Постанова

від 27.03.2015 по справі 826/18679/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2015 року 10:20 № 826/18679/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2014 року № 0005942208 та № 0005952208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» (надалі - позивач або ТОВ «Будстальмонтаж») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2014 року № 0005942208 і № 0005952208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.08.2014 року № 3762/26-58-22-08-11/36460632, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будстальмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», а саме: в частині формування показників валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, факти поставок ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» товарів на користь ТОВ «Будстальмонтаж» згідно договору про постачання матеріалів будівельного призначення від 20.09.2012 року № 200912 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, висновки контролюючого органу про нереальність вказаного правочину, за твердженнями представника позивача, ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах і безпідставних суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

У судове засідання 17.02.2015 року з'явився представник відповідача, який проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Будстальмонтаж» порушень вимог податкового законодавства.

Представник позивача у вказане судове засідання не з'явився, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. При цьому, 17.02.2015 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 17.02.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що протягом періоду з 18.08.2014 року по 22.08.2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будстальмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 37037062) за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складений акт від 29.08.2014 року № 3762/26-58-22-08-11/36460632 (надалі - акт перевірки).

У тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), валових витрат за період 2012 рік на загальну суму 522 310,00 грн. та завищення податкового кредиту за місяць грудень 2012 року на суму податку на додану вартість 104 462,00 грн. - в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Будстальмонтаж» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», яке, на думку перевіряючого, не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних документів (перелік яких наведений на стор. 4 - 5 акта перевірки, що не заперечується позивачем) перевіряючим встановлено, що 20.09.2012 року ТОВ «Будстальмонтаж» (як Покупець) уклало з ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» (Постачальник) договір про постачання матеріалів будівельного призначення за № 200912.

Всього за даними видаткових накладних, датованих 03, 04 і 06 груднем 2012 року, ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» поставило на адресу перевіряємого підприємства товарів на загальну суму 626 772,61 грн. Також, на підставі даного Договору ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» виписало на адресу ТОВ «Будстальмонтаж» податкові накладні на загальну суму ПДВ 104 462,00 грн., які були відображені у податковій звітності позивача з ПДВ за грудень 2012 року в повному обсязі.

Також, перевіряючий прийшов до висновку про віднесення перевіряємим підприємством до складу валових витрат за 2012 рік суми витрат по господарських операціях з ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» у розмірі 522 310 грн. (що позивачем не заперечувалося ).

При цьому, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.03.2013 року № 220/22-2/37037062 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» (код ЄДРПОУ 37037062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період вересень 2012 року по січень 2013 року», за висновками якого встановлено факти відсутності поставок товарів та укладення ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» угод без мети настання реальних правових наслідків та, відповідно, завищення цим підприємством показників податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року.

Крім того, відповідач отримав лист ОУ ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.03.2014 року № 1353/7/26-54-07-06 з доданим до нього протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_1 від 05.08.2013 року, в якому зафіксовані відомості про непричетність ОСОБА_1 до державної реєстрації підприємства та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» та факт втрати ОСОБА_1 на початку 2012 року паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Будстальмонтаж» достатніх правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з постачальником товарів ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», а також про заниження позивачем в 2012 році податку на прибуток на суму 109 685,00 грн. та заниження податку додану вартість на загальну за грудень 2012 року в сумі 104 462,00 грн.

17.09.2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0005942208, яким визначило ТОВ «Будстальмонтаж» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 130 578,00 грн., в т.ч. 104 462,00 грн. за основним платежем, 26 116,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005952208, яким визначило ТОВ «Будстальмонтаж» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 137 106,00 грн., в т.ч. 109 685,00 грн. за основним платежем, 27 421,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків».

В ході судового розгляду також встановлено, що 20 вересня 2012 року між ТОВ «Будстальмонтаж» (Покупець), в особі директора Тьолушкіної Ю.А., та ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс», в особі директора Деветерікова О.Л., був укладений договір про постачання матеріалів будівельного призначення за № 200912.

За умовами цього Договору Постачальник на підставі заявки Покупця зобов'язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення, а саме: матеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначена в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до Договору, що надані Постачальником та являються невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору (п. 1.1 цього Договору).

На підтвердження фактів поставки ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» товарів будівельні матеріали - бітумна мастика, праймер бітумний, мастика бітумна полімерна, саморіз, шуруп, дюбель та ін.) і проведення розрахунків за такі отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур від 03.12.2012 року № СФ-0000061, від 03.12.2012 року № СФ-0000062, від 03.12.2012 року № СФ-0000063, від 03.12.2012 року № СФ-0000064, від 03.12.2012 року № СФ-0000065, від 04.12.2012 року № СФ-0000095, від 04.12.2012 року № СФ-0000096, від 04.12.2012 року № СФ-0000097, від 06.12.2012 року № СФ-0000154, від 06.12.2012 року № СФ-0000155, від 06.12.2012 року № СФ-0000156 та від 06.12.2012 року № СФ-0000157;

- видаткових накладних від 03.12.2012 року № РН-0000061 на суму 50 400,00 грн. (з ПДВ), від 03.12.2012 року № РН-0000062 на суму 57 750,00 грн. (з ПДВ), від 03.12.2012 року № РН-0000063 на суму 52 500,00 грн. (з ПДВ), від 03.12.2012 року № РН-0000064 на суму 38 850,00 грн. (з ПДВ), від 03.12.2012 року № РН-0000065 на суму 22 113,00 грн. (з ПДВ), від 04.12.2012 року № РН-0000095 на суму 59 400,00 грн. (з ПДВ), від 04.12.2012 року № РН-0000096 на суму 59 100,00 грн. (з ПДВ), від 04.12.2012 року № РН-0000097 на суму 59 400,00 грн. (з ПДВ), від 06.12.2012 року № РН-0000154 на суму 58 396,00 грн. (з ПДВ), від 06.12.2012 року № РН-0000156 на суму 59 318,00 грн. (з ПДВ), від 06.12.2012 року № РН-0000155 на суму 56 253,00 грн. (з ПДВ) та від 06.12.2012 року № РН-0000157 на суму 53 292,61 грн. (з ПДВ), зі змісту яких не вбачається відомостей про місце поставки (розвантаження) товарів та/або місце складання таких документів ;

- податкових накладних від 03.12.2012 року № 61 на суму 50 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 400,00 грн.), від 03.12.2012 року № 62 на суму 57 750,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 625,00 грн.), від 03.12.2012 року № 63 на суму 52 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 750,00 грн.), від 03.12.2012 року № 64 на суму 38 850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 475,00 грн.), від 03.12.2012 року № 65 на суму 22 113,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 685,50 грн.), від 04.12.2012 року № 95 на суму 59 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 900,00 грн.), від 04.12.2012 року № 96 на суму 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.), від 04.12.2012 року № 97 на суму 59 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 900,00 грн.), від 06.12.2012 року № 154 на суму 58 396,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 732,67 грн.), від 06.12.2012 року № 155 на суму 56 253,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 375,50 грн.), від 06.12.2012року № 156 на суму 59 318,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 886,33 грн.) і від 06.12.2012 року № 157 на суму 53 292,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 882,10 грн.);

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.12.2012 року по 17.0.62013 року відносно контрагента ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс»;

- виписок банку по особовому рахунку ТОВ «Будстальмонтаж» за 09.01.2013 року, 15.01.2013 року, 22.02.2013 року і 13.03.2013 року, роздрукованих з бази «Клієнт-банк».

Жодних інших первинних документів, оформлених на підставі договору від 20.09.2012 року № 200912, зокрема: письмових затверджених замовлень Покупця (ТОВ «Будстальмонтаж») на товар, сертифікатів відповідності на продукцію (наявність яких обумовлена безпосередньо умовами Договору поставки), витягів з журналу обліку довіреностей на підтвердження фактів уповноваження фізичних осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей (товарів) від ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» на підставі Договору поставки (ОСОБА_4 та ОСОБА_5, адже за даними наявних в матеріалах справи видаткових накладних вказані фізичні особи отримували товари на підставі конкретних довіреностей від 03.12.2012 року № 876, від 04.12.2012 року № 1003, від 06.12.2012 року № 1004, від 06.12.2012 року № 1005, від 06.12.2012 року № 1006 і від 06.12.2012 року № 1007), - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно вказаному в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

У своїх письмових поясненнях, що викладені в тексті поданого позову, позивач вказує, що придбані у ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» будівельні матеріали були використанні ТОВ «Будстальмонтаж» виключно в ході виконання в якості підрядної організації будівельних робіт за договором підряду на виконання будівельних робіт від 12.11.2012 року № 26987 на замовлення ТОВ «Техноком». На підтвердження чого позивач надав до суду копії наступних документів: фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - ТОВ «Будстальмонтаж» станом на 31.12.2012 року (з якого неможливо встановити приріст виробничих запасів за кількістю та асортиментом за конкретний період грудень 2012 року); договору від 12.11.2012 року № 26987, додатків до цього Договору (Договірна ціна на будівельні роботи по улаштуванню плоскої покрівлі за адресою м. Харків, пр. Московський, 199 А, що здійснюється у 2012 році, Локальний кошторис на будівельні роботи) та первинної документації до нього (податкових накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форми № КБ-2в), звіту про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні за виробничими нормами за грудень 2012 року, акта списання від 27.12.2012 року); банківських виписок з відомостями про отримання коштів від ТОВ «Техноком», картки та оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 361, акта звіряння розрахунків станом на 31.12.2013 року; наказів про прийняття на роботу ОСОБА_4 і ОСОБА_6, та ін.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності поставок ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс» товарів на адресу позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Будстальмонтаж».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Агросервіс Інвест Плюс») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а, відтак, відсутні підставі для визнання протиправними та скасування останніх.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» (ідентифікаційний код: 36460632, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8, корпус 59, поверх 12) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок