Рішення

від 26.03.2015 по справі 911/762/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 911/762/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора м. Славутича Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області та Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області

до 1. Дошкільного навчального закладу ясла-садок № 5 «Джерельце»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноінвест»

про визнання недійсним договору та повернення нерухомого майна

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури : Лісовський Б.Ф., посв. № 030919

від позивача 1 : не з'явився

від позивача 2 : не з'явився

від відповідача 1 : не з'явився

від відповідача 2 : не з'явився

Обставини справи:

Прокурор м. Славутича Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області (далі - позивач 1) та Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі - позивач 2) до Дошкільного навчального закладу ясла-садок № 5 «Джерельце» (далі - ДНЗ № 5 «Джерельце», відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (далі - ТОВ «Моноінвест», відповідач 2) про визнання недійсним договору та повернення нерухомого майна.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на укладення 14.01.2014 р. між Дошкільним навчальним закладом ясла-садок № 5 «Джерельце» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (орендар) договору № 144 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавцем було передано нежитлове приміщення, розташоване в дошкільному навчальному закладі, для використання під офіс, тобто для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом, у зв'язку з чим прокурор, посилаючись на те, що спірний договір укладений з порушенням ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 1.12 Державних санітарних правил і норм «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей» № 678 від 01.08.2013 р., просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 144 від 14.01.2014 р., укладений між відповідачами; зобов'язати ТОВ «Моноінвест» звільнити та повернути Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради, який є балансоутримувачем будівлі Дошкільного навчального закладу № 5 «Джерельце», орендовані згідно договору № 144 від 14.01.2014 р. нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною, вартістю 47856 грн., площею 71,07 кв.м, розташовані за адресою: Київська область, м. Славутич, Київський квартал, будинок 15.

Розгляд справи відкладався.

11.03.2015 р. до господарського суду Київської області від Дошкільного навчального закладу ясла-садок № 5 «Джерельце» надійшли пояснення № 64 від 06.03.2015 р., відповідно до яких відповідач 1 зазначив, що договір оренди нерухомого майна № 144 від 14.01.2014 р., укладений з ТОВ «Моноінвест» розірваний, а також підписано акт прийняття-передачі нерухомого комунального майна від 05.03.2015 р., відповідно до якого ТОВ «Моноінвест» звільнило та повернуло Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради орендовані згідно договору № 144 від 14.01.2014 р. нежитлові приміщення, у зв'язку з чим відповідач 1 просив суд «закрити» справу № 911/762/15, а судові витрати покласти на прокуратуру м. Славутича. Також відповідач 1 зазначив, що його представник не може взяти участі у розгляді даної справи.

25.03.2015 р. до господарського суду Київської області від Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області надійшли пояснення № 01-19/197 від 24.03.2015 р., відповідно до яких позивач 2 зазначив, що станом на 05.03.2015 р. договірні відносини між ТОВ «Моноінвест» та Дошкільним навчальним закладом № 5 «Джерельце» щодо оренди нерухомого майна відсутні, договір розірвано, майно передано до ДНЗ № 5 «Джерельце», у зв'язку з чим позивач 2 просить суд «закрити» справу та розглядати її без участі представника Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області.

У судових засіданнях 12.03.2015 р. та 26.03.2015 р. прокурор позовні вимоги підтримував.

Представники позивачів у судові засідання 12.03.2015 р. та 26.03.2015 р. не з'явились.

Представники відповідачів у судові засідання 12.03.2015 р. та 26.03.2015 р. не з'явились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відповідач 2 відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.03.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.01.2014 р. між Дошкільним навчальним закладом № 5 «Джерельце» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (орендар) було укладено договір № 144 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, а саме - нежитлове приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною (об'єкт).

Згідно з п. 1.2 договору адреса (місце розташування об'єкту оренди): Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 15, а пунктом 1.3 договору передбачено, що орендована площа складає всього: 71,07 кв.м, у тому числі - корисна 46,5 кв.м, міст загального користування 24,57 кв.м.

Вартість орендованого майна станом на 01.12.2013 р. згідно звіту про експертну оцінку становить 47856,00 грн. (п. 1.4 договору).

У відповідності з п. 1.5 договору передане в оренду згідно з цим договором майно буде використовуватись під офіс.

Відповідно до п. 1.6 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Славутича і знаходиться на балансі Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном не раніше дати підписання даного договору та акту приймання-передачі майна.

Цей договір вступає в силу з 15.01.2014 р. та діє до 30.11.2016 р. (п. 7.1 договору).

За актом прийому-передачі від 15.01.2014 р. відповідачу 2 - ТОВ «Моноінвест» було передано об'єкт оренди.

23.02.2015 р. Відділом освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 144 від 14.01.2014 р., відповідно до п. 1 якої преамбулу договору було викладено в наступній редакції: «Відділ освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (орендодавець) та ТОВ «Моноінвест» (орендар)».

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор просить визнати недійсним договір № 144 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 14.01.2014 р., посилаючись на порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору та, відповідно, на його недійсність в силу закону.

Зазначена вимога прокурора є обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 8 вказаної статті визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту», навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 61 вказаного Закону України «Про освіту», фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування; додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

В силу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Згідно з п. 1.12 Державних санітарних норм і правил «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 678 від 01.08.2013 р., передача в оренду території, будинків, приміщень, будівель, споруд, обладнання дошкільних навчальних закладів іншим юридичним та фізичним особам для використання в цілях, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, забороняється.

Зі змісту п. 1.2 Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича, затвердженого рішенням Славутицької міської ради № 550-41-IV від 15.12.2004 р. (зі змінами), вбачається, що орендодавцями є комунальні підприємства, бюджетні установи та організації, уповноважені Славутицькою міською радою управляти комунальним майном, на балансі яких знаходиться це майно.

Рішенням Славутицької міської ради № 751-48-ІV від 06.10.2005 р. «Про надання дозволу на передачу в оренду об'єктів майна комунальної власності» визначено, що міський відділ освіти уповноважено укладати договори оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності та здійснювати повноваження орендодавця щодо об'єктів майна комунальної власності, які перебувають на його балансі.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом за наявними у матеріалах справи доказами, передаючи в оренду нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною, площею 71,07 кв.м (корисна площа - 46,5 кв.м, місця загального користування - 24,57 кв.м), розташовані за адресою: Київська область, м. Славутич, Київський квартал, будинок 15, орендодавцем було порушено наведені вище вимоги законодавства про освіту, яке забороняє використання приміщень закладів освіти для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом та дозвіллям дітей, оскільки відповідно до умов договору оренди № 144 майно передавалося для використання ТОВ «Моноінвест» під офіс.

Таким чином, враховуючи що об'єкт оренди наданий під розміщення офісу, а не для використання, що пов'язано з навчально-виховним процесом, суд приходить до висновку про те, що відповідний договір суперечить чинному законодавству, і вимоги прокурора в частині визнання його недійсним є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги прокурора щодо зобов'язання ТОВ «Моноінвест» звільнити та повернути Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради орендовані згідно договору № 144 від 14.01.2014 р. нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що розташовані за адресою: Київська область, м. Славутич, Київський квартал, будинок 15, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту прийняття-передачі нерухомого комунального майна від 05.03.2015 р., ТОВ «Моноінвест» звільнило та повернуло Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради орендоване приміщення згідно договору № 144 від 14.01.2014 р.

З огляду на викладене, провадження у даній справі в частині зобов'язання ТОВ «Моноінвест» звільнити та повернути Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради орендовані згідно договору № 144 від 14.01.2014 р. нежитлові приміщення підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при зверненні до господарського суду ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 цього ж Закону органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно з п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України.

Водночас, відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

З огляду на те, що прокурором заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку до Державного бюджету України повинно бути сплачено 1218,00 грн., та одну вимогу майнового характеру, за яку до Державного бюджету України повинно бути сплачено 1827,00 грн., до Державного бюджету України загалом повинно бути сплачено 3045,00 грн. судового збору.

З урахуванням наведеного, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідачів в рівних частинах шляхом стягнення суми судового збору до Державного бюджету України як в частині вимоги про визнання недійсним договору, так і в частині вимоги щодо повернення нерухомого майна, оскільки його було повернуто в процесі розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» звільнити та повернути Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради орендовані згідно договору № 144 від 14.01.2014 р. нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що розташовані за адресою: Київська область, м. Славутич, Київський квартал, будинок 15.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 144 від 14.01.2014 р., укладений між Дошкільним навчальним закладом ясла-садок № 5 «Джерельце» (07100, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 15, код 26001764) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 15, код 36005532).

4. Стягнути з Дошкільного навчального закладу ясла-садок № 5 «Джерельце» (07100, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 15, код 26001764) до Державного бюджету України 1522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноінвест» (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 15, код 36005532) до Державного бюджету України 1522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.03.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна