Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/25908/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/25908/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Пляс С.А. - представник за довіреністю від 12.01.2015 року;

від відповідача: Поліщук Я.М. - представник за довіреністю від 15.01.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал Трейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року

у справі № 910/25908/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал Трейд»

про стягнення 248 316, 17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал Трейд» про стягнення 248 316, 17 грн. заборгованості за договором поставки № ЦМ-330 від 13.06.2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/25908/14 позовні вимоги задоволенні повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума заборгованості, за наданими позивачем первинними документами, не відповідає фактичним поставкам продукції. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем для встановлення фактичної суми заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Глобал Трейд" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 10.03.2015 року.

У судове засідання 10.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2015 року надав заперечення на апеляційну скаргу та пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року відкладено розгляд справи до 24.03.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2015 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2015 року заперечував проти апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф/Україна/» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал Трейд» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №ЦМ-330 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупцю бетон товарний асортименті, кількості та на умовах, зазначених нижче в цьому договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується прийняти бетон і оплатити його вартість так, як це визначено умовами цього Договору нижче.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна бетону, який поставляться постачальником покупцю за цим договором, погоджена сторонами та вказана в специфікаціях до цього договору, які складають його невід'ємну частину. Незважаючи на інші положення цього договору ціна бетону, яка погоджена сторонами та вказана в специфікації до цього договору, є чинною, тільки і виключно, протягом строку з дати укладення відповідної специфікації до договору та до останнього дня строку, на який таку специфікацію укладено. Після закінчення цього строку покупець втрачає право вимагати від постачальника поставки бетону по ціні, вказаній у відповідній специфікації до договору. Це правило стосується всіх без виключення марок бетону.

Згідно з п. 5.2. договору, вказана сторонами в специфікаціях до цього договору ціна бетону не включає в себе ціну доставки (транспортування) бетону до місця призначення. Ціна доставки (транспортування) бетону до місця призначення розраховується постачальником на підставі погоджених сторонами та вказаних в додатку № 2 до цього договору тарифів на транспортування бетону в залежності від відстані, на яку необхідно доставляти (транспортувати) бетон. В кожному окремому випадку вартість доставки (транспортування) бетону до місця призначення, вказаного покупцем, зазначається в зведених видаткових накладних, які сторони зобов'язані підписувати в порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 5.3. договору, ціна та загальна вартість доставки (транспортування) бетону зазначається в рахунку-фактурі постачальника на оплату бетону окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості бетону протягом строку, вказаного нижче в п. 5.6. цього договору.

Згідно із п. 5.6. договору, покупець здійснює повну оплату бетону та вартості його доставки (транспортування) до місця призначення, вказаного в замовленні покупця, відповідно до умов цього договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані нижче в розділі 12 цього договору, або будь-який інший рахунок постачальника, реквізити якого відомі покупцю, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження постачальником замовленої партії бетону. При цьому сторони домовились, що датою відвантаження замовленої партії бетону буде вважатись дата, вказана постачальником у відповідних зведених видаткових накладних та/або товарно-транспортних документах, що підтверджують відвантаження замовленої партії бетону покупцю або іншому вантажоодержувачу, вказаному покупцем.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу бетон на суму 856 518, 01 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме: №СвРН-000000000839 від 14.06.2014 року на суму 134 136, 14 грн., №СвРН-000000000741 від 14.06.2014 року на суму 633 571, 51 грн., №СвРН-000000002084 від 26.09.2014 року на суму 7 915, 25 грн., №СвРН-000000002135 від 30.09.2014 року на суму 80 895, 11 грн.

Водночас відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 608 201, 84 грн.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5.6 договору, покупець здійснює повну оплату товару протягом 14 календарних днів з дати відвантаження партії бетону. При цьому, датою відвантаження вважається дата вказана в видатковій накладній або товарно-транспортних документах.

Заперечуючи проти позовних вимог апелянт зазначає, що фактична кількість поставленого бетону не відповідає кількості бетону зазначеному в видаткових накладних.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.3 договору встановлено, що з метою підтвердження факту поставки бетону покупцю уповноважені представники сторін зобов'язані не пізніше, ніж на наступний день після фактичної поставки бетону (або його частини) до місця призначення, вказаного в замовленні покупця, підписати зведену видаткову накладну, яка підтверджує кількість поставленого товару як в натуральному, так і в вартісному виразі, а також вартість доставки бетону.

Таким чином, підписавши вищевказані видаткові накладні сторони підтвердили його поставку в тій кількості, яка зазначена в накладній.

До того ж, апелянт зазначив, що позивачем не було надано до суду довіреності на підставі, яких певна особа отримувала товар.

Так, дійсно до матеріалів справи не додано довіреності на отримання матеріальних цінностей, однак колегія суддів зазначає, що як зазначалося вище підставою для проведення оплати за поставлений товар є видаткова накладна.

Відповідач не відмовлявся від прийняття товару, а навпаки прийняв товар, що підтверджується відбитком печатки товариства на видаткових накладних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів використання печатки підприємства не уповноваженою особою.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що товар на суму 856 518, 01 грн. був поставлений відповідачу, однак в порушення п. 5.6 договору та ст.. 692 ЦК України відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 608 201, 84 грн., а отже суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 248 316, 17 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/25908/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/25908/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/25908/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко