Рішення

від 04.08.2009 по справі 61/121-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61/121-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2009 р.                                                            Справа № 61/121-09

вх. № 5109/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Малінін С.В., за довіреністю №136 від 14.07.2009р.;

відповідача - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР Групп", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Інтермаркет", м. Харків  

про стягнення 51776,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МТР Групп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Торгова Компанія "Інтермаркет" про стягнення грошових коштів у розмірі  51776,64 грн., які були сплачені позивачем відповідачу  за умовами попереднього договору №1303/02 від 13.03.2008 року в рахунок попередньої оплати першого місяця строку оренд за майбутнім договором оренди. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Присутній в судовому засіданні 04.08.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення по справі (вх.19357) та додаткові письмові пояснення по справі (вх.19413), в яких зокрема зазначив, що грошові кошти в сумі 51776,64 грн., на даний час є безпідставно отриманими відповідачем, оскільки попередній договір припинив свою дію, а основний договір між сторонами укладено не було.

Клопотання від 20.07.09р.  про витребування документів, позивач в судовому засіданні 04.08.2009р. не підтримав, а тому суд не розглядає вказане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання , призначене на 04.08.2009р. не з"явився, документів , витребуваних ухвалою суду та відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучено до матеріалів справи (арк.спр.38).

Присутній в судовому засіданні 04.08.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 15.07.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

13.03.2008 р. між ТОВ "МТР Групп" (позивач по справі) та ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" (відповідач по справі) було укладено попередній договір оренди №1303/02.

Відповідно до умов договору (п.1.1.) між сторонами виникло зобов"язання щодо укладення в майбутньому (не пізніше тридцяти робочих днів з дати отримання свідоцтва на право власності на об'єкт оренди) договору оренди нерухомого майна  - приміщення площею 142,4 кв.м., розташованого на 1-му поверсі Торгово - розважального комплексу "Леополіс", який розташований за адресою : м.Львів, вул.Кульпарківська.

Згідно з п.3.2.  попереднього договору позивач зобов"ячався протягом 60 календарних днів після підписання договору сплатити відповідачеві авансові платежі, які є попередньою оплатою першого місяця строку оренди за договором оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було сплачено авансовий платіж у розмірі 51776,64 грн., який, згідно договору є попередньою оплатою першого місяця строку оренди за договором оренди, на час розгляду справи вказані кошти на рахунок позивача не повернуті.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства строк дії попереднього договору скінчився, нового попереднього договору або основного договору оренди між сторонами укладено не було, а тому кошти в сумі 51776,64 грн. є такими, що безпідставно отримані відповідачем та підлягають поверненню позивачу. У зв'язку вказаним,позивач і звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім  є  договір,   сторони   якого   зобов'язуються протягом  певного  строку  (у  певний  термін)  укласти  договір в майбутньому (основний договір) на умовах,  встановлених попереднім договором. Законом може   бути   встановлено   обмеження   щодо   строку (терміну),  в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови   основного   договору,   що   не   встановлені попереднім  договором,  погоджуються  у   порядку,   встановленому сторонами   у   попередньому   договорі,  якщо  такий  порядок  не встановлений актами цивільного законодавства.  Попередній договір  укладається  у  формі,  встановленій  для основного   договору,   а   якщо   форма   основного  договору  не встановлена, - у письмовій формі.  Сторона,  яка  необгрунтовано  ухиляється  від   укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій  стороні  збитки,  завдані  простроченням,  якщо  інше   не встановлено    попереднім    договором   або   актами   цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 182 Господарського кодексу України  за    попереднім договором    суб'єкт    господарювання зобов'язується  у  певний  строк,  але  не  пізніше  одного року з моменту  укладення   попереднього   договору,   укласти   основний господарський   договір   на   умовах,   передбачених   попереднім договором. Попередній договір повинен містити  умови,  що  дозволяють визначити предмет,  а також інші істотні умови основного договору. До укладення  попередніх  договорів  не  застосовується  загальний порядок укладення господарських договорів. У  разі  якщо  сторона,  яка  уклала  попередній  договір, одержавши  проект  договору  від  іншої  сторони,  ухиляється  від укладення  основного  договору,  друга  сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Відповідно до пункту 5 статті 182 Господарського кодексу України  відносини  щодо укладення попередніх договорів регулюються  Цивільним кодексом України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3 статті 635 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання,   встановлене     попереднім     договором, припиняється,  якщо  основний договір не укладений протягом строку (у термін),  встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. А пунктом 4 статті 182 Господарського кодексу України  визначено, що зобов'язання   укласти   основний   договір,   передбачене попереднім договором,  припиняється,  якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір,  одна  із  сторін  не надішле проект такого договору другій стороні.

Пунктом 7.1 попереднього договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до настання моменту укладання договору оренди або укладання сторонами додаткової угоди про припинення цього попереднього договору, або укладання іншого попереднього договору стосовного оренди  приміщення з обов"язковим застереженням про припинення цього попереднього договору , або до моменту повного виконання сторонами своїх прав та обов"язків за цим договором.

Відповідно до пункту 7.2 попереднього договору у випадку , якщо приміщення не буде введено в експлуатацію протягом одного року з моменту укладання цього попереднього договору (тобто до 13.03.2009 року) , сторони до закінчення строку цього попереднього договору на першу вимогу орендодавця зобов"язані укласти новий попередній договір на умовах не гірших ніж умови цього попереднього договору на новий строк , з метою дотримання положень ст.182 Господарського кодексу України щодо укладання основного договору не пізніше одного року з моменту укладання попереднього договору.

Відповідно до пункту 1.1 попереднього договору сторони зобов"ячались укласти основний договір оренди не пізніше тридцяти робочих днів з дати отримання відповідачем свідоцтва на право власності на об'єкт оренди, розташований за адресою : м.Львів, вул.Кульпарківська.

Відповідно до п. 4.5 попереднього договору сторони мають взаємні зобов'язання щодо підписання договору оренди в строки, визначені п.1.1. А згідно зі статтею 4.3.1 відповідач має право вимагати від орендаря укладення договору оренди в порядку та на умовах, передбачених цим попереднім договором.

З вказаного вбачається, що сторони визначили строк укладення основного договору таким, що пов'язаний з отриманням відповідачем свідоцтва на право власності на об'єкт оренди.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач суду доказів на підтвердження отримання ним свідоцтва на право власності на Торгово - розважальний комплекс "Леополіс", який розташований за адресою : м.Львів, вул.Кульпарківська у строк до 13.03.2009 року (1 рік з моменту укладення попереднього договору), не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, відповідно до пункту 7.2 попереднього договору сторони на першу вимогу відповідача  були зобов'язані  укласти новий попередній договір на новий строк.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо укладання нового попереднього договору на новий строк, відповідач суду таких доказів не надав.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України та з ч.4 ст.182 Господарського кодексу України зобов"язання укласти основний договір, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором , або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.

З аналізу приписів наведених норм права (основний договір має бути укладений у строк, визначений попереднім договором, але  не  пізніше  одного року з моменту  укладення   попереднього   договору), а також з урахуванням обставин справи, умов попереднього договору, суд дійшов висновку, що попередній договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено -  13.03.2009р.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді , коли підстава , на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до вимог зазначеної статті для виникнення зобов"язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов : перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою , яка згодом відпала.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

11.06.2009р. за вих.№117 позивач направив на адресу відповідача  вимогу про сплату (повернення) грошових коштів,  в якій вимагав у термін до 19.06.2009р. повернути грошові кошти у сумі 51776,64 грн., сплачені позивачем 14.05.2008р. авансовим платежем у якості попередньої оплати на підставі попереднього договору №1303/02 від13.03.2008р.

18.06.2009р. відповідач під підпис отримав вищезазначену вимогу та залишив їх без виконання. В матеріалах справи наявні докази вручення вимоги (арк.спр.34).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань в частині повернення грошових коштів в розмірі 51776,64 грн., які були сплачені йому позивачем у якості попередньої оплати строку оренди за майбутнім договором оренди на підставі попереднього договору №1303/02 від13.03.2008р. , не виконав. Доказів на спростування зазначених обставин справи відповідач суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно  зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 51776,64 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками  судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені  письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 ГПК Ураїни господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному , повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку,  що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51776,64 грн.  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 517,77 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,  509,   530, 610, 612, 635, 1212  Цивільного кодексу України, статтею 174, 182, 193  Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (61001, м.Харків, Проспект Гагаріна, буд.7, к.1, ідент. код 13827416, р/р 26008000002018 в ВАТ "Електробанк" , МФО 325213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР Групп" (61166, м.Харків, вул.Серпова, буд.4, кв.501, ідент.код 34630992, п/р 26009118047980 в філії "Слобожанське РУ" ВАТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 350697) - 51776,64 грн., а також державне мито у сумі 517,77 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процессу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя