Рішення

від 26.03.2015 по справі 910/3248/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 910/3248/15-г

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейдінг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Бюро будівельних технологій», Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 121555,89 грн.

за участю представників:

від позивача: Гнатюк Є.М. (дов. від 09.02.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області за підсудністю з господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейдінг» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Бюро будівельних технологій» (далі - відповідач) про стягнення 121555,89 грн., з яких 70000,00 грн. заборгованості за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 10/07/2013 від 10.07.2013 р., 7070,96 грн. пені, 2224,93 грн. 3% річних, 16260,00 грн. інфляційних втрат та 26000,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 10/07/2013 від 10.07.2013 р. в частині повернення позики, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 70000,00 грн. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 2224,93 грн. 3% річних та 16260,00 грн. інфляційних втрат та на підставі п. 6.3. договору - 7070,96 грн. пені та 26000,00 грн. штрафу.

В позовній заяві позивач також просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вказана заява позивача судом не задоволена, як необґрунтована, оскільки позивачем в позовній заяві взагалі не наведено жодного обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову та не зазначено обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Представник позивача у судових засіданнях 10.03.2015 р. та 26.03.2015 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовні заяві.

Представник відповідача в судові засідання 10.03.2015 р. та 26.03.2015 р. не з'явився, хоча про дату і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки кореспонденція направлялася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг № 20240871 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який 27.03.2015 р. повернувся до суду в зв'язку з закінченням терміну зберігання. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрейдінг» (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Бюро будівельних технологій» (позичальник) було укладено договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 10/07/2013 (договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (допомога), а позичальник зобов'язується повернути її позикодавцю.

В зв'язку з тим, що між сторонами за договором налагоджені тісні взаємовигідні ділові стосунки та перспективна довгострокова співпраця, допомога позичальнику надається на безвідсотковій основі (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди від 16.07.2013 р. загальна сума допомоги за договором становить 130000,00 грн.

Згідно з п.п. 3.1.-3.3. договору позикодавець зобов'язується надати допомогу на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами договору. Допомога може бути надана частинами з дотриманням умов п. 3.1. договору. Допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідних коштів на банківський рахунок позичальника, вказаний в договорі.

Підтвердженням отримання позичальником допомоги буде банківська виписка позикодавця (або інший банківський документ), що підтверджує перерахування грошової суми на поточний рахунок позичальника (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 07.10.2013 р. встановлено, що сума допомоги, надана позичальнику за договором, повинна бути повернута позикодавцю в строк до 15.01.2014 р.

Відповідно до п. 5.1. договору допомога повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця. Допомога вважається повернутою з моменту зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок позикодавця (п. 5.2. договору).

В п. 7.1. договору визначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору № 10/07/2013 від 10.07.2013 р. позивачем 10.07.2013 р. та 16.07.2013 р. було перераховано на рахунок відповідача 130000,00 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 5489 від 10.07.2013 р. на суму 80000,00 грн. та № 5505 від 16.07.2013 р. на суму 50000,00 грн. відповідно.

Вищезазначене свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором позики, що також підтверджується відсутністю з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повернення позики у сумі 130000,00 грн. виконав лише частково на загальну суму 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1058 від 29.01.2014 р. на суму 40000,00 грн. та № 1113 від 17.06.2014 р. на суму 20000,00 грн., та з порушенням встановленого п. 4.1. договору строку, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 70000,00 грн.

Враховуючи те, що станом на момент звернення позивача до суду відповідач фінансову допомогу в сумі 70000,00 грн. не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 70000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 10/07/2013 від 10.07.2013 р. у сумі 70000,00 грн., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 70000,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7070,96 грн. пені та 26000,00 грн. штрафу за прострочення строків повернення допомоги.

Відповідно до п. 6.3. договору у випадку не повернення допомоги в строки, встановлені п. 4.1. договору, позичальник, крім повернення основної суми, за вимогою позикодавця повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми допомоги за кожен день прострочки, а також штраф за несвоєчасне повернення допомоги в розмірі 20% від суми допомоги, вказаної в п. 2.1. договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 7070,96 грн. пені, нарахованої за період з 16.01.2014 р. по 29.01.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 130000,00 грн., з 30.01.2014 р. по 17.06.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн. та з 18.06.2014 р. по 15.07.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 70000,00 грн.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, а тому позивачем невірно нараховано пеню на прострочену заборгованість у сумі 130000,00 грн. по 29.01.2014 р. та на прострочену заборгованість у сумі 90000,00 грн. по 17.06.2014 р., оскільки часткове повернення отриманої фінансової допомоги було здійснено відповідачем 29.01.2014 р. та 17.06.2014 р. відповідно.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 16.01.2014 р. по 28.01.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 130000,00 грн., з 29.01.2014 р. по 16.06.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн. та з 17.06.2014 р. по 15.07.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 70000,00 грн., пеня становить 7046,30 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 26000,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення допомоги в розмірі 20% від суми передбаченої пунктом 2.1. договору допомоги - 130000,00 грн.

Враховуючи те, що судом встановлено факт несвоєчасного повернення відповідачем отриманої допомоги, а наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 26000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 16260,00 грн. інфляційних втрат та 2224,93 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 16260,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.01.2014 р. по 17.06.2014 р. (лютий-червень 2014 р.) на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн. та з 18.06.2014 р. по 16.12.2014 р. (липень-грудень 2014 р.) на заборгованість відповідача у сумі 70000,00 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за червень 2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн., оскільки станом на останній день червня 2014 р. заборгованість відповідача з урахуванням здійсненої 17.06.2014 р. часткової проплати становила 70000,00 грн. Крім того, позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за період з 01.12.2014 р. по 16.12.2014 р., оскільки вказаний період нарахувань становить менше місяця.

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за лютий-травень 2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн. та за червень-листопад 2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 70000,00 грн., інфляційні втрати становлять 16040,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2224,93 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2014 р. по 29.01.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 130000,00 грн., з 30.01.2014 р. по 17.06.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн. та з 18.06.2014 р. по 16.12.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 70000,00 грн.

Як вже зазначалось, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, то позивачем невірно нараховано 3% річних на прострочену заборгованість у сумі 130000,00 грн. по 29.01.2014 р. та на прострочену заборгованість у сумі 90000,00 грн. по 17.06.2014 р., оскільки часткове повернення отриманої фінансової допомоги було здійснено відповідачем 29.01.2014 р. та 17.06.2014 р. відповідно.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 16.01.2014 р. по 28.01.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 130000,00 грн., з 29.01.2014 р. по 16.06.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 90000,00 грн. та з 17.06.2014 р. по 16.12.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 70000,00 грн., сума 3% річних становить 2220,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Бюро будівельних технологій» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 10, код 34902321) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейдінг» (03146, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Чаадаєва, 2-Б, код 31481710) 70000,00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 7046,30 грн. (сім тисяч сорок шість грн. 30 коп.) пені, 26000,00 грн. (двадцять шість тисяч грн. 00 коп.) штрафу, 16040,00 грн. (шістнадцять тисяч сорок грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 2220,00 грн. (дві тисячі двісті двадцять грн. 00 коп.) 3% річних та 2426,13 грн. (дві тисячі чотириста двадцять шість грн. 13 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 31.03.2015 р.