Рішення

від 25.03.2015 по справі 916/4862/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2015 р.Справа № 916/4862/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Войтенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Котенок Ю.М. (довіреність б/н від 04.11.2014р.),

від відповідача - Нейко А.В. ( довіреність б/н від 02.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спеціалізованих послуг"

до відповідача - державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 171 828, 60 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агенція спеціалізованих послуг" (ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг") звернулось до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства „Одеська залізниця" Пасажирська служба „Пасажирське вагонне депо Одеса-Головна" про стягнення 171 828,60 грн., з яких: 165 899,39 грн. - основний борг, 3 157,06 грн. - пеня, 726,62 грн. - 3% річних, 2 045,53 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р. зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. порушено провадження по справі № 916/4862/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 14.01.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області суду від 14.01.2015р. розгляд справи відкладено на 26.01.2015 р. - у зв'язку з неподанням всіх витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. здійснено заміну первісного відповідача - державного підприємства „Одеська залізниця" Пасажирська служба „Пасажирське вагонне депо Одеса-Головна" належним відповідачем - державним підприємством „Одеська залізниця", розгляд справи відкладено на 04.02.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області суду від 04.02.2015р. розгляд справи відкладено на 04.03.2015 р. - у зв'язку з ненаданням всіх витребуваних доказів.

В судовому засіданні 04.03.2015р. представник ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 2-1197/15), відповідно до якої позивач, зменшуючи позовні вимоги, просить суд стягнути з ДП „Одеська залізниця" 117 535,61 грн., з яких: 102 660,56 грн. - основний борг, 4911,34 грн. - пеня, 1 055,04 грн. - 3% річних та 8 908,67 грн. - інфляційні витрати

Також, в судовому засіданні представник ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" надав письмові пояснення до заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 5840/15), згідно яких зазначив, що сума основного боргу в розмірі 102 660,56 грн. складається з:

- заборгованості за актом № 13 від 31.03.2014р. в розмірі 18 465,43 грн. (60 388,81 грн. сплачено згідно платіжного доручення № 973 від 23.04.2014р.);

- заборгованості за актом № 15 від 30.04.2014р. в розмірі 84 195,13 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2015р. розгляд справи відкладено на 25.03.2015р., згідно ст. 77 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні 25.03.2015р. підтримував уточнені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 25.03.2015р., визнаючи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДП „Одеська залізниця" пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, надав відповідні заперечення на заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 7740/15).

Ухвалою господарського суду Одеської області суду від 25.03.2015р. - з урахуванням зменшення позовних вимог - повернуто позивачу з державного бюджету 2 645,35грн. - сплаченої суми судового збору - згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір".

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд встановив наступне.

31.12.2013р. між ДП „Одеська залізниця", пасажирська служба „Пасажирське вагонне депо Одеса-Головна" (Замовником) та ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" (Виконавцем) укладено договір про надання послуг № Л-13-1905НЮ (Договір), відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов'язався виконати за завданням Замовника на свій ризик і відповідно до умов договору послуги з очищення пасажирських вагонів потягів 106/105 Одеса-Київ, 107/108 Одеса-Ужгород приписки пасажирського вагонного депо Одеса-Головна Одеської залізниці. Послуги надаються відповідно до типового технологічного процесу підготовки та екіпіровки в рейс пасажирських поїздів Т 07.2.

Перелік послуг, кількість вагонів та періодичність надання послуг визначено в Додатку № 3 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору. Обсяг послуг з очищення пасажирських вагонів також визначено у Додатку № 2 до Договору. Послуги надаються не пізніше, ніж через добу з дня отримання письмової заявки Замовника та виконуються до 01.03.2014р. Очищення одного вагону не повинно перевищувати 3 години (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору Виконавець зобов'язаний надати передбачені в Договорі послуги та особисто здати їх результати Замовнику, Замовник - прийняти результат виконаних послуг шляхом підписання акту приймання - передачі наданих послуг.

Згідно п. 3.1 Договору здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання Акту виконаних робіт представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.2 Договору).

Ціна на послуги з очищення одного пасажирського вагону визначається на підставі калькуляції Додаток № 1 (п. 4.1 Договору).

П. 4.2 Договору встановлено, що загальна вартість послуг згідно з умовами цього Договору (Додаток №3) складає 100 918,95 грн., в тому числі ПДВ 20%. Включає всі витрати Виконавця та його винагороду за цим Договором.

П. 5.1 Договору сторони узгодили, що Замовник здійснює оплату послуг на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт на протязі 120 банківських днів з моменту його підписання.

П. 6.6 Договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір набирає чинності з 01.01.2014р. і діє до 01.03.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання.

Додатковою угодою № 1 від 05.02.2014р. про зміну і доповнення до Договору № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р. сторони:

- ввели в дію Додаток № 4 до Договору № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р. щодо загальної вартості послуг;

- виклали п. 4.2 Договору в наступній редакції: „Загальна вартість послуг згідно з умовами цього Договору (Додаток №3, №4) складає 1 097 086,65 грн., в тому числі ПДВ 20%. Включає всі витрати Виконавця та його винагороду за цим Договором" (п. 2 Додаткової угоди №1);

- виклали п. 9.1 Договору в наступній редакції: „ 9.1 Даний Договір набирає чинності з 01.01.2014р. і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання." (п. 3 Додаткової угоди №1);

- встановили, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною договору і набирає чинності з 01.03.2014р. (п. 6 Додаткової угоди №1).

На виконання умов договору про надання послуг № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р., ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" надало ДП „Одеська залізниця" пасажирська служба „Пасажирське вагонне депо Одеса-Головна" послуги з внутрішнього прибирання пасажирських вагонів СВ, ЦМК, ЦМО на загальну суму 163 049,37грн., що вбачається з актів наданих послуг № 13 від 31.03.2014р. на суму 78 854,24 грн. та № 15 від 30.04.2014р. на суму 84 195,13 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

23.04.2014р. замовник розрахувався частково за отримані послуги, сплативши 60 388,81грн. Зазначені кошти було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за послуги, надані згідно акту № 13 від 31.03.2014р.

Заборгованість в розмірі 102 660,56 грн., з яких:

- 18 465,43грн. (78854,24грн.-60 388,81грн.) - заборгованість за надані послуги згідно акту № 13 від 31.03.2014р.,

- 84 195,13 грн. - заборгованість за надані послуги згідно акту № 15 від 30.04.2014р., -

залишилась несплаченою.

24.10.2014р ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" звернулось до пасажирської служби „Пасажирське вагонне депо Одеса-Головна" ДП „Одеська залізниця" з досудовою претензією № 156 , відповідно до якої просило виконати зобов'язання за договором № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р., сплативши наявну заборгованість.

Зазначена претензія залишена без відповіді, а заборгованість без оплати.

Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" до господарського суду Одеської області з даним позовом та уточненнями до нього, в яких, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 102 660,56 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4 911,34 грн., 3 % річних в сумі 1 055,04 грн. та 8 908,67 грн. - інфляційних нарахувань, - всього 117 535,61грн.

Дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення уточнених позовних вимог, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 5.1 Договору № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р. сторони узгодили, що відповідач здійснює оплату послуг на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт на протязі 120 банківських днів з моменту його підписання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р., а саме не розрахувався в повному обсязі за надані йому позивачем послуги з прибирання вагонів у встановлені договором строки, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість перед ТОВ „Агенція спеціалізованих послуг" у розмірі 102 660,56 грн., з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначеної суми основної заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 6. 6 Договору № Л-13-1905НЮ від 31.12.2013р. встановлено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла на період за який нараховується пеня.

Ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 4 911,34 грн., встановив, що позивачем невірно визначено період виникнення заборгованості, на підставі чого, за допомогою системи „Ліга - Закон" та з урахуванням кінцевого строку нарахування пені, заявленого позивачем (20.02.2015р.), зробив власний розрахунок пені.

Розрахунок пені

Акт № від Сума боргу (грн.)Період простроченняСума пені (грн.) 13 від 31.03.2014р. 18 465,43 17.09.14р. - 20.02.15р. 1 110,45 15 від 30.04.2014р. 84 195,13 24.10.14р. - 20.02.15р. 3 996,30 Всього 5 106,75

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 5 106,75 грн.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем до стягнення суму пені в розмірі 4 911,34 грн., яка безпосередньо заявлена в заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних та інфляційних нарахувань, також встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку невірно визначив період виникнення заборгованості, та зробив власний розрахунок за допомогою системи „Ліга - Закон" з урахуванням кінцевого строку їх нарахування, заявленого позивачем (по 20.02.2015р.)

Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань

Акт № відСума боргу (грн.) Період простроченняСума 3% річних (грн.)Сума інфляційних нарахувань (грн.) 13 від 31.03.2014р. 18 465,43 17.09.14р. - 20.02.15р. 238,28 3 080,13 15 від 30.04.2014р. 84 195,13 24.10.14р. - 20.02.15р. 830,42 11 741,71 Всього 1 068,70 14 821,84

Отже, загальна сума 3% річних та інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 068,7 грн. та 14 821,84 грн., відповідно.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлені до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних нарахувань в розмірі 1 055,04 грн. та 8 908,67 грн., відповідно, які ним безпосередньо заявлені.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 102 660,56 грн. - основного боргу, 4 911,34 грн. - пені, 1 055,04 грн. - 3% річних та 8 908,67 грн. - інфляційних нарахувань.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, б. 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спеціалізованих послуг" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 38871418) 102 660 (сто дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 56 коп. - основного боргу, 4 911 (чотири тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 34 коп. - пені, 1 055 (одну тисячу п'ятдесят п'ять) грн. 04 коп. - 3% річних, 8 908 (вісім тисяч дев'ятсот вісім) грн. 67 коп. - інфляційних нарахувань та 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 71 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 березня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко