Рішення

від 26.03.2015 по справі 904/954/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.15р. Справа № 904/954/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ", с. Бехтери, Голопристанський район, Херсонська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 47 999 грн. 92 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Бондар Ю.М., представник, дов. № б/н від 21.08.2014 року.

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" про стягнення 47 999 грн. 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу №08/11 від 08.11.2013р., з оплати поставлено товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 03.03.2015р.

03.03.2015р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.27)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, на виконання вимог ухвали суду надав до справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 24.03.2015р.

24.03.2015р. представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що частково сплатив заборгованість, що не було враховано позивачем при зверненні до господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, зазначив, що стосовно проведення відповідачем часткових оплат у позивача інформація відсутня.

Враховуючи необхідність проведення між сторонами звірки взаємних розрахунків, в судовому засіданні в присутності представників сторін оголошено перерву до 26.03.15р.

26.03.2015р. представник позивача в судовому засіданні надав для приєднання до матеріалів справи підписаний та скріплений печаткою відповідача акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2015р., в судовому засіданні зазначив, що станом на час звернення позивача до суду та на даний час основна заборгованість відповідача складає 38003 грн. 96 коп., а здійснені часткові оплати не були враховані позивачем у розрахунку позову, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду від 24.03.2015р.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

26.03.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" (продавець - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі - продажу №08/11 від 08.11.2013р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, гарбуз для промислової переробки врожаю 2013 року. (а.с.18-19)

Згідно п. 7.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, договору, ціна за 1 кілограм гарбуза становить 1,00 грн. Кількість товару - 22200 кг. Точна кількість товару визначається на вагах покупця. Покупець здійснює оплату на умовах: 100% вартості партії товару не пізніше 7-ми банківських днів.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору сторони погодили, що передача (приймання) товару здійснюється за адресою покупця. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

На виконання умов договору, в період з 08 листопада 2013р. по 13 листопада 2013р. позивач поставив відповідачу гарбуз у кількості 43420 кг. на загальну суму 43420 грн., відповідно до наявних у справі товарно-транспортних накладних та видаткових накладних №23 від 28.11.2013р. та №31 від 13.11.2013р., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.20-23)

Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 43420 грн. 00 коп.

На підставі п. 6.2. договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем строків оплати (п. 2.3) на залишившуюся несплачену суму нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на користь продавця, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4579,92 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними та видатковими накладними №23 від 08.11.2013р. та №31 від 13.11.2013р., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.20-23)

Під час розгляду справи судом встановлено, що до порушення провадження у справі відповідачем було частково оплачено поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 38003,96 грн., що не заперечується позивачем та відповідачем та підтверджується підписаним та скріпленим печаткою відповідача актом звірки взаємних розрахунків. (а.с.40)

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем повну оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, але враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості, що не було враховано позивачем при зверненні до суду, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 43420 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 38003,96 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 4579,92 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 6.2. договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем строків оплати (п. 2.3) на залишившуюся несплачену суму нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на користь продавця, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4579,92 грн. за період прострочення з 03.09.2014р. по 03.02.2015р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.8), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені, а саме без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу пеню за видатковими накладними №23 від 08.11.2013р. та №31 від 13.11.2013р., строк оплати товару встановлено пунктом 2.3. договору (100% вартості партії товару не пізніше 7-ми банківських днів), таким чином період нарахування пені за видатковою накладною №23 від 08.11.2013р. починається з 20.11.2013 та закінчується 21.05.2014р., а період нарахування пені за видатковою накладною №31 від 13.11.2013р. починається з 25.11.2013р. по 26.05.2014р.

Відповідно до п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, яким встановлено, що пеня за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, визначений позивачем період нарахування пені (з 03.09.2014р. - 03.02.2015р.) виходить за межі встановленого приписами частини шостої статті 232 ГК України, оскільки початок такого перебігу не може бути змінений сторонами, таким чином суд вважає, що розрахунок пені наданий позивачем є необґрунтованим, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4579,92 грн. за період з 03.09.2014р. по 03.02.2015р. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (49083, м. Дніпропетровськ, пр. Архітектурний, 5, код ЄДРПОУ 30394578) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАТПРОМ" (75650, Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Леніна, 2А, код ЄДРПОУ 38541168) суму основного боргу у розмірі 38003 грн. 96 коп. та суму судового збору у розмірі 1446 грн. 53 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.03.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна