Рішення

від 03.08.2009 по справі 63/45-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

63/45-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2009 р.                                                            Справа № 63/45-09

вх. № 5038/5-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Травинська К.О., дов. б/н від 12.12.2008 року

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонкон, ЛТД", м. Харків  

про стягнення 741,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонкон.ЛТД" заборгованості у сумі 741,99 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 600 грн., пені у сумі 74,75 грн., інфляційних втрат - 57,90 грн. та 3% річних від простроченої суми - 9,34 грн.  В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № 570 від 05 травня 2008 року ним було поставлено відповідачу товар відповідно до накладної № 24648 від 19.11.2008 року, однак відповідач отримав товар, але не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за договором, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню, індекс інфляції  та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

В судовому засіданні 20.07.2009 року позивач надавав зміни і доповнення до позовних вимог, в яких зазначив, що відповідач перерахував на рахунок позивача  суму 600,00 грн. основного боргу, тому просить суд стягнути з відповідача 74,75 грн. пені, 57,90 грн. інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми у розмірі 9,34 грн. Зміні та доповнення були прийняті судом до провадження, розгляд справи продовжений з їх урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих змін та прохав суд їх задовольнити.

В призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, документів, витребуваних ухвалами суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 30.07.2009 року надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про погашення заборгованості у розмірі 600,00 грн. та прохав суд при винесенні рішення відшкодовувати суми витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у відповідності до Постанови КМ України від 08.07.2009 року № 693 "Про скасування постанови КМ України від 14.04.2009 року № 361".

Суд в ухвалах від 25.06.2009 року та від 20.07.2009 року попереджував сторони, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

05 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 570.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач (Постачальник) зобов'язався передати відповідачу (Покупцю) продукцію визначених торгівельних марок (товар), а відповідач (Покупець) прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором. В пункті 1.2. договору сторони передбачили, що конкретні умови: кількість, ціна наводяться в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1. договору сторони визначили, що передача товару здійснюється за накладними. Товар вважається переданим з моменту підписання видаткової накладної.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищезазначених умов договору позивач здійснив поставку товару, а саме згідно видаткової накладної № 24648 від 19.11.2008 року передав товар на загальну суму 744,38 грн. Належними чином засвідчена копія накладної додана до матеріалів справи. Відповідач отримав зазначений товар на суму 744,38 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних.

Пунктом 2.4. договору, встановлено, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах, визначених в договорі. Згідно п. 5.2. договору покупець зобов'язаний оплатити всю вартість отриманого товару не пізніше 21 календарного дня з моменту, коли товар був переданий у відповідності до п. 4.1. договору.

Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого станом на дату надсилання позову до суду (22.06.2009 року) утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 600 грн.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як зазначає позивач, 24.06.2009 року відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 600 грн., про що свідчить виписка № 116 з реєстру банківського рахунку за 24.06.2009 року, копія якої додана до матеріалів справи. За таких підстав суд вважає за необхідне в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 600 грн. провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до розділу 6 Договору поставки № 570 від 05.05.2008 року, за прострочку платежу покупець зобов'язався сплачувати продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних винною стороною обов'язків за кожен день прострочки.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 74,75 грн., яка згідно розрахунку була нарахована за період з 10.12.2008 року по 18.06.2009 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових   зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 74,75 грн. пені, не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку пені, наданому позивачем, пеня нараховувалася з 10.12.2008 року по 18.06.2009 року, тобто більше ніж за 6 місяців. З урахуванням строку оплати за поставку за період, передбачений чинним законодавством (з 10.12.2008 року по 10.06.2009 року) сума пені, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 71,61 грн. Тому суд знаходить позовні вимоги в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті вимог щодо стягнення пені у розмірі 3,14 грн. суд відмовляє.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 57,90 грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 9,34 грн., - підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 101,56 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 311,18 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Щодо клопотання відповідача про відшкодування суми витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у відповідності до Постанови КМ України від 08.07.2009 року № 693 "Про скасування постанови КМ України від 14.04.2009 року № 361", то суд відмовляє в його задоволенні, оскільки при зверненні з позовом до суду позивач сплатив суму 312,50 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у відповідності до вказівок Постанови КМ України від 14.04.2009 року № 361 . Відповідно ст.ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонкон.ЛТД" (адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, п/р 26001301705248 в АК "ПІБ" філії "Жовтневе відділення", м. Харків, МФО 351373, код ЄДРПОУ 21222503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (адреса: 61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, п/р 26001300233 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ  21222503) - 71,61 грн. пені, 9,34 грн. трьох відсотків річних, 57,90 грн. інфляційних витрат, 101,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 311,18 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3,14 грн.

В частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 600 грн. провадження по справі припинити.

Суддя                                                                                            Погорелова О.В.

           Рішення підписане 03.08.2009 р.