Рішення

від 19.02.2015 по справі 911/5205/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа № 911/5205/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «НОВІ НИВИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИК»

про стягнення 13 043,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Форова Ю.С. (довіреність б/н від 02.12.2014);

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

04.12.2014 Приватне підприємство «НОВІ НИВИ» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 02.12.2014 (вх. №5394/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИК» про стягнення 13 043,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №8/04-14 від 08.04.2014, а саме щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

В результаті чого, позивач просив суд стягнути з відповідача 8 916,00 грн. основного боргу, 1 494,30 грн. пені, 191,01 грн. три відсотки річних, 1 481,23 грн. інфляційних збитків, 2 633,20 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014 порушено провадження по справі №911/5205/14 та призначено її до розгляду на 29.01.2015.

29.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача по справі надійшла заява б/н та дати (вх. №1978/15) про зменшення розміру позовних вимог у справі №911/5205/14.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судове засідання 29.01.2015 представники відповідача по справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, вимоги ухвали суду від 04.12.2014 не виконали. Представник позивача подав клопотання б/н від 29.01.2015 (вх. №2032/15) про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Дане клопотання судом було задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2015 продовжено строк вирішення спору з 06.02.2015 по 20.02.2015 та у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.02.2015.

09.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 06.02.2015 (вх. 2849/15) про долучення до справи №911/5205/14 доказів направлення заяви про зменшення позовних вимог відповідачу.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, встановив, що позивач, у зв'язку з повною оплатою основного боргу, зменшує позовні вимоги в частині основного боргу, проте, збільшує позовні вимоги в частині пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Дана заява прийнята судом до розгляду. Відтак, на розгляд суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в заяві б/н та дати (вх. №1978/15 від 29.01.2015).

У судовому засіданні 19.02.2015 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 19.02.2015 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судовому засіданні 19.02.2015 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

08.04.2014 між Приватним підприємством «НОВІ НИВИ» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИК» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №8/04-14 поставки.

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар (ядро соняшникове) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар на умовах договору.

Згідно до п. 3.1 договору ціна товару вказується в накладних на кожну партію товару.

Відповідно п. 3.3 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 21 календарного дня.

Пунктом 8.1 договору зазначено, що договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №8/04-14 від 08.04.2014 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 26 332,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів:

- Видаткова накладна №107 від 09.04.2014 на суму 12 500 грн.;

- Видаткова накладна №155 від 06.06.2014 на суму 6 916 грн.;

- Видаткова накладна №156 від 06.06.2014 на суму 6 916 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки №8/04-14 від 08.04.2014.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, вчасно не здійснивши оплату за отриманий товар, про що свідчать копії актів звірки взаємних розрахунків за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, які підписано та скріплено печатками обох сторін, а також платіжні доручення.

З позовної заяви вбачається, що відповідач порушив строк оплати товару, а саме:

- за поставлений товар 09.04.2014 на суму 12 500,00 грн. відповідач сплатив 04.06.2014 12 500,00 грн.;

- за поставлений товар 06.06.2014 на суму 6 916,00 грн. відповідач сплатив 17.09.2014 1916,00 грн., 24.09.2014 1 000,00 грн., 03.10.2014 1 000,00 грн., 25.11.2014 1 000,00 грн., а разом 4 916,00 грн.;

- за поставлений товар 06.06.2014 на суму 6 916,00 грн. відповідач не сплатив.

У заяві б/н та дати (вх. №1978/15 від 29.01.2015) про зменшення розміру позовних вимог позивач вказує, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 8 916,00 грн. повністю, з яких: 6 000,00 грн. 29.12.2014 та 2 916,00 грн. 09.01.2015. Так, з урахуванням погашення основної суми боргу, перерахунку пені, відсотків річних, інфляційних збитків та штрафу, позивач просить стягнути з відповідача 6 706,44 грн., з яких: 1 696,74 грн. пені, 212,70 грн. три відсотки річних, 2 163,80 грн. інфляційних збитків, 2 633,20 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Статтею 712 ЦК передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 договору зазначено, що за невиконання умов договору винна сторона виплачує другій стороні пеню з розрахунку 0.2% від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та відшкодовує спричинені збитки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 1696,74 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №8/04-14 від 08.04.2014, позивачем заявлено до стягнення 212,70 грн. відсотків річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 212,70 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №8/04-14 від 08.04.2014, позивачем заявлено до стягнення 2633,20 грн. 10% штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% штрафу, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 2633,20 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №8/04-14 від 08.04.2014, позивачем заявлено до стягнення 2163,80 грн. інфляційних збитків.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставленого, але не сплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 2463,80 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, відсотків річних, інфляційних збитків та штрафу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог) в розмірі 6 706,44 грн., з яких 1 696,74 грн. пені, 212,70 грн. відсотки річних, 2 163, 80 грн. інфляційних збитків, 2 633,20 грн. штрафу.

Враховуючи те, що основний борг сплачений відповідачем після звернення позивача до суду, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБНИК» (08160, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Радянська, 4-А, ідентифікаційний код: 38948003) на користь Приватного підприємства «НОВІ НИВИ» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Караваєва, буд. 39, прим. 2, ідентифікаційний код: 34561704) 1 696,74 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) грн. 74 коп. пені, 212 (двісті дванадцять) грн. 70 коп. відсотків річних, 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 80 коп. інфляційних збитків, 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 20 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 12.03.2015 року

Суддя В.М. Антонова