Рішення

від 24.03.2015 по справі 926/40/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 926/40/15

За позовом Прокурора міста Чернівці

до 1. Чернівецької міської ради, м. Чернівці;

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області

про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0060 га

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача - Єленюк О.В. - прокурор.

від відповідача №1- Дяченко М.М., довіреність від 04.09.2014;

від відповідача №2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: прокурор міста Чернівці звернувся до Чернівецької міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про:

- визнання незаконним пункту 6 додатку до рішення сесії Чернівецької міської ради №1349 від 27.05.2010 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», відповідно до якого підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0060 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення тимчасової споруди (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1

- визнання незаконним пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради №1327 від 24.11.2011 «Про встановлення строкового платного сервітуту на земельні ділянки для розміщення літніх майданчиків», згідно якого підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0060 га для укладення строкового платного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) терміном на 5 років;

- визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №22 від 12.12.2011, укладеного між Чернівецькою міською радою та ПП ОСОБА_1;

- повернення Чернівецькій міській раді приватним підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,0060 га на АДРЕСА_1, вартістю 149 303,40 грн., кадастровий номер НОМЕР_2.

Прокурор, обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, неправомірністю оскаржуваних рішень, які, на думку прокурора, не узгоджуються з вимогами статті 98, 134 Земельного кодексу України, статтей 401, 404 Цивільного кодексу України та підлягають визнанню їх незаконними.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.01.2015 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 27.01.2015.

26 січня 2015 року через канцелярію господарського суду від представника підприємця ОСОБА_1, надійшли письмові заперечення в яких заявлений до відповідачів позов не визнається з тих підстав, що, зокрема, зазначений спір підвідомчий адміністративним судам, а позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою від 27.01.2015, за клопотанням Чернівецької міської ради, розгляд справи відкладено на 12.02.2015.

У судовому засіданні 12.02.2015 за усним клопотанням представника відповідача, оголошено перерву до 12.03.2015.

Ухвалою від 12.03.2015, за письмовим клопотанням представника підприємця ОСОБА_1, (вх.№1103) відкладено розгляд справи на 24.03.2015.

На день вирішення спору, 24.03.2015, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 або його представник у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі, оскільки відповідача належним чином повідомлено про час та дату даного судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№1038 від 23.03.2015).

Присутній у судовому засіданні прокурор наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову, а також просить взяти до уваги заяву (вх. №1293 від 24.03.2015) в якій зазначає про допущену при написанні позовної заяви помилку, а саме - неправильне написання номеру та назви спірного рішення від 24.11.2011 (друга позовна вимога).

У п.п 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

За таких обставин, заява за вх. №1293 від 24.03.2015 приймається судом, як часткова зміна предмету позову, а в цілому судом розглядаються наступні позовні вимоги про:

- визнання незаконним пункту 6 додатку до рішення сесії Чернівецької міської ради V скликання №1349 від 27.05.10 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», відповідно до якого підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0060 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення тимчасової споруди (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1

- визнання незаконним пункту 2 рішення 15 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №343 від 24.11.2011 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки для здійснення та обслуговування прибудови до магазинів і розміщення малої архітектурної форми», згідно якого підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0060 га для укладення строкового платного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) терміном на 5 років;

- визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №22 від 12.12.11, укладеного між Чернівецькою міською радою та ПП ОСОБА_1

- повернення Чернівецькій міській раді приватним підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,0060 га по АДРЕСА_1, вартістю 149303,40 грн., кадастровий номер НОМЕР_2.

Після переходу до розгляду справи по суті, присутній у судовому засіданні прокурор просить задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник Чернівецької міської ради просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що другий відповідач не в змозі обслуговувати власні приміщення за адресою АДРЕСА_1, в інший, ніж через встановлення земельного сервітуту, спосіб.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

Пунктом 1 рішення 52 сесії V скликання Чернівецької міської ради «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм» №1349 від 27.05.2010, надано дозвіл юридичним та фізичним особам на складання проекту відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм (літні торгові майданчики), згідно з додатком, в якому, серед інших пункт 6 зазначено підприємця ОСОБА_1.

