Рішення

від 30.03.2015 по справі 904/1292/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.15р. Справа № 904/1292/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Назаренко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до Фермерського господарства "Лоренц", с. Новоганнівка, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки в розмірі 7678237грн.

Представники:

Від позивача: Прокоф'єва Л.С.-представник, дов. №766 від 25.12.2014р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ звернулось до Фермерського господарства «Лоренц» Верхньодніпровський район, с. Новоганнівка з позовом про стягнення суми 5216000грн. заборгованості, пені в розмірі 166912грн., штрафу в розмірі 1564800грн. та 24% річних в розмірі 730525грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. з додатковими угодами №1 від 31.10.2014р., №2 від 16.12.2014р.; платіжні доручення №329 від 02.07.2014р. та №331 від 02.07.2014р.; лист вимогу №130-4-3887/2-12/5056 від 16.12.2014р.

Як зазначає позивач, між сторонами був укладений договір поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р., згідно якого позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 521600грн.. а відповідач в строк по 30.11.2014р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.10.2014р.) мав поставити зерно кукурудзи 3класу в кількості 5216т.

Оскільки в строк, обумовлений договором товар поставлений не був, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про повернення перерахованої суми та сплати штрафних санкцій, визначених договором. Вказана вимога була залишена відповідачем без реагування, що обумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

На підставі положень пунктів 5.4 та 6.3 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 166912грн., штраф в розмірі 1564800грн. та 24% річних в розмірі 730525грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015р., від 11.03.2015р. та нез'явленням у судові засідання, розгляд справи відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, зазначену в позові.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду 26.02.2015р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На день розгляду справи у судовому засіданні 25.03.2015р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 25.03.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - покупець) та Фермерським господарством «Лоренц» (далі постачальник) був підписаний договір поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. (далі - договір), згідно якого постачальник поставляє покупцю в строк по 01.11.2014р. сільськогосподарську продукцію українського походження - зерно кукурудзи 3класу в кількості 5216т, а постачальник протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності договором перераховує попередню оплату в розмірі 5216000грн. (з ПДВ).

За приписами пункту 8.2 договору вказаний договір набирає чинності з моменту його укладення. Укладеним він вважається з моменту набрання чинності договором комплексного страхування.

Згідно пункту 7.1 договору комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №220.994020887.0086 від 19.06.2014р., укладеного між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна» та відповідачем, цей договір набирає чинності з дня оплати страхового платежу в розмірах та в строки, визначені договором на поточний рахунок страховика в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №329 від 02.07.2014р. на підставі пункту 4.1.1 договору покупцем було сплачено на користь ПАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму страхового внеску в розмірі 182571грн.38коп.

Платіжним дорученням №331 від 02.07.2014р. відповідачу було перераховано решту суми попередньої оплати в розмірі 5033428грн.62коп.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили. що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі , при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору та проценти у розмірі 24% річних за період одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Додатковою угодою №1 від 31.10.2014р. до договору поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. сторони зокрема, змінили строк поставки товару та визначили. що строк поставки - по 30.11.2014р. включно.

Додатковою угодою №2 від 16.12.2014р. до договору поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. сторони досягли згоди розірвати договір. Також було визначено, що постачальник повинен в строк до 19.12.2014р. повернути покупцю кошти в розмірі 5216000грн. і згідно пункту 5.4 договору сплатити відсотки в розмірі 24%річних за період з дня отримання попередньої оплати до дня повернення та неустойку в розмірі 0,2% від 5216000грн. за кожен день прострочення зобов'язання, що становить 156480грн.

В пункті 4 вказаної додаткової угоди встановлено, що ця угода набирає чинності з моменту її укладення сторонами.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору.

З урахуванням змісту додаткової угоди №2 від 16.12.2014р., договір поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. є розірваним з 16.12.2014р.

За статтями 628 - 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було виконано в строк зобов'язання з поставки сільськогосподарської продукції українського походження - зерна кукурудзи 3класу в кількості 5216т.

Наведені обставини обумовили розірвання договору поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. та виникнення у відповідача нового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 5216000грн. та виплати 24%річних за період з 02.07.2014р. по 30.01.2015р.

Доказів перерахування на користь позивача вказаної суми відповідачем не надано, тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 5216000грн. та 24% річних в розмірі 730525грн.81коп.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку невиконання постачальником зобов'язань з поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,2% від 5216000грн. за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15днів постачальник окрім неустойки сплачує також штраф в розмірі 30% від 5216000грн.

На підставі вказаного положення позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 166912грн. за період з 01.12.2014р. по 16.12.2014р. та штраф в розмірі 1564800грн.

Як зазначалось раніше, урахуванням змісту додаткової угоди №2 від 16.12.2014р., договір поставки зерна майбутнього врожаю №164-К від 19.06.2014р. є розірваним з 16.12.2014р.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми пені в розмірі 156480грн. за період з 01.12.2014р. по 15.12.2014р., у задоволенні решти суми пені суд відмовляє. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1564800грн., оскільки строк прострочення поставки не перевищує 15днів.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 21, 22, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ до Фермерського господарства «Лоренц» Верхньодніпровський район, с. Новоганнівка про стягнення суми заборгованості 5216000грн., пені в розмірі 166912грн., штрафу в розмірі 1564800грн. та 24% річних в розмірі 730525грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Лоренц» Верхньодніпровський район, с. Новоганнівка (Ідентифікаційний код 34471841, місцезнаходження - 51643, Верхньодніпровський район, с. Новоганнівка, вул. Шевченко, буд 1а) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» м. Київ (Ідентифікаційний код 37243279, місцезнаходження 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) суму заборгованості 5216000грн., пеню в розмірі 156480грн., 24% річних в розмірі 730525грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 58087грн.24коп.

У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

В судовому засіданні від 25.03.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 30.03.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова