Рішення

від 26.03.2015 по справі 912/355/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 рокуСправа № 912/355/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянув матеріали справи № 912/355/15-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокардан", м.Чернігів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп", м.Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 18051,50 грн.

представники сторін в судовому засіданні участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокардан" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп" 18051,50 грн. заборгованості за договором поставки продукції, з яких: 12222,02 грн. основного боргу, 3130,59 грн. інфляційних втрат, 865,92 грн. 3% річних та 1832,97 грн. пені з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою від 30.01.2015 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі.

Ухвалами від 19.02.2015 та 11.03.2015 розгляд справи відкладався до 11.03.2015 та 26.03.2015 відповідно.

В судових засіданнях представники сторін участі не брали. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення сторін про дату, час та місце судових засідань (а.с. 56, 57, 92, 93, 96, 97).

На адресу господарського суду 11.02.2015 надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Відповідач письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

04.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокардан" (далі - ТОВ "Агрокардан", постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп" (далі - ТОВ "Завод Автоштамп", покупець) укладено договір поставки №16 (а.с. 12) за яким постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію. Кількість і ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються згідно рахунка-фактури та видаткової накладної на кожну партію товару, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною (п.п. 1.1, 1.3).

Разом з тим, 19.07.2012 між сторонами було укладено договір поставки №60 з аналогічними умовами (далі - договір, а.с. 13).

За умовами договору поставки постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця по цінах вказаних в рахунках-фактурах протягом 10 днів після замовлення продукції (п. 4.1). Продукція, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується постачальником та постачається на адресу покупця автотранспортом постачальника за рахунок покупця (п. 4.3).

У пункті 5.1. договору поставки сторони погодили, що розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться шляхом: відстрочки платежу 15 календарних днів після поставки продукції.

Договір поставки №16 від 04.01.2011 набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року, але може бути пролонгований за згодою двох сторін.

Договір поставки №60 від 19.07.2012 набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року та може бути пролонгований за згодою двох сторін (п. 8.1).

Вказані договори поставки підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини щодо поставки продукції виникли між сторонами з 04.01.2011.

Так, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 102256,42грн. відповідно до наступних документів:

- рахунку-фактури №СФ-0000061 від 07.02.2011 на суму 7704,00 грн. та видаткової накладної №РП-0000022 від 07.02.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000064 від 18.03.2011 на суму 7704,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000061 від 18.03.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000111 від 18.04.2011 на суму 6420,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000104 від 18.04.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000128 від 04.05.2011 на суму 19140,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000129 від 11.05.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000194 від 17.06.2011 на суму 9768,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000189 від 17.06.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000226 від 14.07.2011 на суму 4248,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000223 від 14.07.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000231 від 15.07.2011 на суму 5520,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000224 від 15.07.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000286 від 30.08.2011 на суму 3547,20 грн. та видаткової накладної №РН-0000284 від 30.08.2011;

- рахунку-фактури №СФ-0000280 від 19.07.2012 на суму 10648,80 грн. та видаткової накладної №РН-0000257 від 20.07.2012;

- рахунку-фактури №СФ-0000297 від 01.08.2012 на суму 180,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000274 від 01.08.2012;

- рахунку-фактури №СФ-0000300 від 02.08.2012 на суму 1538,40 грн. та видаткової накладної №РН-0000281 від 06.08.2012;

- рахунку-фактури №СФ-0000311 від 08.08.2012 на суму 7128,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000299 від 15.08.2012;

- рахунку-фактури №СФ-0000341 від 29.08.2012 на суму 18710,02 грн. та видаткової накладної №РН-0000319 від 31.08.2012.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями №245 від 19.04.2011, №337 від 24.05.2011, №469 від 11.07.2011, №478 від 13.07.2011, №542 від 19.07.2012, №559 від 01.08.2012, №562 від 03.08.2012, №588 від 09.08.2012, №616 від 27.08.2012.

Виходячи зі змісту п. 5.1 договору поставки покупець мав оплатити отриманий товар у строк протягом 15 календарних днів після поставки продукції.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

З наданої суду копії банківської виписки вбачається, що за весь період відносин між сторонами, відповідачем за поставлену продукцію було перераховано всього 90034,40 грн. (а.с. 41).

Господарський суд погоджується з твердженням позивача, що фактично, відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, отриманого за останньою видатковою накладною №РН-0000319 від 31.08.2012.

Оскільки заборгованість по поставці товарів в сумі 12222,02 грн. відповідачем сплачено не було, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 12 222,02 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1832,97 грн. пені, 3130,59 грн. інфляційних втрат та 865,92 грн. трьох відсотків річних.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4 договорів поставки за порушення термінів оплати з вини покупця останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу але не більше 5% загальної вартості продукції по договору.

Як вбачається з розрахунку, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості в розмірі 1832,97грн. за період з 26.06.2014 по 26.01.2015, тобто позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У наданих до суду поясненнях від 23.03.2015 позивачем здійснено розрахунок пені у відповідності до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та визначено, що загальна сума пені за договором складає 911,64грн.

При цьому, заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, в сумі 911,64грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Господарським судом перевірено розрахунок сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих позивачем та встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3130,59 грн. інфляційних втрат, нарахованих фактично за період з 18.09.2012 по 01.01.2015, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 865,92 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 17.09.2012 по 26.01.2015, підлягають задоволенню частково, оскільки відповідно до положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як слідує з розрахунку позивача, при нарахуванні трьох відсотків річних, останній не врахував положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України (15.09.2012 та 16.09.2012 - вихідні дні).

За наведених обставин господарським судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних з 18.09.2012 по 26.01.2015 та встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 864,92грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Агрокардан", є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на суму 17129,17 грн., з яких: 12222,02 грн. - основного боргу, 3130,59 грн. - інфляційних втрат, 864,92 грн. - 3% річних, 911,64 грн. - пені. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пров. Б.Йогансона, 1, ідентифікаційний номер 33423425) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокардан" (14032, м. Чернігів, вул. Доценка, 15-А, кв. 33, ідентифікаційний код 37418251) 17129,17 грн., з яких: 12222,02 грн. - основного боргу, 3130,59 грн. - інфляційних втрат, 864,92 грн. - 3% річних, 911,64 грн. - пені, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірники рішення направити позивачу (14032, м. Чернігів, вул. Доценка, 15-А, кв. 33), відповідачу (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пров. Б.Йогансона, 1).

Повне рішення складено 30.03.2015.

Суддя Г.Б. Поліщук