Пунктом 2 рішення 15 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про встановлення земельного сервітутів на земельні ділянки для здійснення та обслуговування прибудови до магазинів і розміщення малої архітектурної форми» №343 від 24.11.2011, затверджено підприємцю ОСОБА_1 проект відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0060 га для укладання договору встановлення платного земельного сервітуту на розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) терміном на п'ять років.

12 грудня 2011 року між Чернівецькою міською радою (відповідач №1) та підприємцем ОСОБА_1 (відповідач №2) укладено договір встановлення земельного сервітуту №22, відповідно до умов якого земельний сервітут встановлюється відповідно до рішення 15 сесії Чернівецької міської VI скликання від 24.11.2011 №343 відносно земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,0060 га. кадастровий номер якої НОМЕР_3 (1 категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), в інтересах сервітуарія на право розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика), згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки. Відповідно до витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 149303,40 грн., економіко-планувальна зона №183.

В пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що річна плата за земельний сервітут складає 6718,65 грн.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Отже, правом подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Разом з тим, з оскаржуваних рішень вбачається, що земельна ділянка відповідачеві №2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, відповідач №2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до підпункту «в» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користування без конкурсу на умовах сервітуту.

Відтак, при прийнятті спірних рішень Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Разом з тим, оскільки оскаржуване рішення №1349 від 27.05.2010 стосується також інших осіб, зазначених у додатку до цього рішення та щодо яких позов не заявлено, прокурор правомірно просить визнати п. 6 додатку до рішення, як невід'ємну частину цього рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що за приписами статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 36 1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011.

Враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, що виключає можливість існування будь-яких тверджень про відсутність порушення інтересів держави.

При ухваленні спірних рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оспорюваний договір укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оскаржуваних незаконних рішень, не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд вирішив визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 12.12.2011 №22, укладений між Чернівецького міською радою та підприємцем ОСОБА_1.

Враховуючи, що судом визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту, він є таким з моменту його вчинення і не породжує жодних прав чи обов'язків для його сторін.

Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, суд вирішив також задовольнити позовну вимогу про повернення Чернівецькій міській раді фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,0060 га, по АДРЕСА_1, вартістю 149303,40 грн., кадастровий номер НОМЕР_2.

Судові витрати, з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути в дохід Державного бюджету наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки судовий збір належить стягнути з другого відповідача.

Щодо підсудності даної справи господарському суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, в тому числі про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства; про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту.

За таких обставин, справа №926/40/15 підвідомча господарському суду.

Стосовно спливу строку позовної давності, то у відповідності до п.п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з вимоги прокурора міста Чернівці від 03.06.2014, прокурор міг дізнатися про прийняття спірних рішень саме з цього часу.

Крім цього, 15.01.2012 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», пунктом 2 якого внесені зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, виключено пункт 4 частини 2 статті 268 цього Кодексу, якою передбачалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушене його право власності або інше речове право.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Відтак, прокурором при поданні даного позову, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, не пропущено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити заяву прокурора про часткову зміну предмета позову.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати незаконним пункт 6 додатку до рішення сесії Чернівецької міської ради V скликання №1349 від 27.05.10 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», відповідно до якого підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0060 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення тимчасової споруди (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1.

4. Визнати незаконним пункту 2 рішення 15 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №343 від 24.11.2011 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки для здійснення та обслуговування прибудови до магазинів і розміщення малої архітектурної форми», згідно якого підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0060 га для укладення строкового платного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) терміном на 5 років.

5. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту №22 від 12.12.11, укладений між Чернівецькою міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1

6. Повернути Чернівецькій міській раді приватним підприємцем ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,0060 га по АДРЕСА_1, вартістю 149303,40 грн., кадастровий номер НОМЕР_2.

7. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000 м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 04062216) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 3045 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074 (стягувач - ДПІ у м.Чернівці).

8. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074 (стягувач - ДПІ у м. Чернівці).

Рішення підписано 27.03.2015 року.

Суддя О.В. Гончарук