Рішення

від 24.03.2015 по справі 908/831/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/30/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 Справа № 908/831/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/831/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя

про стягнення 39779,26 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" про стягнення заборгованості в сумі 39779,26 грн. за Договором поставки № 49 від 11.01.12., з яких: 30000,00 грн. - сума основного боргу, 7684,31 грн. - втрати від інфляції, 2094,95 грн. - 3% річних.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 17.03.2015 року через канцелярію суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", як Покупцем, було укладено договір поставки № 49, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар ветеринарного призначення, далі Товар. Ціна, асортимент та кількість (об'єм) кожної партії Товару вказуються в Рахунках, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином видаткові документи (видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей), про що сторони дійшли згоди у п. 1.2. Договору.

Пунктами 2.3., 2.4 Договору визначено, що Покупець здійснює приймання Товару за кількістю та якістю відповідно до чинного законодавства, а також умовами цього Договору. У випадку невідповідності Товару вказаній якості та/або кількості Покупець протягом 1 робочого дня з моменту отримання Товару складає про це Акт невідповідності Товару, який повинен бути завірений уповноваженими представниками Покупця та переданий Продавцю за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або іншим способом у день складання.

Умовами розділу 3 Договору сторони дійшли згоди, що загальна ціна Договору складається з сум поставок, вказаних у рахунках і видаткових накладних на кожну партію Товару, та складає: 200000,00 грн. Покупець здійснює оплату поставленого Товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з дати отримання Товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

Відповідно до пунктів 4.3., 4.5 Договору передача Товару здійснюється представниками Продавця та Покупця згідно з видатковою накладною на підставі довіреності, виданої на пред'явника, оформленої відповідно до чинного законодавства та підписаної керівником та головним бухгалтером Покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару.

Обов'язки сторін договору визначені у його розділі 6.

Розділом 10 Договору сторони погодили строк його дії та інші положення, зокрема, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а будь- які зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу якщо їх складено у письмовій формі та підписано повноважними представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 47 028,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3408 від 03.09.2012 року та № 3503 від 11.09.2012 року, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками їх підприємств.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої обов'язки з оплати поставленого на його адресу товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 30000, 00 грн., яку він намагається стягнути в судовому порядку.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього додатково:

- три проценти річних в сумі 1992, 27 грн. з накладної № 3408 від 03.09.2012 року за період з 18.09.2012 року по 15.01.2015 року, в сумі 102, 65 грн. з накладної № 3503 від 11.09.2012 року за період з 26.09.2012 року по 15.01.2015 року;

- інфляційні витрати в сумі 7304, 40 грн. з накладної № 3408 від 03.09.2012 року за період з 18.09.2012 року по 15.01.2015 року, в сумі 379, 91 грн. з накладної № 3503 від 11.09.2012 року за період з 26.09.2012 року по 15.01.2015 року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк оплати товару, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Так, докази у справі свідчать, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 47 028, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3408 від 03.09.2012 року та № 3503 від 11.09.2012 року, які містять підпис уповноваженої на отримання Товару особи відповідача - Биковця Д.В., за довіреністю № 475 від 31.08.2012 року, та печатку його підприємства, що свідчить про отримання Покупцем Товару. Докази наявності зауважень по кількості та якості Товару, а також повернення прийнятого Товару, в матеріалах справи відсутні.

Так, умови договору (п. 3.3.) передбачають обов'язок Покупця здійснити оплату поставленого Товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з дати отримання, тобто за видатковою накладною № 3408 від 03.09.2012 року у строк до 17.09.2012 року, а за видатковою накладною № 3503 від 11.09.2012 року у строк до 25.09.2102 року. Втім, отриманий товар Покупцем оплачено частково, а саме 21.09.2012 року, відповідно до платіжного доручення № 1857, сплачено грошові кошти в сумі 7028, 00 грн., та 28.09.2012 року, відповідно до платіжного доручення № 1895, сплачено грошові кошти в сумі 10000, 00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Покупця було виставлено рахунок на оплату № 3405 від 03.09.2012 року на суму 47028, 00 грн., що кореспондується з умовами розділу 4.2. Договору. Докази по справі свідчать, що 19.08.2013 року на адресу ТОВ «Осіріс-Вет» було направлено вимогу № 1772 від 19.08.2013 року з проханням сплатити заборгованість за Договором в сумі 30000,00 грн. у 10-денний

строк. Вказану вимогу було отримано відповідачем 02.09.2013 року, що підтверджується відміткою представника та відтиском штемпелю УДППЗ «Укрпошта» на повідомленні про вручення поштового відправлення. Листом № 04/09/01 від 04.09.2013 року ТОВ «Осіріс-Вет» було визнано наявність заборгованості та зазначено, що вказану вимогу буде задоволено у найкоротші строки одразу після отримання коштів від його боржників. В подальшому, позивачем на адресу відповідача було направлено повторну вимогу за № 1523 від 22.05.2014 року про сплату боргу. Однак, станом на час розгляду справи борг не сплачено.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт приймання Товару за Договором відповідачем, в т. ч. факт порушення останнім своїх договірних зобов'язань щодо не здійснення оплати поставленого товару у повному обсязі, в т.ч. що строк такої оплати настав, а наявність боргу в сумі 30000, 00 грн. підтверджується матеріалами справи з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу. Відповідач доказів оплати боргу за поставлений товар суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" про стягнення боргу в сумі 30000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої продукції, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 18.09.2012 року по 15.01.2015 року в сумі 2094,95 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2012 року по грудень 2014 року в сумі 7684,31 грн.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні кількості днів прострочення за видатковою накладною № 3503 від 11.09.2012 року, а за видатковою накладною № 3408 від 03.09.2012 року три проценти розраховані в більшому розмірі. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 3408 від 03.09.2012 року, строк оплати якої настав 17.09.2012 року, прострочка виникла з 18.09.2012 року, з врахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем 21.09.2012 року в сумі 7028,00 грн. та 28.09.2012 року в сумі 10000,00 грн.

- за період з 18.09.2012 року по 15.01.2015 року (850 днів прострочення) від суми 28516,80 грн. три проценти річних складають 1991,60 грн.;

2) на заборгованість за видатковою накладною № 3503 від 11.09.2012 року, строк оплати якої настав 25.09.2012 року, прострочка виникла з 26.09.2012 року,

- за період з 26.09.2012 року по 15.01.2015 року (842 дні прострочення) від суми 1483,20 грн. три проценти річних складають 102,61 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати поставленої продукції становить 2094,21 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 2094,21 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат за загальний період з жовтня 2012 року по грудень 2014 року в сумі 7684,31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 115-А, код ЄДРПОУ 37301293, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", 61001, м. Харків, вул. Смольна, буд. 30, код ЄДРПОУ 31061220, основний борг в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 2094 (дві тисячі дев'яносто чотири) грн. 21 коп., інфляційні витрати в сумі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 97 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,74 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 30.03.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.