Ухвала

від 16.03.2015 по справі 2а-1/10/1870 (2а-7641/10/1870)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/9991/61248/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Наса»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011

у справі №2а-1/10/1870

за позовом Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Наса»

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Суми щодо зупинення планової виїзної документальної перевірки та її поновлення. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми від 23.03.2009 №0000411712/0/17-1208/14014342/17502 про визначення податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14845,56 грн., податкового повідомлення-рішення №0000272314/0/17899 від 24.03.2009 про визначення податкового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 291212 грн., податкового повідомлення-рішення №0000282314/0/17898 про визначення податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 730080 грн., №0000292314/0/17900 про визначення податкового зобов?язання з орендної плати за землю в розмірі 19195 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2008 на підставі направлення на перевірку відповідачем розпочата виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.07.2005 по 30.06.2008, період проведення якої визначено з 20.10.2008 по 14.11.2008. Наказом керівника від 14.11.2008 термін проведення перевірки був продовжений на 5 робочих днів до 21.11.2008. 20.11.2008 керівником податкового органу було прийняте рішення у формі наказу про зупинення виїзної планової перевірки підприємства на невизначений строк у зв?язку з хворобою одного із перевіряючих. 02.03.2009 перевірка була поновлена на підставі наказу керівника на 2 робочих дні. 06.03.2009 за результатами перевірки складений акт №1674/2314/14014342/15.

За висновками акта перевірки позивачем неправомірно віднесено до складу валового доходу обсяг реалізованих товарно-матеріальних цінностей і послуг структурному підрозділу БУ-821, який не має статусу юридичної особи і є підрозділом ПВКМП «Наса», у зв?язку з чим поставка, продаж товарів (послуг) у розумінні п.1.31, п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не здійснювалась, оскільки операції відбувались в межах однієї юридичної особи - ПВКМП «Наса», у зв?язку з чим позивачем завищено валові доходи всього в сумі 3500988 грн.

За таких же умов позивач неправомірно включив до складу валових витрат будівельно-монтажні роботи, надані структурним підрозділом ПВКМП «Наса2 БУ-821.

Крім того, позивачем занижено суму орендної плати за земельні ділянки на загальну суму 28880,25 грн., в тому числі за 3-4 квартали 2005 р. - на 9417,17 грн., за 2006 рік - на 19463,08 грн., у зв?язку з тим, що позивачу рішенням Сумської міської ради від 27.12.2000 була надана в тимчасове платне користування земельна ділянка площею 38457 кв. м. за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 36, розмір орендної плати за земельну ділянку по вищевказаному рішенню складає 1,5% від нормативної грошової оцінки землі (грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки № 347 від 24.01.2001, виданої Сумським міським управлінням земельних ресурсів, визначена в розмірі 3679565,76 грн.) і становить 55193,48 грн. в рік або 4599,46 грн. в місяць. 08.02.2001 Сумською міською радою з ПВКМП «Наса» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 419 від 05.06.2001 та визначено розмір орендної плати в розмірі 4559,46 грн. на місяць (в розрахунку 1,5% від нормативної грошової оцінки землі).

Позивачем узгоджено податкове зобов?язання з орендної плати за землю, виходячи з розміру орендної плати в відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1 %, згідно рішення Сумської міської ради від 23.04.2003 № 453-МР, що склало за 3-4 квартали 2005 р. -18834,31 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3766863,15 грн.), за 2006 рік - 36795,66 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3679565,76 грн.), однак доказів внесення змін до договору оренди земельної ділянки внесені не були. Такі зміни позивачем внесено, шляхом укладення з Сумською міською радою договору про внесення змін до договору оренди вищезазначеної земельної ділянки лише 14.06.2007.

При перевірці правильності оподаткування інших доходів отриманих платниками податків (додаткових благ) в 2005-2008 роках виявлено порушення: абз. «є» пп. 4.2.3, 4.2.9, п.4.2. ст. 4, п. 8.1 ст. 8, та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки у періоді, що перевірявся позивачем придбавались подарунки, які були вручені своїм працівникам без утримання податку з доходів фізичних осіб та які були вручені громадянам, які не є працівниками підприємства, без утримання податку з доходів фізичних осіб, а також не утриманий податок з доходів фізичних осіб з виплаченої моральної шкоди, згідно з рішенням Зарічного райсуду м. Суми від 23.02.2006 року, та з майнового відшкодування коштів в сумі 1500,00 грн. працівнику підприємства за придбаний електромолоток, витрати яких не підтверджені відповідними фінансовими документами; окрім того, згідно звіту про використання коштів, наданих під звіт № 30 від 07.03.2008 працівнику приватного підприємства були видані кошти в сумі 1350,00 грн., для придбання продуктів, витрати яких не підтверджені відповідними фінансовими документами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23.03.2009 № 2000411712/0/17-1208/14014342/17507, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14845,56 грн., у т.ч. за основним платежем 4948,52 грн., за штрафними санкціями 9897,04 грн., та від 24.03.2009 №0000272314/0/17899, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в сумі 292212,00 грн., у т.ч. за основним платежем 98954,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 193258,00 грн.; № 0000282314/0/17898, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 730080,00 грн., у т.ч. за основним платежем 483934,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 246146,00 грн.; № 0000292314/0/17900, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем орендна плата за землю в сумі 29195,00 грн., у т.ч. за основним платежем 19463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9732,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки перевищенням податковим органом повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», при проведенні планової виїзної перевірки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до частин 10, 12 ст.11-1 цього Закону тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, рподовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів. При цьому, відповідно до роз'яснень ДПА України від 09.09.2005 № 18041/7/23-1217/1117 «Щодо організації контрольно-перевірочної роботи», продовження термінів проведення перевірки розпочинається в перший робочий день за останнім робочим днем, зазначеним у направленні на перевірку. Відповідно до пункту 1.18. «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами поганів ДПС України при організації та проведенні перевірок платників податків» затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 № 355, у разі тривалої хвороби працівника ДПС, яка сталася під час проведення перевірки, про це письмово повідомляється платник податків, видається відповідний наказ органу ДПС про зміну складу перевіряючих та виписується нове направлення на перевірку (з продовженням у разі необхідності у встановлених законодавством межах терміну перевірки передбаченого на попередньому направленні на перевірку), в якому зазначаються нові кандидатури перевіряючих та яке разом з копією надається платнику податків під розписку.

Відповідно до ч. 3 «Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 619, заміна у планах-графіках виїзних ревізій перевірок суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, та зміна строків їх проведення забороняється, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо).

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу права на зупинення на невизначений термін проведення планової виїзної перевірки у зв'язку з хворобою одного з перевіряючих.

Слід погодитись і з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових доходів та валових витрат за господарськими операціями позивача та його структурного підрозділу БУ-821, який не має статусу юридичної особи, з тих підстав що такі операції здійснені поза межами господарської діяльності.

Як вбачається зі Статуту позивача та Довідки ЄДРПОУ місцезнаходження позивача є м.Суми, вул. Пролетарська, 69, а місцезнаходження СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821» згідно Положення про нього та довідки ЄДРПОУ: смт Степанівка, Сумська обл., Сумський р-н, вул. Центральна. 10.

Структурний підрозділ ПВКМП «НАСА» Будівельне управління № 821, взято на облік в органах держаної податкової служби 11.01.2001.

Згідно пункту 1.7. Положення СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821 є самостійним платником податків, має окремий код, окремий баланс, самостійно здійснює розрахунки з бюджетом за податками, зборами та іншими обов'язковим платежам, тобто має всі ознаки самостійного платника податку визначені в п.п.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Відносини між підрозділом і головним підприємством базуються на принципах повного господарського розрахунку, обидва є самостійними платниками податку на прибуток.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У разі провадження господарської діяльності відокремленим підрозділом самостійно, за наявності у нього статусу платника податку на прибуток, визначення ним податкових зобов?язань з податку на прибуток здійснюється за правилами встановленими для юридичної особи.

Відокремлені підрозділи підприємства мають право здійснювати господарську діяльність самостійно, укладати договори та залишати кошти від реалізації товарів (робіт, послуг) у межах кошторису, як це передбачено статутними документами головного підприємства та положенням про відокремлений підрозділ.

Таким чином, операції по реалізації та наданню головним підприємством підрозділу, і навпаки, будівельно-монтажних робіт, послуг та ін. на певний строк і на платній основі, у розумінні податкового законодавства, є їх господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу.

Відсутність порушень при визначенні зобов?язань з податку на прибуток підтверджується актом перевірки СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821 проведеної Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією, від 17.02.2009 року № 27/23/05720816/4 «Про результати планової виїзної перевірки СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821, код за ЄДРПОУ 05720816 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008» та довідкою від 27.11.2008 № 164/23/05720816/145 «Про результати виїзної позапланової перевірки СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821 (код 05720816) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПВКМП «НАСА» (код 14014342) за період з 01.09.2006 по 31.12.2007».

З цих же підстав слід погодитись з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем зобов?язань з податку на додану вартість.

У періоді, що перевірявся СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821 був зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні.

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведена норма обмежує право податкових органів на визначення податкових зобов'язань платника, тобто право на проведення податкових перевірок та винесення податкових повідомлень-рішень, якими визначаються податкові зобов'язання платників.

З огляду на викладене правильними є висновки суду першої інстанції, що донарахування позивачу податкових зобов?язань на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість по деклараціях за жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень 2006 року та орендної плати за землю по розрахунках за 2005 рік, який одержаний відповідачем 28.01.2005, та за 2006 рік, який одержаний відповідачем 31.01.2006, здійснено поза межами встановлених чинним законодавством строків.

Податковий орган, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи дотримання зазначених строків, помилково вважали датою нарахування податкових зобов?язань дату початку перевірки, у той час як нарахування податкових зобов?язань пов?язується виключно з прийняттям контролюючим органом за наслідками перевірки відповідного податкового повідомлення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Наса» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун