Постанова

від 06.08.2009 по справі 15/46-09-1235

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/46-09-1235

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" серпня 2009 р. Справа № 15/46-09-1235

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                       Суддів:   Шевченко В.В.

                                       Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Чижевська Р.В.

Від відповідача: Шугалей О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

на рішення господарського суду Одеської області

від 26.06.2009 року

у справі № 15/46-09-1235

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до відповідача: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

про стягнення 1 860 022,19 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У квітні 2009 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - Компанія) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (далі - Підприємство) про стягнення 1275 грн.    88 коп. пені, 1 699 978 грн. 24 коп. втрат від інфляції та 158 768 грн. 07 коп. три проценти річних.          

          На обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що на підставі договору на постачання природного газу № 06/08-165 БО-23 від 25.03.2008 року протягом березня –вересня 2008 року Компанія передала Підприємству природний газ на загальну суму 49 868 765,66 грн. Оскільки відповідач розрахувався за отриманий газ несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, позивач на підставі п. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 549-551, ч. 2 ст. 625 ЦК України просив про задоволення своїх вимог.

          Відзив на позовну заяву від Підприємства не надходив.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2009 року (суддя –Петров В.С.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

          Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором постачання природного газу щодо оплати наданого газу, а тому, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу вищезазначені штрафні санкції.

          В апеляційній скарзі Підприємство вважаючи зазначене рішення таким, що винесено за неповного з'ясування обставин справи, без додержання норм матеріального права, просить його скасувати в повному обсязі. При цьому скаржник посилається на відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті отриманого природного газу, оскільки на даний час заборгованість абонентів за поставлену теплову енергію перед Підприємством досягла 65-70% усього обсягу наданих послуг.          

          Заявлене в судовому засіданні представником відповідача клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги,          визнано судом необґрунтованим та відхилено як таке, що не ґрунтується на нормах процесуального законодавства.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.03.2008 року між Компанією (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір № 06/08-165 БО-23 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2008 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

          Умовами пунктів 2.1, 3.3, 5.1, 6.1, 7.2, 7.5 сторони узгодили обсяги природного газу, що передається постачальником покупцеві в строк з 01.01.2008 року до 31.03.2008 року, його ціну за 1000 куб. м. з урахуванням цільової надбавки, тарифів на транспортування і ПДВ, та встановили, що приймання –передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання –передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу; оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами протягом місяця поставки та транспортування газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу; в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу; неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Додатковими угодами № 1 від 24.03.2008 року, № 2 від 25.04.2008 року, № 3 від 26.05.2008 року, № 4 від 09.06.2008 року, № 5 від 25.07.2008 року, № 6 від 27.08.2008 року сторони узгодили обсяги природного газу, що передається постачальником покупцю у відповідному місяці, його ціну за 1000 куб. м. з урахуванням цільової надбавки, тарифів на транспортування і ПДВ та загальну вартість і порядок оплати фактично спожитих і протранспортованих обсягів газу.

          Згідно з доказами, що містяться в справі, на виконання своїх зобов'язань за цим договором та додатковими угодами до нього, протягом березня - вересня 2008 року Компанією передано, а Підприємством прийнято природний газ в обумовлених обсягах на загальну суму 49 868 765,66 грн., що підтверджується актами приймання –передачі природного газу та не заперечується останнім.

          В порушення вимог статей 525 та 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, оплата отриманого природного газу відповідачем була проведена з порушенням встановлених договором та додатковими угодами до нього строків і остаточний розрахунок з позивачем за спожитий у березні –вересні 2008 року газ відповідач здійснив лише 31.12.2008 року, що підтверджується обґрунтованим розрахунком сум, заявлених до стягнення, та останнім не заперечується.

          За порушення виконання грошового зобов'язання на підставі п.п. 7.2 та 7.5 договору позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 11.10.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1275 грн. 88 коп., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України –втрати від інфляції за увесь час прострочення в сумі 1 699 978 грн. 24 коп. та три проценти річних від простроченої суми –158 768 грн. 07 коп.

          Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

          Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.          Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть  домовитися  про  зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

          Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, нарахування позивачем відповідачеві пені в розмірі в сумі 1275 грн. 88 коп., втрат від інфляції в сумі 1 699 978 грн. 24 коп. та процентів річних в сумі 158 768 грн. 07 коп. відповідає умовам укладеного договору, чинному законодавству та відповідачем не оспорено як в цілому, так і за їх складовими.

          За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і правильно були задоволені господарським судом першої інстанції.

          Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, висновків господарського суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті, у зв'язку з чим не приймаються до уваги.

          Прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в актах приймання –передачі, за договором № 06/08-165 БО-23 від 25.03.2008 року та додатковими угодами до нього відповідач набув право власності на зазначену продукцію, а відтак, зобов'язаний здійснити оплату цієї продукції у повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій, встановлених за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також втрат від знецінення грошових коштів та процентів річних, встановлених за порушення грошового зобов'язання.                    

          Наявності існування обставин для використання господарським судом свого права на зменшення розміру стягуваної пені відповідачем належними доказами не доведена.

          Не можна також погодитися з мотивами апеляційної скарги про те, що господарським судом не враховано помилково наявність обставин непереборної сили, як підстави звільнення від цивільно –правової відповідальності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Наявність таких обставин при розгляді даної справи судом не встановлено, а доводи апеляційної скарги в цій частині позбавлені належного правового обґрунтування та відповідними доказами не підтверджені.

          Частиною 2 ст. 617 ЦК України, якою визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання і на яку посилається скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги, передбачено, що не вважається таким випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

          З цих же підстав не заслуговує на увагу безпредметне посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на ч. 4 ст. 219 ГК України про те, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

          Такі обставини сторони передбачили у розділі 8 договору № 06/08-165 БО-23 від 25.03.2008 року і на жодну з них в процесі розгляду даної справи господарським судом першої інстанції відповідач не посилався та не надав документів визначених п. 8.3 договору, які б засвідчували факт виникнення таких обставин.

          Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що нараховані позивачем 3% річних в сумі 158768,07 грн. є штрафними санкціями.

          Передбачене частиною 2 ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. А тому, ні індекс інфляції, ні три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язання та у зв'язку з цим відносити до фінансових санкцій у розумінні ст. 230 ГК України.

          У зв'язку з цим із мотивувальної частини оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає виключенню посилання суду на те, що нараховані позивачем 3% річних за договором постачання природного газу є штрафними санкціями. В решті частини зазначене рішення відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст. ст. 99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2009 року у справі № 15/46-09-1235 залишити без змін, виключивши із його мотивувальної частини посилання на те, що нараховані позивачем 3% річних за договором постачання природного газу є штрафними санкціями.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                          Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                                 Мирошниченко М.А.

                                                                                             Шевченко В. В.