Рішення

від 24.03.2015 по справі 908/1007/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/31/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 Справа № 908/1007/15-г

а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (19100, м. Монастирище Черкаської області, вул. Леніна, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санай-Агро" (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 53, офіс, 3)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Кушнір С.В. - довіреність № 1/С/Д/А від 25.11.2014 р.;

від відповідача : Лискович І.В. - довіреність № б/н від 01.03.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санай-Агро" заборгованості за договором поставки № 034-СА від 07.04.2014 р., а саме: суму 374045,32 грн. основного боргу, суму 37400,81 грн. пені, суму 74809,06 грн. штрафу, суму 40809,51 грн. 30% річних та суму 39179,14 грн. втрат від інфляції.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 034-СА від 07.04.2014 р. позивач, за видатковими накладними поставив відповідачу Товар на загальну суму 707100,12 грн. Відповідач здійснив часткову оплату Товару на суму 333054,80 грн. Решта боргу в сумі 374045,32 грн. залишилась несплаченою. За твердженням позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій. Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 526, 530, 536, 549, 611, 612, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 232 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити. Також, позивач просить відшкодувати йому витрати на послуги адвоката у розмірі 6800,00грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1007/15-г, розгляд якої призначено на 24.03.2015 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санай - Агро» (Відповідач) позов визнав в частині основного боргу, інфляційних збитків та відсотків річних. При цьому, зазначив, що розмір штрафних санкцій у повному обсязі він не може визнати, оскільки розмір штрафу і пені надмірно великі. Відзначає, що виконання майнової відповідальності в обсязі, який вимагає позивач, ставить під сумнів можливість розрахунків відповідача з іншими кредиторами та ущемляє його інтереси щодо інших осіб. Посилаючись на ст.233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до такого рівня: пеня - 374,00 грн., штраф - 748,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві в повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи відзиву на позовну заяву та доповнення до нього.

Також представник відповідача в судовому засіданні підтримав, заявлене у письмовому відзиві на позовну заяву, клопотання про надання сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про надання часу для можливості урегулювання спірного питання заперечив в повному обсязі. Зокрема представник позивача зазначив, що він має доручення від керівництва підприємства позивача саме щодо судового розгляду справи по суті спору з метою захисту порушеного права позивача. Вказав, що вже пройшов значний період часу з моменту невиконання відповідачем грошового зобов'язання, що із урахуванням процесів інфляції у державі негативно впливає на майновий стан позивача. Просить справу розглянути в даному судовому засіданні.

Розглянувши заяву відповідача про надання часу для мирного врегулювання спору, суд залишає її без задоволення з наступних підстав. По-перше, ст. 77 ГПК України не містить такої процесуальної підстави для відкладення розгляду справи або оголошення перерви, як надання часу для можливості врегулювання спору. Тобто клопотання є процесуально безпідставним. По-друге, суд приймає до уваги доводи позивача, що вже пройшов значний період часу з моменту невиконання відповідачем грошового зобов'язання, що із урахуванням процесів інфляції у державі негативно впливає на майновий стан позивача. До того ж, провадження у справі № 908/1007/15-г було порушено 17.02.2015р. і до моменту судового засідання (24.03.2015р.) пройшло більше одного календарного місяця, що свідчить про наявність достатнього періоду часу, протягом якого відповідач мав об'єктивну можливість вчинити дії щодо мирного врегулювання спору, однак доказів вчинення таких дій до суду не надано.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 24.03.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 07.04.2014 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки ЗЗР в кредит 2014 № 034-СА (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався продати та поставити у строки передбачені цим договором Покупцеві засоби захисту рослин (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти зазначений Товар і оплатити його вартість згідно встановленого цим Договором порядку.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики Товару визначаються Сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі Постачальника і вказується у відповідній Специфікації та видаткових накладних, які складають невідємну частину Договору.

Згідно пункту 2.2.1 Покупець зобов'язаний оплати Товар в строки та на умовах, передбачених Договором та Специфікаціями до нього шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця.

Згідно пункту 4.1. оплата товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною та у строки, вказані в Специфікаціях, шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок Постачальника в терміни зазначені в Специфікаціях до цього Договору. Остаточний розрахунок за весь поставлений по цьому Договору Товар Покупець зобов'язаний здійснити не пізніше як до 30 вересня 2014 р.

Відповідно до пункту 7.3. Договору у разі прострочення строків оплати Товару відповідно до п. 4.1., або Специфікацій, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення і до повного виконання Стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною Стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що в разі порушення Покупцем строків оплати за Товар (його партію) відповідно до строків, встановлених Договором та/або Специфікаціями, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару.

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Як встановлено судом, протягом дії Договору сторонами було підписано Специфікації: № 1 на суму 3961,40 грн. (строк оплати до 07.04.2014 р.); № 2 на суму 16139,04 грн. (строк оплати до 30.10.2014 р.); № 3 на суму 10104,72 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 4 на суму 18970,56 грн. (строк оплати до 10.04.2014 р.); № 5 на суму 44264,64 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 6 на суму 30872,88 грн. (строк оплати до 11.04.2014 р.); № 7 на суму 72036,72 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 8 на суму 13167,36 грн. (строк оплати до 11.04.2014 р.); № 9 на суму 20723,84 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 10 на суму 14227,92 грн. (строк оплати до 15.04.2014 р.); № 11 на суму 33198,48 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 12 на суму 30376,08 грн. (строк оплати до 16.04.2014 р.); № 13 на суму 70877,52 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 14 на суму 2023,78 грн. (строк оплати до 16.04.2014 р.); № 15 на суму 4047,54 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 16 на суму 50491,20 грн. (строк оплати до 18.04.2014 р.); № 17 на суму 201964,80 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 18 на суму 4742,64 грн. (строк оплати до 25.04.2014 р.); № 19 на суму 11066,16 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 20 на суму 1915,52 грн. (строк оплати до 16.05.2014 р.); № 21 на суму 5749,56 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.); № 22 на суму 10122,78 грн. (строк оплати до 26.05.2014 р.); № 23 на суму 26053,98 грн. (строк оплати до 30.09.2014 р.).

Відповідно до вказаних вище Специфікацій, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 707100,12 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2004 від 08.04.2014 р. на суму 16139,04 грн., № 2006 від 08.04.2014 р. на суму 1570,14грн., № 2005 від 08.04.2014 р. на суму 7197,48 грн., № 2236 від 10.04.2014 р. на суму 44264,64 грн., № 2232 від 10.04.2014 р. на суму 18970,56 грн., № 2238 від 10.04.2014 р. на суму 1617,30 грн., № 2237 від 10.04.2014 р. на суму 1617,30 грн., № 2396 від 11.04.2014 р. на суму 1289,94 грн., № 2397 від 11.04.2014 р. на суму 773,96 грн., № 2417 від 14.04.2014 р. на суму 30872,88 грн., № 2418 від 14.04.2014 р. на суму 72036,72 грн., № 2493 від 15.04.2014 р. на суму 14227,92 грн., № 2492 від 15.04.2014 р. на суму 33198,48грн., № 2562 від 16.04.2014 р. на суму 4047,54 грн., № 2561 від 16.04.2014 р. на суму 2023,78 грн., № 2616 від 17.04.2014 р. на суму 50491,20 грн., № 2619 від 17.04.2014 р. на суму 135695,10грн., № 2628 від 17.04.2014 р. на суму 66269,70 грн., № 2694 від 18.04.2014 р. на суму 30376,08грн., № 2695 від 18.04.2014 р. на суму 70877,52 грн., № 2777 від 18.04.2014 р. на суму 13167,36 грн., № 2776 від 18.04.2014 р. на суму 30723,84 грн., № 2877 від 23.04.2014 р. на суму 4742,64 грн., № 2878 від 23.04.2014 р. на суму 11066,16грн., № 3830 від 14.05.2014 р. на суму 1916,52 грн., № 3831 від 14.05.2014 р. на суму 5749,56 грн., № 4494 від 29.05.2014 р. на суму 6723,84 грн., № 4496 від 29.05.2014 р. на суму 22224,48грн., № 4604 від 30.05.2014 р. на суму 2366,70 грн., № 4606 від 30.05.2014р. на суму 473,34 грн., № 4607 від 30.05.2014 р. на суму 2925,60 грн., № 4609 від 30.05.2014 р. на суму 1462,80 грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача за Довіреностями: № 13, № 15, № 16 № 20 № 19, № 21, № 32, № 35 (виданих на ім'я директора Мізіна Ю.А.).

ТОВ «Санай-Агро» повну сплату заборгованості не провело, борг було сплачено лише частково в таких розмірах: 08 квітня 2014 р. в сумі - 3961,40 грн.; 11 квітня 2014 р. в сумі - 13167,36 грн.; 11 квітня 2014 р. в сумі - 30872,88 грн.; 16 квітня 2014 р. в сумі - 14227,92 грн.; 17 квітня 2014 р. в сумі - 10000,00 грн.; 23 квітня 2014 р. в сумі - 26376,08грн.; 29 квітня 2014 р. в сумі - 2023,78 грн.; 29 квітня 2014 р. в сумі - 4000,00грн.; 29 квітня 2014 р. в сумі - 27000,00 грн.; 16 травня 2014 р. в сумі - 4742,64 грн.; 16 травня 2014 р. в сумі - 13 491,20 грн.; 16 травня 2014 р. в сумі - 18970,56 грн.; 28 травня 2014 р. в сумі - 7122,78 грн.; 17 липня 2014 р. в сумі - 1916,52 грн.; 17 липня 2014 р. в сумі - 3000,00грн.; 19 серпня 2014 р. в сумі - 33890,00 грн.; 19 серпня 2014 р. в сумі - 44964,64грн.; 29 вересня 2014 р. в сумі - 30723,84 грн.; 29 вересня 2014 р. в сумі - 33198,48 грн.; 11 листопада 2014 р. в сумі - 9120,38 грн.; 26 рудня 2014 р. в сумі - 984,34грн. , всього на суму 333054,80 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (арк. справи 73).

