнути з відповідача 29 509,57 грн. основного боргу (орендної плати, відшкодування земельного податку, витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) та 1 199,42 грн. 3% річних, оскільки відповідачем в січні та лютому 2015 року було також частково сплачено суму основного боргу. Відтак станом на 03.03.2015р. за розрахунком позивача сума основного боргу становить 29 509,57 грн.

Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням конкретних обставин справи, при цьому судом враховано, що позивач у вказаних запереченнях посилаючись на норми ст. 22 ГПК України просить суд стягнути зменшену суму боргу в розмірі 29 509,57 грн., заявлені вимоги про стягнення з відповідача 29 509,57 грн., що зазначені у запереченнях поданих 04.03.2015р. суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з здійсненою частковою проплатою відповідачем.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних, яка також зазначена у вказаних запереченнях, то судом вже раніше розглянута вказана вимога, яка не прийнята до розгляду, оскільки заявлена вимога про стягнення 3% річних є фактично новою та змінює одночасно і підставу і предмет позову.

Відтак має місце нова ціна позову, згідно ст. 55 ГПК України, виходячи з якої й вирішується спір за первісним позовом.

23.12.2014р. відповідачем подано зустрічний позов, який ухвалою суду 30.12.2014р. прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом.

У вказаному зустрічному позові позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом безпідставно переплачені кошти в розмірі 68 625,74 грн.

Зустрічні позовні вимоги за своїм обґрунтуванням відповідають відзиву поданому відповідачем на первісний позов.

Подана позивачем за зустрічним позовом заява про зміну предмета позову, в порядку ст. 22 ГПК України судом не приймається до розгляду, в силу наступного.

У вказаній заяві про зміну предмету позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор" просить суд визнати недійсною додаткову вимогу №2 від 16.01.2012р. до договору №210-2011 від 05.06.2001р. між позивачем, відповідачем і третьою особою у справі в частині, що суперечить чинному законодавству та визнати недійною додаткову угоду №3 від 14.02.2013р. між позивачем, відповідачем і третьою особою у справі в повному обсязі, як таку, що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Фактично позивачем подано новий позов про інший предмет та з інших підстав, у зв'язку з чим заява не прийнята судом до розгляду. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

14.01.2015р. через відділ діловодства до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості та незаконності, поданого без жодного доказу та посилання на норми чинного законодавства України.

У задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи суд відмовив за необґрунтованістю необхідності залучення спеціальних знань.

Так, відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Судом не встановлено обставин, за наявності яких можливо призначити судову економічну експертизу, при цьому питання поставлені позивачем за зустрічним позовом на вирішення експерта носять правовий характер.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення економічної експертизи.

Ухвалою суду від 17.02.2015р. за клопотанням позивача, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2.8. розпорядження Московської районної державної адміністрації міста Києва від 28.05.2001р. №715 «Про надання в орендне користування нежилих приміщень» Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський бібліотечний колектор» надано в орендне користування нежитлове приміщення першого поверху площею 555,00 кв.м. за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2, для колектору та книжкового магазину та видано ордер №137-2001 від 05.06.2001р. на право зайняття нежитлового приміщення .

На підставі розпорядження від 28.05.2001р. №715 та ордеру №137-2001 від 05.06.2001р. між Московською районною державною адміністрацією міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський бібліотечний колектор» 05.06.2001р. укладено Типовий Договір оренди №210-2001 (надалі - Договір) нежитлового приміщення першого поверху площею 555,00 кв.м., яке є комунальною власністю Московського району м. Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2 для колектору та книжкового магазину, з терміном дії договору з 05.06.2001 р. до 30.12.2015р.

Відповідно до розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації №101 від 07.02.2002р. «Про надання в орендне користування нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва» було внесено зміни до п. 2.8. розпорядження Московської районної державної адміністрації міста Києва від 28.05.2001р. №715 в частині площі нежитлового приміщення на 595,2кв.м.

Відповідного ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 6 та 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста, яка безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання Київської міської державної адміністрації у межах і формах, визначених конституцією і законами України, належить вирішення питання управління майном.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» було вирішено припинити з 31.10.2010р. шляхом ліквідації районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.09.2010р. № 787 «Про організаційно правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. № 7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» утворено з 31.10.2010р. у районах м. Києва районні в місті Києві державні адміністрації.

