Ухвала

від 23.03.2015 по справі 463/1429/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 463/1429/14 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/466/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Копняк С.М., Шеремети Н.О.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_2, третіх осіб: виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського підприємства «Львівтеплоенерго», про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ЛКП «Віра» звернулося з позовом в суд до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, надані до її квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 4820 грн. 54 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка, являючись власником та проживаючи у АДРЕСА_1, в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших підзаконних нормативно-правових актів, як споживач житлово-комунальних послуг, зобов'язана нести витрати по оплаті послуг з централізованого теплопостачання. Оскільки будинок включно по січень 2013 року перебував на балансі ЛКП «Віра», яке в свою чергу надавало відповідачці зазначені послуги відповідно до укладеного договору з виробником послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», тому у відповідачки наявне зобов'язання по сплаті вказаних послуг саме перед позивачем. Однак за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року включно відповідачкою надані послуги з теплопостачання оплачувалися нерегулярно, на даний час виникла заборгованість у вказаному розмірі, а тому з врахуванням того, що судовий наказ від 07.04.2014 року скасовано за заявою відповідачки, просить позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374 заборгованість за надані послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374, понесені позивачем судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, яка вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не взято до уваги порядок та встановлені тарифи нарахування за надані послуги теплопостачання, належним чином не досліджено відомості про заборгованість за надані позивачем послуги, в яких сума по оплаті за фактично надані послуги є завищена та неправильно нарахована. Стверджує, що вона не укладала з позивачем договору про надання послуг гарячого водопостачання, а тому підстав надавати такі послуги та нараховувати за них кошти у нього не було. Звертає увагу на те, що суд відхилив усі її клопотання, не взяв до уваги та не долучив до матеріалів справи надані нею докази, зокрема лист від 18.10.2012 року ЛКП «Віра», який підтверджує, що підігрів води у будинку АДРЕСА_1 здійснюється індивідуально газовими водонагрівачами, а тому нарахування за підігрів гарячої води не проводиться. Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2014 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші учасники цивільного процесу повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 120, 122) та повідомлення про відкладення розгляду справи (а.с. 116), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. ст. 3, 10, 31 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЛКП «Господар» (а.с. 5).

З представлених розрахунків від 11.11.2013 року (а.с. 6) та від 15.08.2014 року (а.с. 35) за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року заборгованість ОСОБА_2 за надання послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 становить 4820 грн. 54 коп.

Судом апеляційної інстанції встановлено та стверджується відповідачкою, що дана заборгованість утворилась у зв?язку з частковою оплатою наданих послуг, оскільки нею не здійснювалася оплата двоставкового тарифу, так як вважає, що позивач здійснював його нарахування безпідставно.

Нарахування плати за послуги з теплопостачання на час спірного періоду здійснювалося на підставі рішень виконавчого комітету Львівської міської ради: № 1189 від 20.10.2006 року «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води»; № 930 від 02.09.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання»; № 1433 від 29.12.2008 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008 року № 930.

Слід зазначити, що двоставковий тарифу на постачання теплової енергії, був встановлений Львівською міською радою в межах своєї компетенції на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 10.07.2006 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», яка була чинною до 01.06.2011 року та передбачала встановлення двоставкового тарифу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 1 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» постанова КМУ від 10.07.2006 року скасована та затверджено новий Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який також передбачає встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію і зазначені рішення виконкому Львівської міської ради, Львівської міської ради по питанню встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію прийняті на реалізацію вказаної постанови КМУ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як в ухвалі Львівської міської ради № 2437 від 27.06.2013 року «Про скасування рішень виконавчого комітету від 20.10.2006 року № 1189, від 08.06.2007 року № 365, від 02.09.2008 року № 930», так і в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 876/4135/13, якою визнано протиправним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1189 від 20.10.2006 року «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води», не зазначається про надання таким документам зворотної дії.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг, визначені Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року № 151.

У матеріалах даної цивільної справи відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, щодо надання послуг з центрального опалення неналежної якості.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачка отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної їй на праві власності квартири, зобов'язана була оплатити їх вартість розраховану на підставі тарифів визначених діючими рішеннями органу місцевого самоврядування, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 4820 грн. 54 коп. за спірний період.

Крім того судом першої інстанції вірно зазначено, що у відповідності до додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року № 1189 так і рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року № 930 передбачено, що двоставковий тариф по оплаті за централізоване опалення складається із тарифу за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку грн./Гкал. та тарифу річна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку грн./Гкал./год., при цьому приєднане теплове навантаження розраховується з розрахунку за 1 кв. м. опалюваної площі у місяць, незалежно від наявності у будинку централізованого підігріву води.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Однак, положеннями ч. 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно вказав, що позовна давність для даних позовних вимог не сплила незаважаючи на те, що заборгованість відповідачки перед позивачем по оплаті послуги за централізованого опалення квартири почала виникати з 01.06.2007 року, оскільки з представлених розрахунків від 11.11.2013 року (а.с. 6) та від 15.08.2014 року (а.с. 35) вбачається, що відповідачка протягом спірного періоду з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року, за який виникла заборгованість, періодично оплачувала нараховані послуги частинами, що перевищували нарахування за поточний місяць, чим частково погашала заборгованість за попередні місяці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачка здійснюючи періодичне погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення, визнавала наявний борг по оплаті послуги перед позивачем, у зв'язку із чим переривала перебіг позовної давності для заявлених позовних вимог, а оскільки з моменту останнього платежу, здійсненого в січні 2013 року трирічний строк для подачі позову не минув, то підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності немає.

Вірним є і висновок районного суду, що ЛКП «Віра» є належним позивачем у справі і вправі звертатися до суду із даним позовом, оскільки не втратило своєї цивільної правоздатності в силу положень ч. 4 ст. 91 ЦК України, так як на даний час запис про її припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Копняк С.М.

Шеремета Н.О.