Рішення

від 23.03.2015 по справі 922/885/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р.Справа № 922/885/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ПП "Охоронне агентство "Кратос", м. Харків до ТОВ "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Сівтунова О.А., дов. б/н від 20.02.15 р.;

відповідача - Сібільова О.В., дов. б/н від 17.03.15 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Охоронне агентство "Кратос", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" основний борг в сумі 52953,60 грн., пеню в сумі 5176,40 грн., інфляційні втрати в сумі 14668,15 грн., 3% річних в сумі 1497,21 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про надання послуг з охорони серії ОА №31/01/14-6 від 31.01.14 р.

10.03.15 р. та 20.03.15 р. відповідач надав відзив та додаток до нього, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що рахунок на сплату послуг за лютий 2014 року позивач на адресу відповідача не направляв, отже, відповідно до умов п. 3.1.1 спірного договору, строк виконання зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг не настав. Крім того, відповідач зауважив, що наданий позивачем акт звірки не є первинним документом у розумінні ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідач також зазначив, що 28.02.2014 сторони підписали додаткову угоду, якою розірвали договір про надання послуг щодо охорони об'єкту. Таким чином, оскільки сторони додатковою угодою не замінили зобов'язання новим зобов'язанням (новацією), а рахунок на сплату заборгованості не було виставлено, то, на думку відповідача, він мав всі законні підстави та справедливі розуміння того, що борг був прощеним. Відповідач також наголошує, що вимога про стягнення пені є безпідставною, оскільки спірним договором такий вид забезпечення виконання зобов'язання взагалі не передбачений.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 03.03.15 р. по 10.03.15 р. та з 10.03.15 р. по 23.03.15 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.15 р. підтримав свій відзив та доповнення до нього, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Кратос" (позивач, охоронець, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" (відповідач, замовник) було укладено договір серії ОА № 31/01/14-6 щодо надання послуг з охорони об'єкта (далі - договір)(а.с. 15-21), відповідно до умов якого (п. 2.1), відповідач доручив, а позивач зобов'язався в порядку, передбаченим договором, прийняти під свою відповідальність об'єкт охорони (вказаний в додатку № 2 до договору) та здійснювати щодо нього передбачені договором заходи охорони, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався створити необхідні для цього умови (п. 5.1) та сплатити за надані послуги за договором.

Відповідно до додатку № 2 до договору (а.с. 22), об'єктом охорони за договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, а саме:

- літ. "А-7", загальною площею 8697,3 кв.м.;

- літ. "БЕ-4", загальною площею 10092,5 кв.м.;

- літ "БЗ-2", загальною площею 599,1 кв.м.;

- літ. "БК-1", загальною площею 1217,3 кв.м.;

- літ. "БС-4", загальною площею 8159,7 кв.м.;

- літ. "В-7", загальною площею 48254,7 кв.м.;

- літ. "Г/1-1", загальною площею 75,3 кв.м.;

- літ. "Ж-2", загальною площею 827,1 кв.м.

Відповідно до п. 10.1 договору, термін дії останнього встановлено з 01 лютого 2014 року до 31 грудня 2014 року.

В п. 3.1 договору сторони погодили вартість послуг по охороні об'єкта, плата за які здійснюється згідно рахунку - фактури виходячи зі ставки 19,70 грн. (дев'ятнадцять гривень, 70 копійок), в т.ч. ПДВ 20 % - 3,28 грн., за одну годину роботи одного охоронця.

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з охорони за лютий 2014 р. на загальну суму 52953,60 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 28.02.14 р. (а.с. 24), який був підписаний уповноважений представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Факт підписання зазначеного акту відповідачем не заперечується.

Пунктом 3.2 договору визначено порядок оплати послуг, яка здійснюється відповідачем щомісячно протягом п'яти днів після підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування відповідачем коштів на рахунок позивача.

Враховуючи підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) 28.02.14 р., строк оплати наданих відповідачем послуг з охорони - до 06.03.14 р.

Проте, відповідач, у встановлені договором терміни, послуги з охорони за лютий 2014 р. на загальну суму 52953,60 грн. не сплатив.

28 лютого 2014 р. між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору (а.с. 23), відповідно до п. 1 якої, спірний договір вважається розірваним з 01.03.2014 р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за спірним договором, 28 січня 2015 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №27/01-1 від 27.01.15 р., що підтверджується відповідним поштовим чеком з описом (а.с. 28), в якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 52953,60 грн. за спірним договором.

Відповідач отримав вказану претензію 03.02.15 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28), проте, ніяким чином на неї не відреагував, заборгованість не сплатив, що стало причиною звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 3.2), що оплата послуг здійснюється відповідачем щомісячно, протягом п'яти днів після підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування відповідачем коштів на рахунок позивача.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 52953,60 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи підписання сторонами акту та умови п. 3.2 договору, відповідач визнається судом таким, що з 06.03.14 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за спірним договором.

Посилання відповідача на відсутність виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату не можуть бути підставою для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" від обов'язку оплатити послуги з охорони надані позивачем, виходячи з наступного.

В п. 3.1 договору, зазначено, що плата за послуги з охорони здійснюється на підставі рахунку - фактури виходячи зі ставки 19,70 грн. (дев'ятнадцять гривень, 70 копійок), в т.ч. ПДВ 20 % - 3,28 грн., за одну годину роботи одного охоронця.

Отже, вказаний пункт договору не пов'язує початок перебігу строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з виставленням останнім відповідного рахунку-фактури. Крім того, розділ 4 договору, в якому передбачені обов'язки позивача, не міститься обов'язку останнього виставляти відповідачу рахунок-фактуру на оплату. В спірному договорі також відсутні застереження щодо відповідальності позивача у разі не виставлення рахунку-фактури відповідачу.

В той же час, як вже було зазначено, в п. 3.2 договору сторони погодили умови та строк оплати наданих позивачем послуг, а саме протягом п'яти днів після підписання акта виконаних робіт. Отже, початок перебігу строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг починається саме з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, підписавши акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 28.02.14 р. (а.с. 24), відповідач був зобов'язаний здійснити оплату послуг протягом 5 днів, тобто, до 06.03.14 р.

Суд також зазначає, що п. 3 додаткової угоди, в якому зазначено, що з моменту набрання додаткової угоди законної сили сторони не пов'язані між собою якимись правами та (або) обов'язками, не є належним доказом того, що борг в сумі 52953,60 грн. був прощений позивачем (ст. 605 ЦК України) та спростовується претензіями, які направлялись останнім після підписання додаткової угоди на адресу відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як розірвання договору, суд приходить до висновку, що розірвання спірного договору з 01.03.14 р. не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити надані позивачем послуги.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 52953,60 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5176,40 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 14668,15 грн. та 3% річних в сумі 1497,21 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В той же час, в даному випадку ані закон, ані спірним договором такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, не передбачено.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 5176,40 грн. пені є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 10.2 договору сторони домовились, що закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Аналогічна правова позиція закріплена в ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, закінчення строку дії спірного договору не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1497,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 14668,15 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, ЄДРПОУ 36224585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Кратос" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2, ЄДРПОУ 38277932) основний борг в сумі 52953,60 грн., пеню в сумі 5176,40 грн., інфляційні втрати в сумі 14668,15 грн., 3% річних в сумі 1497,21 грн. та судовий збір в сумі 1699,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.03.2015 р.

Суддя Т.В. Інте