Решта боргу в сумі 374045,32 грн. залишилась несплаченою

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Санай-Агро" заборгованості за договором поставки № 034-СА від 07.04.2014 р., а саме: суми 374045,32 грн. основного боргу, суми 37400,81 грн. пені, суми 74809,06 грн. штрафу, суми 40809,51 грн. 30% річних та суми 39179,14 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 707100,12 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств.

Товар отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи містяться відповідні Довіреності на отримання Товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 4.1 Договору оплата товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною та у строки, вказані в Специфікаціях, шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок Постачальника в терміни зазначені в Специфікаціях до цього Договору. Остаточний розрахунок за весь поставлений по цьому Договору Товар Покупець зобов'язаний здійснити не пізніше як до 30 вересня 2014 р.

Строки оплати Товару узгоджені Сторонами в перелічених вище Специфікаціях.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, строк оплати за Товар - наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Згідно долученої до матеріалів справи Виписки з особового рахунку позивача в установі банку від 13.03.2015 р., відповідач за отриманий Товар розрахувався лише частково - в сумі 333054,80 грн.

Решта боргу в сумі 374045,32 грн., залишилась несплаченою.

Наявність заборгованості в розмірі 374045,32 грн. відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 374045,32 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, в пункті 7.6. Договору Сторонами узгоджено, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої (неоплаченої) суми.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 30% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши розрахунок втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу (з жовтня 2014 р. по січень 2015 р.) належний до стягнення розмір суми втрат від інфляції становить 39017,88грн., але не 39179,14 грн. як заявлено позивачем у позові, тому в решті позовної вимоги про стягнення втрат від інфляції слід відмовити, як заявленої та нарахованої необґрунтовано.

Вимога ж про стягнення 30% річних (за період з 01.10.2014 р. по 10.02.2015 р.) в сумі 40809,51 грн., задовольняється у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 7.3. Договору, за змістом якого, у разі прострочення строків оплати Товару відповідно до п. 4.1., або Специфікацій, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення і до повного виконання Стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною Стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.

В свою чергу, пунктом 7.5. Договору передбачено, що в разі порушення Покупцем строків оплати за Товар (його партію) відповідно до строків, встановлених Договором та/або Специфікаціями, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 37400,81 грн. нарахованої за період з 01.10.2014 р. по 10.02.2015 р. заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 ГК України та п. 7.3 Договору.

Вимога про стягнення суми 74809,06 грн. штрафу, нарахованого у розмірі 20% від несплаченої вартості Товару (374045,32 грн.) заявлена правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов'язок) зменшити розмір неустойки, що стягується. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, на яку посилається відповідач, у разі якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що посилання відповідача на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України є необгрунтованим, оскільки в даному випадку предметом судового дослідження не є вимоги про стягнення збитків, а є вимоги про стягнення основного боргу та санкцій, тобто спір має іншу правову природу.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України при укладенні господарських договорів сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання та не звільняють від належного виконання умов укладеного сторонами договору щодо здійснення оплати за товар в установлені строки.

Суд зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів у підтвердження скрутного фінансового становища підприємства та наявності виключного випадку, необхідного для зменшення розміру пені та штрафу.

Таким чином у суду відсутні правові підстави для зменшення суми пені та штрафу.

Оцінивши обставини справи та наведені відповідачем доводи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

Стосовно витрат на послуги адвоката.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Згідно наданих позивачем доказів, 26.01.2014 р. між ТОВ "Седна-Агро" (Замовником) та адвокатом Кушнір С.В. (Виконавцем) було укладено договір № 3 про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді.

Відповідно до п. 3.2 Договору за надання юридичних послуг, передбачених даним Договором та ведення справи в господарських судах, Замовник сплачує Виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 6800,00 грн. Про виконані роботи та повний розрахунок сторони складають відповідний акт приймання-передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

10.01.2015 р. Замовник та Виконавець склали Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 по договору № 3 від 26.01.2014 р. про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суду за позовною заявою ТОВ «Седна-Агро» до ТОВ «Санай-Агро» про стягнення боргу та санкцій за договором поставки ЗЗР в кредит 2014 № 034-СА від 07.04.2014 р.

Також, позивачем надано платіжне доручення № 1163 від 19.03.2015 р. на суму 6800,00 грн., що свідчить про наявність документального підтвердження факту здійснення таких витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 11324,88грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 6800,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду внаслідок неправильних дій відповідача (ч.3 ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санай-Агро" (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 53, офіс, 3, код ЄДР 38145694, п/р № 26007101358076 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (19100, м. Монастирище Черкаської області, вул. Леніна, 3, код ЄДР 33143734, п/р № 26009702750023 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) суму 374045 (триста сімдесят чотири тисячі сорок п'ять) грн. 32 коп. основного боргу, суму 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн. 81 коп. пені, суму 39017 (тридцять дев'ять тисяч сімнадцять) грн. 88 коп. втрат від інфляції, суму 40809 (сорок тисяч вісімсот дев'ять) грн. 51 коп. тридцять відсотків річних, суму 74809 (сімдесят чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 06 коп. штрафу, суму 11324 (одинадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 88 коп. судового збору та суму 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27 .03.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко