Рішення

від 03.08.2009 по справі 57/180-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/180-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2009 р.                                                            Справа № 57/180-09

вх. № 5975/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Рябчун Р.М., довір № б/н від 03.08.2009 року  відповідача - Шафран О.Г., довір. № 348 від 03.08.2009 року 3-ї особи не з'явилась

розглянувши справу за позовом ТОВ "Автомобіліст", м. Харків  

до  ТОВ "Експертно-правова земельна компанія", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст», м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати ТОВ «Автомобіліст» (позивача) належним користувачем земельної ділянки площею 0,1408 га, наданої на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія ХР-3 8-01-001781, зобов'язати ТОВ «Експертно-правова земельна компанія» (відповідача) виконати умови Договору від 11.03.2009 р. та виготовити необхідну землевпорядну документацію, у зв'язку з чим просить зобов'язати Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Харківської регіональної філії внести відповідні зміни до Державного реєстру земель шляхом внесення запису реєстрації до Книги записів державних актів на право постійного користування землею за № 397 про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ХР-3 8-01-001781 за користувачем ТОВ «Автомобіліст» (позивачем).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 серпня 2009 року о 16:00 год. Даною ухвалою було залучено до участі у справі, за ініціативою суду, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

У призначеному 03 серпня 2009 року судовому засіданні позивач позов підтримував у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у призначеному судовому засіданні проти позову не заперечував.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, через канцелярію господарського суду Харківської області надала заяву (вх. № 3830  від 21.04.2009 року), в якій просить вирішити дану справу на розсуд суду за наявними у справі документами на підставі чинного законодавства за відсутністю представника Харківської регіональної філії Центру ДЗК по виробничим обставинам.

Присутні в судовому засіданні 03.08.2009 року представники позивача та відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2002 року трьома учасниками: Ісаєвим О. М., Давиденко Л. І. та Акціонерним товариством «Учбовий спортивно-технічний клуб» було створено ТОВ «Автомобіліст», про що свідчить установчий договір, укладений між його засновниками, зокрема Учбовий спортивно-технічний клуб» зробив свій внесок, передавши до статутного фонду нежитлові будівлі: літ. «А-2» заг. пл.. 567,6 кв. м., літ. «Б» заг. . 110,2 кв. м., літ. «В» загальною площею 79,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Еаергетична, 9-А. Вказане майно  належало АТ  «Учбовий  спортивно-технічний  клуб»  на праві приватної власності.

Відповідно до Рішення Харківської міської ради від 10.10.1998 року № 1093, АТ «Учбовий спортивно-технічний клуб» були надані у користування земельні ділянки по вул.. Енергетичній для експлуатації та обслуговування вищевказаних адміністративної та допоміжних будівель: площею 0,1408 га у постійне користування та площею 0,0228 га у тимчасове користування строком на 10 років, до початку реконструкції вул.. Енергетичної.

На підставі рішення міської ради, землекористувачу, АТ «Учбовий спортивно-технічний клуб», було видано Державний акт на право постійного користування землею Серія ХР-38-01-001781, а саме, земельною ділянкою площею 0,1408 га.

Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки, АТ «Учбовий спортивно-технічний клуб» передало у власність ТОВ «Автомобіліст» (позивача) вищевказані будівлі, то позивач набув права користування земельною ділянкою площею 0,1408 га, та має право на переоформлення Державного акту на право постійного користування землею на власне ім'я.

З метою переоформлення вказаної земельної ділянки, ТОВ «Автомобіліст» (позивач) звернулося до відповідача - ТОВ «Експертно-правова земельна компанія» та замовив роботи по виготовленню технічної документації з землеустрою зі складання документів, які посвідчують право користування землею.

11.03.2009 року між позивачем - ТОВ «Автомобіліст» та відповідачем - ТОВ «Експертно-правова земельна компанія» було укладено договір № 635 на виготовлення технічної документації по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою (далі - договір), у відповідності до умов якого відповідач - ТОВ «Експертно-правова земельна компанія», зобов'язався  підготувати всі необхідні землевпорядні документи для переоформлення права користування земельною ділянкою на позивача.

Пунктом 1.3 договору Сторонами було погоджено строк виконання зобов'язань за Договором 01.07.2009 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, замовлених робіт не виконав, необхідних документації не виготовив, тим самим, порушивши умови Договору, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України  закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст..526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням  другої сторони  (замовника)  надати послугу, яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 902, 905 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто у строк, який був встановлений  за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання вищевказаного зобов'язання.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо виготовлення землевпорядної документації.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання ТОВ «Експертно-правова земельна компанія» (відповідача) виконати умови Договору від 11.03.2009 р. та виготовити необхідну землевпорядну документацію правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Досліджуючи вимоги позивача щодо визнання за ним право належного користування земельною ділянкою площею 0,1408 га, наданої на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія ХР-3 8-01-001781, на якій розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Енергетична, 9-А нежитлові будівлі: літ. «А-2» заг. пл.. 567,6 кв. м., літ. «Б»  заг. . 110,2 кв. м., літ. «В» загальною площею 79,9 кв. м., які належать йому на права власності, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ «Автомобіліст» є власником нежитлових будівель: літ. «А-2» загальною площею 567,6 кв. м., літ. «Б» загальною площею 110,2 кв. м., літ. «В» загальною площею 79,9 кв. м.,які розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Енергетична, 9-А. Зазначені нежитлові будівлі були передані одним із засновником позивача - АТ «Учбовий спортивно-технічний клуб» до його статутного фонду.

Проте  позивач, користуючись на законних підставах земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями, які належать йому на праві власності, не може в повній мірі реалізувати свої повноваження користувача земельної ділянки, оскільки, Державний акт на право постійного користування землею на нього не переоформлено.

Одночасно,  суд вважає за необхідне зазначити й, що відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04. 2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам підвідомчі справи, зокрема, й за позовами про визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до частини 1 статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 5 Земельного кодексу України встановлено, що земельне законодавство базується, зокрема на принципі забезпечення гарантій прав на землю.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відносини пов'язані із виникненням прав на земельну ділянку у зв'язку із виникненням прав на будівлі і споруди, що на ній знаходяться, врегульовані статтею 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з частиною 3 статті 416 Цивільного кодексу України, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Право власності на нерухомі об'єкти літ. «А-2» загальною площею 567,6 кв. м., літ. «Б» загальною площею 110,2 кв. м., літ. «В» загальною площею 79,9 кв. м., які розташовані на земельній ділянці стосовно якої точиться спір, ТОВ "Автомобіліст" (позивачем) набуто згідно цивільно-правових угод у визначеному законом порядку, у відповідності до установчого договору ТОВ «Автомобіліст» від 14 жовтня 2002 року.

Спірна земельна ділянка загальною площею 0,1408 га перебувала у попереднього власника – засновника позивача - АТ «Учбовий спортивно-технічний клуб» на праві постійного користування, що підтверджено відповідними Державним актом на право постійного користування землею Серії ХР-3 8-01-001781.

Аналіз положень Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що ч.5 ст.120 цього кодексу, як і стаття 377 Цивільного кодексу України, диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником.

Таким чином, в даному випадку до набувача, ТОВ "Автомобіліст" (позивача), перейшло право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1408 га на підставі ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України. Враховуючи той факт, що позивач не відноситься до переліку осіб, які мають право на постійне користування землею ТОВ "Автомобіліст" (позивач) повинен оформити договір оренди земельної ділянки або придбати земельну ділянку у власність.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, що був чинним на час виникнення у позивача права власності на вищезазначені об'єкти нерухомості, при передачі підприємствам, установам та організаціям будівель та споруд іншими підприємствами, установами та організаціями разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Таким чином, придбавши у власність нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 567,6 кв. м., літ. «Б» загальною площею 110,2 кв. м., літ. «В» загальною площею 79,9 кв. м.,які розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Енергетична, 9-А, позивач одночасно набув право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 142, 149 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови землекористувача та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.02р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Суд зауважує, що Державний акт на право постійного користування землею №418 від 12.12.01р. був виданий в період дії Земельного кодексу України 1990 року, який передбачав внесення змін до Державних актів.

Крім того, внесення змін передбачено самою формою Державного акту, виданого позивачу, який містить графи "Зміни в землекористуванні", тому вимоги позивача щодо визнання за ним права належного користування земельною ділянкою площею 0,1408 га, наданої на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія ХР-3 8-01-001781, на якій розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Енергетична, 9-А нежитлові будівлі: літ. «А-2» загальною площею 567,6 кв. м., літ. «Б»  загальною площею 110,2 кв. м., літ. «В» загальною площею 79,9 кв. м., які належать йому на права власності, є законними та обґрунтованими, при цьому суд зазначає, що видача нового Державного акту не потребується, а потрібно лише у наявний у позивача  Державний акт в графу "Зміни в землекористуванні" внести - ТОВ «Автомобіліст» (позивача).

Відповідно до Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р., повноваженнями щодо складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право постійного користування землею наділені підрозділи Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Підрозділом, який здійснює такі повноваження на території Харківської області є Харківська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Так, згідно Положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при  Державному  комітеті  України   по   земельних ресурсах» від 19.08.2003 року № 95-к, філія є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ним створюється та йому підпорядковується, філія має право подавати від імені Підприємства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу, позивача, відповідача, третьої особи.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовна вимога  щодо зобов'язання  Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Харківської регіональної філії внести відповідні зміни до Державного реєстру земель шляхом внесення запису реєстрації до Книги записів державних актів на право постійного користування землею за № 397 про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ХР-3 8-01-001781 за користувачем ТОВ «Автомобіліст» (позивачем) є законною та обґрунтованою, оскільки є похідною від вимоги позивача щодо визнання його належним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки в графу "Зміни в землекористуванні" Державного акту повинні бути внесені зміни стосовно землекористувача - ТОВ «Автомобіліст» (позивач).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначені обставини, вищезазначені норми чинного законодавства, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 15, 16, 204, 377, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 901,902,905 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,5, 30,116, 120, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 43-1,43-3,44, 47-49, 68, 82-85 ГПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст» (61036, м. Харків, вул.. Енергетична, 9-а, код ЄДРПОУ 25189493, р/р № 26000811236160 в ХОФ АКБ СР «Укрсоцбанк», МФО 351016) належним користувачем земельної ділянки площею 0,1408 га, наданої на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія ХР-3 8-01-001781.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-правова земельна компанія» (61103, м. Харків, пр.. Леніна, 86, кВ. 36, код ЄДРПОУ 32134980, р/р № 26001010613301 в ЗАТ «Альфабанк», м. Київ, МФО 300346 ) виконати умови Договору від 11.03.2009 р. та виготовити необхідну землевпорядну документацію.

Зобов'язати Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Харківської регіональної філії (61166, м. Харків, вул.. Серпова, 4, код ЄДРПОУ 26420722) внести відповідні зміни до Державного реєстру земель шляхом внесення запису реєстрації до Книги записів державних актів на право постійного користування землею за № 397 про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ХР-3 8-01-001781 за користувачем ТОВ «Автомобіліст» (61036, м. Харків, вул.. Енергетична, 9-а, код ЄДРПОУ 25189493, р/р № 26000811236160 в ХОФ АКБ СР «Укрсоцбанк», МФО 351016).

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 05.08.2009 року

справа № 57/180-09