Рішення

від 06.08.2009 по справі 09/1770

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/1770

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "06" серпня 2009 р.                                                                         Справа №  09/1770

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І.,  за участю представника позивача –Бакатанов В.Г. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" м. Київ до  фермерського господарства "Хлібодар.МВД" с.Лащова Тальнівського району Черкаської області про  стягнення 9914,32 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача  9914,32 грн., у тому числі: 4083,40 грн. боргу за поставлений товар згідно договору №Ап-05-0050 від 16.04.2008 року та додаткової угоди до нього №Ап-0050ДС2 від 12.05.2008 року, 1333,38 грн. договірної пені, 965,56 грн. договірних 15 процентів річних, 919,59 грн. інфляційних нарахувань, 2612,39 грн. договірного штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору відповідачу поставлялися засоби захисту рослин, які відповідач прийняв, однак розрахувався не у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду 09.07.2009 року та 28.07.2009 року керівнику господарства Данилюку М.В.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

16 квітня 2008 року сторони уклали договір поставки №Ап-05-0050 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцеві (відповідач у справі), а покупець зобов'язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі –товар). Загальна вартість товару (ціна договору), згідно пункту 1.2, складає 9083,40 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2, у наступні строки –не пізніше 24.04.2008р. –1816,68 грн., не пізніше 05.07.2008р. –1816,68 грн., не пізніше 01.10.2008 року –5450,04 грн.

Згідно п.5.2 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1 даного Договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюються  з дня прострочення, але продавець має право застосовувати штрафну санкцію лиш у випадку прострочення оплати покупцем понад 30 днів.  

У пункті 5.3 Договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.2.1 даного Договору, більше ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно п.5.5 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі п'ятнадцяти відсотків. З дня закічнення строків сплати, передбачених п.2.1 Договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

12 травня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду №Ап-05-0050ДС2 до договору поставки №Ап-05-0050, відповідно до якої сторони домовилися доповнити договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин, на загальну суму 8332,50 грн., та зі строком оплати –не пізніше 20.05.2008р. –2272,50 грн., та не пізніше 01.10.2008р. –6060,00 грн. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору та додаткової угоди позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17415,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №Ап-05-0065 від 18.04.2008 року на суму 9083,40 грн. та №Ап-05-0104 від 13.05.2008 року на суму 8332,50 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором та додатковою угодою виконав не в повному обсязі, прийнятий товар оплатив частково, в сумі 13332,50 грн. та несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками від 14.08.2008 року на суму 8332,50 грн., та від 18.03.2009 року на суму 5000,00 грн.

На день подання позовної заяви та день розгляду справи заборгованість відповідача становить 4083,40 грн., що підтверджується актом ревізії взаємних розрахунків станом на 29 липня 2009 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України)  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.            

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України  та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 4083,40 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховані штрафні санкції за період по 17.06.2009 року (день складення позовної заяви) з врахуванням сплачених відповідачем сум, у вигляді 1333,38 грн. договірної пені, із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та 2612,39 грн. договірного штрафу у розмірі 15% ціни договору та додаткової угоди. Суми штрафних санкцій перевірено судом, вони розраховані вірно і відповідають обставинам справи.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі встановили інший розмір процентів, а саме п'ятнадцять процентів річних, отже відповідач обґрунтовано нарахував 919,59 грн. інфляційних та 965,56 грн. п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 4083,40 грн. основного боргу, 1333,38 грн. договірної пені, 965,56 грн. договірних 15 процентів річних, 919,59 грн. інфляційних нарахувань, 2612,39 грн. договірного штрафу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені  останнім при поданні позову, а саме 102,00 грн. в рахунок оплати державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 417,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Хлібодар.МВД", Черкаська область, Тальнівський район, с. Лащова, вул. Шкільна 4, ідентифікаційний код 34522487 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667 -  4083,40 грн. основного боргу, 1333,38 грн. договірної пені, 965,56 грн. договірних 15 процентів річних, 919,59 грн. інфляційних нарахувань, 2612,39 грн. договірного штрафу та 417,00 грн.  судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

          Повне рішення підписано 06 серпня 2009 року.