Рішення

від 26.03.2015 по справі 914/553/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 р. Справа№ 914/553/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКД Буд", м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія", м.Львів

про: стягнення 30 524,89 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Клонцак Н.Ю. - представник (довіреність від 10.03.15р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 26.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "МКД Буд" (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (м.Львів) про стягнення 30 524,89 грн.

Ухвалою суду від 23.02.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 12.03.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання позивач 12.03.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 року виконав, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважних представників в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Судом відкладено розгляд справи на 26.03.205 року.

В судове засідання 26.03.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважних представників в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

02.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (відповідачем у справі, замовником згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКД Буд" (позивачем у справі, виконавцем згідно договору) було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 08/05, відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по ремонту фізико-хімічної лабораторії, в будівлі інструментального цеху, інв. № 110202006, згідно тезхнічного завдання, що є невід'ємною частиною даного договору, надалі роботи, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301.

Відповідно до п. 2.5 договору? загальний термін виконання робіт становить 25 календарних днів після підписання договору. Загальна вартість робіт складає 47018,40 грн. Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця згідно порядку зазначеному в п. 3.2 даного договору (п.3.1 договору). Авансовий платіж здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання договору у розмірі 23 509,20 грн. Остаточний розрахунок в розмірі 23509,20 грн. проводиться на протязі 15 календарних днів, після підписання сторонами остаточного акту виконаних робіт. (п.3.2.1, 3.2.2 договору).

Авансовий платіж відповідачем сплачено у визначеному договором розмірі, про що сторони підписали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014 року по 01.12.2014 року.

З огляду на зміну фактичних об'ємів роботи, 01.09.2014 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору № 08/05 від 02.06.2014 року відповідно до якої внесено зміни в п.3.1 договору щодо загальної вартості виконання робіт, яка складає 56 158,80 грн. та порядку розрахунків, згідно чого авансовий платіж здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання договору у розмірі 12 982,51 грн. Остаточний розрахунок в розмірі 43176,29 грн. проводиться на протязі 15 календарних днів після підписання Акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем було виконано обумовлені договором роботи загальною вартістю 50734,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2014 року на суму 6057,20 грн.; № 2 за серпень 2014 року на суму 35 536,80 грн. та № 1 за вересень 2014 року на суму 9140,40 грн., та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень-вересень 2014 року за формою КБ-3.

Зважаючи на відсутність оплати вартості робіт в сумі 27225,20 грн., позивач звернувся до суду із позовом.

На суму осново боргу позивачем нараховано 2994,77 грн. інфляційних втрат та 304,92 грн. - 3% річних.

Відтак, загальна сума позову складає 30524,89 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як обумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, 02.06.2014 року сторони уклали договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 08/05 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 01.09.2014 року, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень - вересень 2014, які свідчить про виконання обов'язків підрядником та прийняття робіт замовником і є підставою для оплати вартості робіт замовником відповідно до п.п. 3.2.2. договору.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Із врахуванням викладеного, суд встановив, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму, що складає 27 225,20 грн.

У п.6.3 договору сторони визначили, що, якщо замовник протягом 5-ти робочих днів письмово не повідомив виконавця про мотивовану відмову, дана робота вважається прийнятою. Виконані роботи прийняті відповідачем без застережень. Також судом встановлено, що відповідачем не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення ним повних розрахунків за виконані позивачем роботи.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Частинами 1, 2 статі 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність представленого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань в сумі 2994,77 грн. та 3% річних в розмірі 304,92 грн. судом перевірено.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" (79000, м.Львів, вул. Новаківського, 14, ідентифікаційний код 30823262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКД Буд" (79000, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 172, ідентифікаційний код 38930090) 27225,20 грн. основного боргу, 2994,77 грн. інфляційних втрат, 304,92 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 31.03.2015 р.

Суддя Король М.Р.