На підставі рішення Київської міської ради від 28.10.2010р. № 183/4995 «Про окремі питання організації управління районами в місті Києві» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.12.2010р. №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» майно комунальної власності міста Києва передано до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.04.2011р. №261 «Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району м. Києва у сферах управління, віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» комунальне підприємство Голосіївського району м. Києва «Розрахунковий центр «Голосіїво» визначено орендодавцем комунального майна, яке передано до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

У подальшому, на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010р. №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010р. №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» та розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.04.2011р. №261 «Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району м. Києва у сферах управління, віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації», між комунальним підприємством Голосіївського м. Києва «Розрахунковий центр «Голосіїво» (орендодавець; Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський бібліотечний колектор» (орендар; Відповідач) укладено Додаткову угоду №1 від 01.06.2011р. до Договору оренди №210-2001 від 05.06.2001р. нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2 (1 поверх 595,2 кв.м.).

Згідно рішення Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» орендодавцем майна територіальної громади міста Києва визначено Голосіївську районну Києві державну адміністрацію.

На підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011р. №121 «Про реалізацію районними у місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», відповідно до пунктів 1.1., 1.4.7. розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.12.2011р. №1030 «Про внесення змін до договорів оренди нежитлових приміщень територіальної громади міста Києва, що віднесені до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та перерахунок орендної плати» та п.п. 2, 3 Розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.01.2012р. №5 «Про питання врегулювання розрахунків витрат на утримання нерухомого майна», між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), комунальним підприємством Голосіївського району м. Києва «Розрахунковий центр Голосіїво» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор» (орендар) укладено Додаткову угоду №2 від 16.01.2012р. до Договору оренди № 210-2001 від 05.06.2001р. нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня. 100/2 (1 поверх 595,2кв.м.). Орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, Договір оренди №210-2001 від 05.06.2001р. нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня. 100/2 (1 поверх. 595,2кв.м.) є обов'язковим для сторін на тих умовах, на яких його було укладено.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов Договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

На підставі акта приймання-передачі від 01.07.2014р., складеного після відмови відповідача від частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2, і яка з 01.07.2014р. складає 356,1 кв.м., між Позивачем та Відповідачем підписано Додаток до Договору оренди №210-2001 від 05.06.2001р. з розрахунком орендних платежів, загальний розмір яких в місяць складає 5 349, 20 грн. з ПДВ, але без врахування індексу інфляції відповідно до 3.2. Договору оренди.

Статтями 759, 762 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди в частині сплати орендних платежів, відшкодування земельного податку, витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Спірний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пунктом 3.2 Договору встановлено, що розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладення договору оренди.

Пунктом 3.3 Договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Щодо заперечень відповідача в частині розрахунку орендної плати, здійсненого позивачем за первісним позовом, суд вказує наступне.

Оскільки, згідно з пунктом 3.2. Договору оренди розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладення договору оренди то в спірний позовний період з 01.02.2014р. по 18.12.2014р. індекс інфляції складає: лютий - 231,56%; березень - 232,95%; квітень - 238,07%; травень - 245,93%; червень - 255,28%; липень - 257,83%; серпень - 258,86%; вересень - 260,93%; жовтень - 268,50%; листопад - 274,95%; грудень -280,17%.

Судом взято до уваги, що при укладенні Договору оренди застосовувалася орендна ставка 2 грн. 1 кв.м., згідно рішення Московської райради від 31.05.2001р. №23/05.

В 2003 році орендна ставка була змінена відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 30.01.2003р. №11/11, згідно якого орендна ставка встановлена у розмірі 5 грн. 1кв.м., про що між сторонами Договору оренди було підписано додаток від 01.02.2003р. до Договору оренди.

Відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 24.04.2003р. № 4/11 «Про надання пільг з орендної плати за оренду нежитлових приміщень» Відповідачу було надано пільгу та встановлено на 2003р. орендну ставку 2 грн. 1кв.м., про що між сторонами Договору оренди було підписано додаток від 01.11.2003р. до Договору.

Відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 25.12.2003р. №21/08 «Про зміни до Методики розрахунку орендної плати встановленої рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 30.01.2003р. № 11/11» орендна ставка встановлена у розмірі 7грн. 1кв.м., про що між сторонами Договору оренди було підписано додаткову угоду від 01.01.2004р. до Договору оренди.

Відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ряди від 25.03.2004р. №24/07 «Про надання пільг з орендної плати за оренду нежитлових приміщень» Відповідачу було надано пільгу та зменшено на 2004р. орендну ставку на 40%.

Відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 17.02.2005р. №32/24 «Про надання пільг з орендної плати за оренду нежитлових приміщень» Відповідачу було надано пільгу та встановлено на 2005р. орендну ставку 4 грн. 1кв.м., про що між сторонами Договору оренди було підписано додаткову угоду від 2005р. до Договору оренди.

Оскільки, після 2005 року пільги з орендної плати за оренду нежитлового приміщення Відповідачу не надавалися правомірним є застосовування орендної ставки по Договору оренди в спірний період у розмірі 7грн. 1кв.м. згідно рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 25.12.2003р. № 21/08 Про зміни до Методики розрахунку орендної плати», про що між сторонами Договору оренди було підписано додаток від 01.01.2004р. до Договору оренди.

При цьому, згідно п. 3.11. Договору оренди розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, або на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Всі зміни до Договору оренди були погоджені між сторонами Договору.

Отже, розрахунок Відповідача у поясненнях від 17.02.2015р. визнається судом неправомірним, оскільки зроблений без врахування змін у методиці розрахунку орендної плати та без врахування ним же підписаних змін до Договору оренди у вигляді додатків та додаткових угод про зміни розміру орендної ставки.

Згідно пункту 3.12 Договору орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві витрати, пов'язані з утриманням земельної ділянки, відповідно до Закону України «Про плату за землю», що згідно п. 3.10 Договору є істотною умовою договору.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом в частині розрахунку витрат пов'язаних з утриманням земельної ділянки, передбачених договором, суд вказує наступне.

Як було зазначено раніше, відповідно до рішення Московської райради від 31.05.2001р. №23/05 та в подальшому рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 30.01.2003р. №11/11 «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати та типового Договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді Голосіївського району м. Києва», крім орендної плати орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням приміщення та відшкодувати витрати пов'язані зі сплатою податку на землю.

Відповідно до п. 6.5. ст. 6 рішення Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України; компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Таким чином, передбачений у п. 3.10 обов'язок орендаря щодо сплати витрат пов'язаних з утриманням земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства.

Розмір відшкодування витрат пов'язаних з утриманням земельної ділянки в місяць визначений позивачем відповідно до Закону України «Про плату за землю», Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 26.07.2007р. № 43/1877 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» та встановлений сторонами Договору оренди в Додатковій угоді від 01.01.2004р. до Договору в розмірі 269,11грн. (без ПДВ), який після проведення індексації відповідно до Податкового кодексу України: 269,11грн. х 1,035 (коефіцієнт індексації у 2005році)= 278,53грн. х 1,028 (коефіцієнт індексації у 2007році) = 286,33грн. х 1,152 (коефіцієнт індексації у 2008році) = 329,85грн. х 1,059 (коефіцієнт індексації у 2009році) = 349,31грн. + 20% ПДВ = 419,16 грн. з ПДВ) із змінами на підставі акту приймання-передачі від 01.07.2014р. в розмірі 772,03 грн., зі змінами на підставі акту приймання-передачі від 31.10.2014р. в розмірі 503,15 грн.

На доказ сплати Позивачем в спірний період податку на землю суду були надані: копія податкової декларації за 2014р. з помісячним додатком; завірена копія повідомлення про отримання звітності; завірені копії платіжних доручень про сплату податку за землю за період лютий - грудень 2014р.; завірена копія витягу з переліку про сплату податку на землю з переліком орендарів (в тому числі Позивача за зустрічним позовом) та сум сплати.

Отже, заперечення відповідача за первісним позовом в частині розміру нарахування витрат пов'язаних з утриманням земельної ділянки визнаються судом безпідставними.

Пунктом 3.13 Договору оренди передбачено, що Орендар сплачує Орендодавцю витрати, пов'язані з експлуатацією нежитлових приміщень.

Розмір витрат пов'язаних з експлуатацією нежитлових приміщень визначався позивачем відповідно до розпоряджень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №5 від 12.01.2012р. та №74 від 08.02.2013р. «Про питання врегулювання розрахунків витрат на утримання нерухомого майна».

За позовний період тариф витрат пов'язаних з експлуатацією (утриманням) нежитлового приміщення встановлений розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №74 від 08.02.2013р. в розмірі тарифу 4,02 грн. за 1кв.м., що в місяць Позивачу за зустрічним позовом становить 595,2кв.м. х 4,02 грн. = 2 392,70 грн. (з ПДВ), що було узгоджено сторонами Договору оренди Додатковою угодою №3 від 14.02.2013р.

Також вказані платежі були узгоджені Позивачем та Відповідачем за зустрічним позовом після зміни орендованої площі від 01.07.2014р. в розмірі 356,1кв.м. х 4,02 грн. = 1 431,53 грн. (з ПДВ) та після зміни орендованої площі від 31.10.2014р. в розмірі 231,5 кв.м. х 4,02 грн. = 930,63грн. (з ПДВ), а саме на підставі акту приймання-передачі від 01.07.2014р. після відмови Відповідача від частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2, між Позивачем та Відповідачем підписано Додаток від 01.07.2014р. до Договору оренди, з розрахунком орендних платежів, загальний розмір яких в місяць складає: 7 (базова орендна ставка) х 1 (зональний коефіцієнт) х 1 (коефіцієнт, що враховує поверх) х 356,1 (площа станом на 01.07.14р.) + 772,03 грн. (податок на землю) + 192.94грн. (витрати по утриманню майна) = 4 457,67 грн. без ПДВ та без врахування індексу інфляції відповідно до 3.2. Договору оренди.

На підставі акту приймання-передачі від 31.10.2014р., складеного після відмови відповідача ще від частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2, між Позивачем та Відповідачем підписано Додаток від 31.10.2014р. до Договору оренди, з розрахунком орендних платежів, загальний розмір яких в місяць складає: 7 (базова орендна ставка) х 1 (зональний коефіцієнт) х 1 (коефіцієнт, що враховує поверх) х 231,5 (площа станом на 31.10.14р.) + 503,15грн. (податок на землю) + 775,53 грн. витрати по утриманню майна) = 2 899,18грн. без ПДВ. та без врахування індексу інфляції відповідно до 3.2. Договору оренди.

Повний розрахунок, з врахуванням індексу відповідно до 3.2. Договору надано суду позивачем разом з заявою про зменшення позовних вимог від 18.12.2014р. визнаний судом обґрунтованим.

Як встановлено судом, Комунальне підприємство Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» утворене рішенням Голосіївської районної в м. Києві Ради з метою вдосконалення системи орендних відносин за нежитлові приміщення та справляння орендної плати з орендарів. Планування фінансово-господарської діяльності здійснюється Підприємством шляхом складання у порядку та за формою, що визначаються Київською міською радою, виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, річних фінансових планів, які затверджуються балансовою комісією Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Чинним законодавством та Договором оренди з усіма додатками та додатковими угодами визначено обов'язок Відповідача відшкодовувати витрати пов'язані з утриманням нежитлового приміщення.

Отже, заперечення відповідача в частині неправомірного стягнення з останнього витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення визнаються судом неправомірними.

Таким чином, позивач вірно до складу орендних платежів, що зобов'язаний сплачувати Відповідач по Договору оренди нарахував відшкодування експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення та відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою податку на землю, що неодноразово погоджувалося сторонами Договору оренди додатками та додатковими угодами договору.

Твердження Відповідача викладені у відзиві в частині спростовані судом на підставі вищенаведеного, в іншій частині визнанні судом як необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Натомість, дії вчинені відповідачем за первісним позовом щодо часткової сплати заборгованості перед позивачем, в тому числі після порушення провадження у справі свідчать про визнання та погодження умов договорів на підставі яких виникла заборгованість.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів, відшкодування земельного податку, витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) виконує неналежним чином. Сума заборгованості, яка рахується за відповідачем за період з 01.02.2014р. по 18.12.2014р., станом на 03.03.2015.р становить 29 509,57 грн.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем, який станом на 03.03.2015.р за оренду плату, відшкодування земельного податку, витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати) складає 29 509,57 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Зустрічний позов про стягнення з відповідача за зустрічним позовом безпідставно сплачених коштів в розмірі 68 625,74 грн., суд визнає необґрунтованим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

На обґрунтування зустрічного позову, позивач посилається на неправомірні та незаконні нарахування зроблені Відповідачем за зустрічним позовом, обману з боку Відповідача за зустрічним позовом та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, та помилки самого Позивача за зустрічним позовом.

Як було вказано раніше спірний Договір оренди чинний і діє до 30.12.2015р. Додаткові угоди: № 1 від 01.06.2011р.; № 2 від 16.01.2012р.; №3 від 14.02.2013р. укладені між сторонами без жодного порушення норм чинного законодавства України та діють до 30.12.2015р.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, Договір оренди № 210-2001 від 05.06.2001р. нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2 (1 поверх 595,2кв.м., з 01.07.2014р.- 356,1кв.м., з 31.10.2014р.-231,5кв.м.) з усіма додатковими угодами та додатками до нього підписані сторонами після визначення та узгодження всіх умов з обов'язковим для сторін на тих умовах, на яких його було укладено, що не заперечувалося сторонами.

Підстави та обґрунтування заявлення зустрічного позову відтворюють по свій суті відзив на первісний позов. Заперечення викладені у відзиві, судом в частині спростовані, в частині визнанні необґрунтованими.

Так, судом спростовані викладені у відзиві на первісний позов твердження про незаконність на необґрунтованість нарахування орендної плати, утримання земельного податку та витрат пов'язаних з утриманням нежитлового приміщення (експлуатаційні витрати). Первісний позов визнаний обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню, за розрахунком позивача. Судом перевірені розрахунки на підставі яких заявлені вимоги за первісним позовом та визнані судом як такі, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Жодного посилання на чинне законодавство України, яким керується Позивач за зустрічним позовом пред'являючи свої вимоги не зазначено.

Як вказує позивач у зустрічній позовній заяві під виглядом експлуатаційних витрат на утримання нежитлового приміщення Позивачем за первісним позовом, шляхом обману, справлялися із Відповідача не передбачені встановленою законодавством методикою формування орендної плати за оренду державного та комунального майна та договором оренди платежі на покриття своїх власних адміністративних витрат, а не встановленого законодавством переліку експлуатаційних витрат з утримання будинку.

Вказані твердження визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах права, а розцінюються судом як тлумаченням норм закону та умов договору на свою користь, при цьому позивач за зустрічним позовом підмінює поняття одне одним, такі як «витрати, пов'язані з експлуатацією (утриманням) нежитлових приміщень» та «послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Комунальне підприємство Голосіївською району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» не надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Підприємство отримало в господарське відання та на баланс нежитлові приміщення в тому числі і яке займає Позивач за зустрічним позовом і несе витрати на здійснення контролю за ефективністю їх використання, здійснення розрахунково-касового обслуговування, здійснення отримання орендної плати, збору та перерахування коштів, отриманих від використання майна до бюджету та податкових органів.

Витрати Комунального підприємства «Розрахунковий центр «Голосіїво» на утримання нерухомого майна на балансі, відповідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №74 від 08.02.2013р. «Про питання врегулювання розрахунків витрат на утримання нерухомого майна» складаються з: адміністративних витрат; матеріальних затрат; витрат на оплату праці; відрахувань на соціальні заходи; інші витрати та амортизація основних засобів, розділені на загальну площу нежитлових приміщень, що обліковуються на балансі Комунального підприємства Розрахунковий центр «Голосіїво».

Відтак, безпідставним є посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Кабінету міністрів України від 01.06.2011р. №869, якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та безпідставним є посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Як вже раніше встановлено судом чинним законодавством та Договором оренди з усіма додатками та додатковими угодами визначено обов'язок Відповідача відшкодовувати витрати пов'язані з утриманням нежитлового приміщення.

Жодних доказів здійсненої Позивачем за зустрічним позовом помилки, не чинності, незаконності укладених та підписаних між сторонами Договору оренди додаткових угод та додатків до Договору оренди, жодних доказів обману з боку Відповідача за зустрічним позовом чи інших осіб не надано і жодного посилання на чинне законодавство України, яким керується Позивач за зустрічним позовом пред'являючи свої вимоги не вказано.

Судом не встановлено, переплати в розмірі 68 625,74 грн. за договором внаслідок неправомірних нарахувань або помилки, навпаки у зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог та у зв'язку з цим стягнення на корить позивача за первісним позовом заборгованості за договором оренди в розмірі 29 509,57 грн., розрахунки позивача за первісним позовом визнані судом обґрунтованими, що в свою чергу спростовує заявлені зустрічні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи викладене, у зустрічному позові слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник в наслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір за розгляд вимог по первісному позову покладається на відповідача за первісним позовом в повному обсязі (в сумі 1 827 грн.), зважаючи на те, що спір виник саме внаслідок неправомірних дій останнього, а проплати в рахунок погашення боргу були здійсненні відповідачем вже після порушення провадження у справі.

У зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову судовий збір за розгляд зустрічних вимог покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 30573574) на користь Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 170/1 Б, ідентифікаційний код 32525507) 29 509 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 57 коп. боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.03.2015р.

Суддя І.І. Борисенко