Рішення

від 18.03.2015 по справі 911/4877/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №911/4877/14

За позовом: дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ТРЕЙД";

про: стягнення 15.422,64 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Герасимова О.А. - за довіреністю від 29.12.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Дочірнє підприємство "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ТРЕЙД" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 15.261,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором від 13.08.2012 № К-208, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 15.261,37 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15.261,37 грн, з яких: основна заборгованість складає 15.000,00 грн та - 3 % річних в сумі 261,37 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 прийнято позовну заяву дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" до розгляду та порушено провадження у справі № 911/4877/14. Як вбачається з наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19887641, станом на 14.11.2014 місцезнаходження відповідача є: 03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 14.

Отже, за таких підстав, ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2015 в порядку ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу № 911/4877/14 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу справ, справу № 911/4877/14 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 справу № 911/4877/14 прийнято до провадження судді Балац С.В.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До господарського суду надійшла заява представника позивача від 05.03.2015 № б/н про збільшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній збільшив свої вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі - 15.000,00 грн; - 3 % річних в сумі 422,64 грн; пені в сумі - 3.455,75 грн та інфляційних втрат в сумі - 3.745,19 грн. Вимоги про стягнення з відповідача сум пені та інфляційних втрат при поданні позову заявлені не були, відтак не можуть бути збільшені позивачем. Тому заява про збільшення позовних вимог приймається судом лише з урахуванням збільшення суми 3 % річних.

В судовому засіданні 18.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між дочірнім підприємством "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ТРЕЙД" (далі - відповідач) укладено договір від 13.08.2012 № К-208 (далі - Договір).

Предметом Договору є взаємовідносини сторін стосовно організації міжнародних вантажних перевезень та вантажних перевезень Україною (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору позивач за рахунок відповідача надає транспортно-експедиційні послуги з організації вантажних перевезень, а відповідач надає вантаж для перевезення в обсязі згідно із замовленням, яке є невід'ємною частиною Договору та сплачує вартість наданих послуг.

Сума Договору про надання послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу, узгоджується сторонами у замовленні та коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення (п. 4.1 Договору).

Положеннями п. 3.1.8 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний оплатити послуги надані позивачем, пов'язані з організацією перевезення.

Пунктом 4.4 Договору передбачено що, кінцеві розрахунки між сторонами по фактично здійсненому перевезенню здійснюються на підставі акту виконаних робіт, протягом тридцяти банківських днів з моменту виставлення відповідного акту виконаних робіт.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, на підставі заявки відповідача від 08.01.2014 № 92 своєчасно виконав роботи та здійснив організацію перевезення вантажу. Наведена фактична обставина підтверджується актом виконаних робіт від 12.02.2014 № 429. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відбитком їх печаток (засвідчена копія вказаного акту наявна в матеріалах справи а його оригінал оглянуто судом у судовому засіданні). Також на виконання умов Договору позивачем був виставлений рахунок на оплату наданих послуг від 12.02.2014 № 479 в сумі 18.197,12 грн (засвідчена копія вказаного рахунку наявна в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача здійснив частково в сумі 3.197,12 грн. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 15.000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 422,64 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 15.000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законними та обґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 422,64 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ТРЕЙД" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 14; ідентифікаційний номер 36686455, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт; ідентифікаційний код 30455653, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 15.000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 422 (чотириста двадцять дві) грн 64 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 березня 2015 року

Суддя С.В. Балац