Рішення

від 06.08.2009 по справі 17/960

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/960

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2009 р. Справа № 17/960

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Шніт А.В.

при секретарі Безносюк О.М.

за участю представників сторін

від позивача Сватуха О.В. дов. №67 від 12.01.2009р.

від відповідача не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс-Україна" (м. Київ)  

до Приватного підприємства "Ташкір" (смт. Ружин Житомирської області)

про стягнення 53102,02 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача  53102,02грн., з яких: 46000,00грн. основного боргу, 2964,16грн. пені, 370,52грн. 3% річних, 1297,20грн. інфляційних нарахувань, 2470,14грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором за №598/П/09 від 04.02.2009р., в частині сплати позивачу фактично отриманих відповідачем мінеральних та мікро добрив у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 06.08.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.08.2009р. не з'явився, про причини  неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромікс-Україна" - постачальник (позивач у справі) та Приватним підприємством "Ташкір"- покупець (відповідач у справі) договору за №598/П/09 від 04.02.2009р. та специфікації №1 від 04.02.2009р. додатку до договору №598/П/09 від 04.02.2009р. (а.с. 26-29), позивач поставив відповідачу товар (суперфосфат порошковидний в мішках) на загальну суму 46000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №221 від 01.04.2009р. (а.с.30), оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю серії ЯПП №761200 від 01.04.2009р. (а.с. 32-33), оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

В пункті 6.2 вищезазначеного договору, сторони погодили, що оплата вартості товару проводиться відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок позивача на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього договору.

В  пункті 3 специфікації №1 від 04.02.2009р. додатку до договору №598/П/09 від 04.02.2009р., сторони встановили, що оплата партій товару за цією специфікацією, повинна бути здійснена відповідачем до 11.03.2009р., згідно виставленого позивачем рахунку-фактури, відповідач повинен проплатити кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виписав відповідачу рахунок на оплату №94 від 04.03.2009р. (а.с. 60).

Разом з тим, доказів виставлення відповідачу вищевказаного рахунку позивач суду не надав.

Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару не встановлений.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач пред'явив відповідачу вимогу (претензію) від 28.05.2009р. за №22 (а.с. 33)  про  сплату боргу, яка була отримана представником відповідача 28.05.2009р. про, що свідчить його підпис та печатка на зазначеній вимозі.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 04.06.2009р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана ним 28.05.2009р.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 46000,00грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.7.1 договору за №598/П/09 від 04.02.2009р., у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня за період з 12.03.2009р. по 17.06.2009р. в сумі 2964,16грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок пені за період з 12.03.2009р. по 17.06.2009р. не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 04.06.2009р., про що зазначалось вище та застосувавши подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 24%.

Відповідно до п. 1 Постанови Національного банку України від 12.06.2009р. за №343, Правлінням Національного банку України було установлено з 15.06.2009р. облікову ставку в розмірі 11% річних.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період з 04.06.2009р. по 17.06.2009р.:

- за період з 04.06.2009р. по 14.06.2009р. (46000,00 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 11 (кількість прострочених днів)= 332,71грн.;

- за період з 15.06.2009р. по 17.06.2009р. (46000,00 х 22% : 365 х 3) = 83,18грн.

Таким чином, загальна сума пені складає 415,89грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 7.2 договору за №598/П/09 від 04.02.2009р., сторони встановили, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 4) 3% річних за період з 12.03.2009р. по 17.06.2009р. становить 370,52грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 04.06.2009р., про що зазначалось вище.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 04.06.2009р. по 17.06.2009р.:

- (46000,00 (сума боргу) х 3% х 15 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 56,71грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 56,71грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 4) сума інфляційних нарахувань за березень 2009р. - травень 2009р. становить 1297,20грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 04.06.2009р., про що зазначалось вище.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись з червня 2009р.

Таким чином, позивач необгрунтовано нарахував відповідачу інфляційні нарахування за березень 2009р. - травень 2009р. в сумі 1297,20грн.

Крім того, відповідно до пунктів 7.7 та 7.8 договору за №598/П/09 від 04.02.2009р. сторони погодили, що якщо відповідач прострочив оплату поставленого товару, на прострочену суму нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами від дня, коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюються на рівні 20% річних.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 4) сума 20% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 12.03.2009р. по 17.06.2009р. складає 2470,14 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 20% річних за користування чужими грошовими коштами з підстав, що й при нарахуванні 3% річних.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 20% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.06.2009р. по 17.06.2009р.:

- (46000,00 (сума боргу) х 20% х 15 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 378,08грн.

За таких умов, сума 20% річних за користування чужими грошовими коштами складатиме 378,08грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами  статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 46850,68 грн., з яких: 46000,00грн. заборгованості, 415,89грн. пені, 56,71грн. 3% річних, 378,08грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 2548,27грн. пені, 313,81грн. 3% річних, 1297,20грн. інфляційних нарахувань, 2092,06грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ташкір", 13601, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Шкільна, 9, ідентифікаційний код 31826055 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс-Україна", м. Київ, вул. Братиславська, 8, ідентифікаційний код 33781791 - 46000,00грн. заборгованості, 415,89грн. пені, 56,71грн. 3% річних, 378,08грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами, 468,51грн. витрат по сплаті державного мита, 275,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2548,27грн. пені, 313,81грн. 3% річних, 1297,20грн. інфляційних нарахувань, 2092,06грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя Шніт А.В.

1 - в справу; 2.3-сторонам.