Рішення

від 11.08.2009 по справі 15/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/158

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.08.09 р.                                                                                     Справа № 15/158                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ–СМЦ” м. Київ (код ЄДРПОУ 32036829)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донвест 2004” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 33317865)

про стягнення заборгованості  по договору поставки № ДФО-273/10/08 від 17.10.2008 р. в сумі 300460,28 грн., 3% річних у розмірі 6161,58 грн., інфляції в сумі 33952,01 грн., пені в сумі 40349,60 грн., штрафу в розмірі 30046,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Білик М.Ю. за довіреністю № 87 від 10.03.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Донвест 2004” м. Горлівка про стягнення заборгованості  по договору поставки № ДФО-273/10/08 від 17.10.2008 р. в сумі 300460,28 грн., 3% річних у розмірі 6161,58 грн., інфляції в сумі 33952,01 грн., пені в сумі 40349,60 грн., штрафу в розмірі 30046,03 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/158, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

04.08.2009 р. до суду надійшло клопотання позивача № 09/2ю від 03.08.2009 р. про зміну його найменування з „товариства з обмеженою відповідальністю „Леман–Україна” на „товариство з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ–СМЦ”. При цьому підприємство змінило виключно найменування, реорганізації не було, правонаступництва не відбулося, змін в місцезнаходженні також не відбулося. До клопотання позивач додав завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 646122 від 21.07.2009 р. та нової редакції статуту. Суд вважає дане клопотання обґрунтованим, тому воно підлягає задоволенню. В подальшому суд визначає позивача як товариство з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ–СМЦ”.

У порушення вимог ухвал суду від 03.07.2009 р., 22.07.2009 р. відповідач в судові засідання 22.07.2009 р., 11.08.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/3793 від 29.07.2009 р., з якої вбачається, що ТОВ „Донвест 2004”, зареєстровано за адресою: 84646, Донецька область, м. Горлівка, бул. Димитрова, 49/629. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2008 р. сторони уклали договір поставки № ДФО–273/10/08, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) товар (металопродукцію) в строки та на умовах, передбачених договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, який поставляється по договору, вказується в рахунках–фактурах постачальника, що є невід'ємною частиною договору, та/або у видаткових накладних.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 днів від дати поставки товару, якщо інше не вказано в рахунку–фактурі.

Згідно п. 3.9 договору сторони домовилися, що грошові кошти, які поступають від покупця в будь–який момент зараховуються постачальником в черговості, встановленій ст. 534 ЦК України, незалежно від цільового призначення платежу.

Відповідно до п. 9.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діяв до 31.12.2008 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № ДФО–273/10/08 від 17.10.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (металопродукцію) на загальну суму 647005,28 грн. за видатковими накладними: № ДНг–008392 від 22.10.2008 р. на суму 113008,50 грн., № ДНг–008396 від 22.10.2008 р. на суму 111325,50 грн., № ДНг–008400 від 22.10.2008 р. на суму 311840,78 грн., № ДНг–008401 від 22.10.2008 р. на суму 110830,50 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 647005,28 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки, а також рахунками–фактурами: № ДНг–010652 від 22.10.2008 р., № ДНг–010653 від 22.10.2008 р., № ДНг–010655 від 22.10.2008 р., № ДНг–010660 від 22.10.2008 р., податковими накладними: № 5545/3 від 22.10.2008 р., № 5553/3 від 22.10.2008 р., № 5538/3 від 22.10.2008 р., № 5539/3 від 22.10.2008 р.,  довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 43 від 17.10.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № ДФО–273/10/08 від 17.10.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових та податкових накладних, рахунках–фактурах підставою поставки вказаний саме договір № ДФО–273/10/08 від 17.10.2008 р.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач отриманий товар в період з 07.11.2008 р. по 28.11.2008 р. оплатив частково на загальну суму 346545,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 149 від 07.11.2008 р. на суму 96545,00 грн., № 180 від 20.11.2008 р. на суму 50000,00 грн., № 185 від 26.11.2008 р. на суму 50000,00 грн., № 194 від 28.11.2008 р. на суму 65000,00 грн., № 192 від 28.11.2008 р. на суму 85000,00 грн. Завірені копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи.

Призначенням платежу в усіх платіжних дорученнях вказано „за арматуру згідно накладної № ДНг–008402 від 22.10.2008 р.”. З пояснень позивача № 09/157ю від 22.07.2009 р. вбачається, що товар, отриманий за вказаною видатковою накладною не є предметом даного спору, тому що він був повністю оплачений відповідачем на суму 103455,00 грн. платіжним дорученням № 148 від 07.11.2008 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач помилково вказав в усіх інших платіжних дорученнях призначенням платежу оплату за товар, отриманий за видатковою накладною № ДНг–008402 від 22.10.2008 р., та зарахував отримані від відповідача грошові кошти в сумі 346545,00 грн. в якості часткової оплати за товар, отриманий по спірним видаткових накладним. Викладені обставини позивач підтвердив видатковою накладною № ДНг–008402 від 22.10.2008 р., платіжним дорученням № 148 від 07.11.2008 р., бухгалтерською довідкою № 108/07 від 17.07.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 300460,28 грн. (647005,28 грн. – 346545,00 грн. = 300460,28 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки № ДФО–273/10/08 від 17.10.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі поставки № ДФО–273/10/08 від 17.10.2008 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється за фактом постачання протягом 10 днів, тобто від дати видаткової накладної.

Виходячи з того, що товар за всіма спірними видатковими накладними був отриманий відповідачем 22.10.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 23.10.2008 р. по 01.11.2008 р. включно, а вже з 02.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за отриману партію товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 300460,28 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 40349,60 грн. та штраф у розмірі 30046,03 грн. (розрахунок доданий до позову).

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару у вказані в цьому договорі та додатках до нього строки.

Позивач, при розрахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., якою передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розрахунок позивача по пені та штрафу є вірним та приймається судом до уваги.

Крім того, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 33952,01 грн. та 3% річних в розмірі 6161,58 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків сум інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 40349,60 грн., штрафу в розмірі 30046,03 грн., інфляції в сумі 33952,01 грн. та 3% річних у розмірі 6161,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись ст. ст. 66, 67 ГПК України, в позовній заяві просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану вимогу, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

За вказаних обставин клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донвест 2004” (юридична адреса: 84646, Донецька область, м. Горлівка, бул. Димитрова, 49/629; код ЄДРПОУ 33317865; рахунок 26007169000200 у АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ–СМЦ” (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Мєчникова, 2; код ЄДРПОУ 32036829; рахунок 26004962482211 в філії ПУМБ м. Києва, МФО 322755) суму 410969,50 грн. (а саме: основний борг на суму 300460,28 грн., пеню в розмірі 40349,60 грн., штраф в сумі 30046,03 грн., інфляцію в розмірі 33952,01 грн., 3% річних в сумі 6161,58 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 4109,69 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

У судовому засіданні 11.08.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.