Рішення

від 26.03.2015 по справі 912/537/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 рокуСправа № 912/537/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянув матеріали справи № 912/537/15-г від 12.02.2015

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Да-Груп", смт. Стрижавка Вінницького району, Вінницької області

до приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки", с. Червоне Гайворонського району Кіровоградської області

про стягнення 83000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Радіщев В.О., довіреність № 7 від 16.01.2015;

від позивача - Руденко О.С., угода №02/15 від 16.01.2015;

від відповідача - Резнік В.О., довіреність № б/н від 02.02.2015.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Да-Груп" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" про стягнення помилково перерахованих 83000,00 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в 2014 році ним було помилково перераховано грошові кошти у вказаній сумі на розрахунковий рахунок відповідача, та посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача дані кошти.

Ухвалою від 12.02.2015 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі.

Приватним сільськогосподарським підприємством "Близнюки" 18.03.2015 подано до суду відзив на позов, в якому відповідач просить суд винести рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Да-Груп" до ПСП "Близнюки" відмовити повністю, оскільки дані кошти перераховані у відповідності до договору поставки, укладеного між сторонами 01.09.2014 за №26. Так 01.09.2014 за телефонним дзвінком було зроблено заявку продукції та погоджені ціни цієї продукції. 02.09.2014 була проведена попередня оплата по платіжному дорученню №847 від 02.09.2014, після чого договір вступив в силу і на сьогодні є діючим (а.с. 59-61).

Крім того, 26.03.2015 відповідачем подано клопотання про витребування доказів, мотивоване тим, що відповідачем перше повідомлення щодо помилково перерахованих коштів отримано майже через п'ять місяців після зробленої заявки на продукцію та проведеної попередньої оплати. Для підтвердження (спростування) факту отримання відповідачем повідомлення про помилково перераховані кошти у вересні 2014 року та про "збій" програми 1С бухгалтерія відповідач просить суд витребувати у позивача належні докази повідомлення Позивачем ПСП "Близнюки", що відповідач знав про помилково перераховані кошти вже у вересні 2014 року; витребувати від позивача належні докази повідомлення його розробником програми 1С бухгалтерія щодо того, чи програма 1С бухгалтерія може при набиранні платіжного доручення дати збій так, щоб випадково відправити кошти по "Клієнт-Банку" "помилковому" клієнту і при цьому ані директор ні головний бухгалтер цього не помітять протягом трьох місяців; витребувати від позивача акти звірки між ТОВ "Да-Груп" і ПСП "Близнюки" на 31.12.2014; витребувати належні докази повідомлення в правоохоронні органи про незаконне (помилкове) перерахування коштів працівником ТОВ "Да-Груп" Відповідачу.

Господарський суд, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідний доказ.

У поданому клопотанні відповідачем належним чином не обґрунтовано - які саме обставини, що мають значення для правильного вирішення даного спору, мають підтвердити докази, що їх просить витребувати відповідач та не доведено, що такі докази взагалі є в наявності у позивача.

Більше того, обґрунтовуючи позов, позивач зазначає про направлення вимоги про повернення помилково перерахованих коштів на адресу відповідача в січні 2015 року. За таких обставин у господарського суду відсутні підстави витребування у позивача доказів повідомлення відповідача про помилково перераховані кошти у вересні 2014 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступні обставини.

04.09.2013 між ТОВ "Да Груп" (Покупець) та ПСП "Близнюки" (Постачальник) було укладено договір поставки за №С-0409 за умовами якого Постачальник передає, а Покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості [ДСТУ 7011:2009] та з урахуванням вимог пункту 2.4 даного договору, надалі Товар, у кількості та вартості зазначеної в протоколі узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору.

В пункті 3.2 вказаного договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання на свою адресу Покупцем від Постачальника рахунку-фактури документів, вказаних у п. 2.2.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013р. (п. 7.2).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, даний договір повністю виконаний сторонами, внаслідок чого зобов'язання за ним є припиненим.

За приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно платіжного доручення №847 від 02.09.2014 кошти в сумі 83000,00грн. перераховані товариством з обмеженою відповідальністю "Да-Груп" на рахунок ПСП "Близнюки" з призначенням платежу: за соняшник згідно рахунку № 02/09 від 02.09.14р. (а.с. 12).

Позивач звернувся до ПСП "Близнюки" з вимогою від 23.01.2015 №102 про повернення даних коштів як безпідставно отриманих, оскільки договір поставки, який мав місце в 2013 році припинив свою дію 31.12.2013, а між підприємствами не було жодних домовленостей або намірів про подальшу співпрацю в 2014 році, а тому кошти в сумі 83000,00 грн. перейшли до ПСП "Близнюки" без жодної правової підстави (а.с. 10). Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач, на підтвердження власних доводів щодо перерахування позивачем коштів на виконання умов договору, надав суду копію договору поставки №26 від 01.09.2014, підписаного лише з боку ПСП "Близнюки".

При цьому, заперечуючи поданий позов, відповідач стверджує про те, що між сторонами у даній справі укладено договір поставки у спрощений спосіб у відповідності до ст.181 Господарського кодексу України. Проте доказів, які б підтверджували факт укладення даного договору відповідачем суду не надано.

26.03.2015 відповідачем подано до суду пояснення та копію рахунку №02/09 від 02.09.2014. За твердженням відповідача, на підставі даного рахунку позивачем перераховано спірну суму коштів.

Проте доказів вручення позивачеві вказаного рахунку відповідачем також не надано.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що у платіжному дорученні №847 від 02.09.2014 призначення платежу в сумі 83000,00грн.: за соняшник згідно рах.№02/09 від 02.09.2014, в той час як рахунок, наданий суду відповідачем, виписаний на оплату соняшнику на суму 1929,17грн. без ПДВ та крупи в асортименті на суму 67237,50грн. без ПДВ.

Отже, з матеріалів справи вбачається, та сторонами не спростовано, що станом на 02.09.2014 між сторонами фактично не існувало договірних зобов'язань. Відповідно, у відповідача відсутні правові підстави для утримання помилково перерахованих позивачем грошових коштів у зазначеній сумі, які підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 83000,00 грн. грошових коштів заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивач згідно клопотання від 05.03.2015 також просить відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 8000,00 грн. (а.с. 47-48). Крім того, згідно клопотання від 26.03.2015, позивач просить відшкодувати 2148,12грн. витрачених на паливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як зазначено в пункті 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Фактичне надання послуг адвоката та понесення позивачем витрат на їх оплату в розмірі 8000,00 грн. у даній справі підтверджено наступними документами: Угодою № 02/15 від 16.01.2015 та Додатковою угодою від 16.01.2015 до Договору про надання правової допомоги від 16.01.2015 №02/15, підписаними між позивачем та адвокатським об'єднанням "Адвокатська Група "Ваше право", актом наданих послуг (до Угоди про надання правової допомоги №02/15 від 16.01.2015) від 05.03.2015, квитанцією до прибуткового касового ордера № 13 від 04.03.2015 на прийняття Адвокатським об'єднанням "Адвокатська група "Ваше право" 8000,00грн. (а.с. 36, 48-49), підписанням адвокатом Радіщевим В.О. позовної заяви, представництвом інтересів позивача під час слухання справи Радіщевим В.О. та Руденком О.С. та їх фактичною участю в судових засіданнях, що проводились у даній справі 05.03.2015, 18.03.2015 та 26.03.2015.

Виходячи з наведеного та положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 8000,00 грн.

Клопотання позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на паливо як частини судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано розмір заявлених до стягнення витрат.

Поряд з тим, з поданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат доказів, не вбачається, що ці витрати були понесені ним саме у зв'язку із розглядом справи. На підтвердження використання дизельного палива позивачем надано копії дорожніх листків легкового автомобіля, в тому числі, за 26.03.2015 (дату даного судового засідання) з відмітками показника спідометра під час повернення в гараж позивача, що є неможливим.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" (26312, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Червоне, вул. Піонерська, 15, ідентифікаційний номер 30459270) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Да-Груп" (23210, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Будівельна, 20а, ідентифікаційний код 36605884) кошти в сумі 83000,00 грн., 1827,00 грн. судового збору та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 8000,00 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 30.03.2015.

Суддя Г.Б. Поліщук