Ухвала

від 05.03.2015 по справі 815/5314/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/5314/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача - Косцової І.П.,

суддів - Стас Л.В.,

- Турецької І.О.,

при секретарі - Разінкіної Л.В.,

за участю:

представника апелянта - Гора Р.Б. (довіреність від 17.09.2014 року)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002612202, №0002602202 від 04.08.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

При цьому позивач зазначає, що платник податків не несе автоматичну відповідальність за дії інших несумлінних платників податків, а висновки податкового органу про неправомірність включення до валових витрат та податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом, не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами.

В свою чергу, Товариством податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, сформовано відповідно до вимог чинного податкового законодавства, відображені в податковій звітності, господарські операції мали реальний характер та підтверджені первинними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року вказані вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується, наявним в матеріалах справи, повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (Т. 2, а.с. 140).

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Провентусмед» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Грант Тайм» за період березень, липень, грудень 2013 року, за результатами якої складено акт №968/15-21-22-02/37224455 від 17.06.2014 року (Т. 1, а.с. 13-27).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Провентусмед», зокрема, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 117 131 грн., п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 111 274 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат є не підтвердження первинними документами операцій з ТОВ «Грант Тайм», протокол допиту директора ТОВ «Грант Тайм» ОСОБА_3 від 01.04.2014 року в кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000036 від 05.03.2014 року, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 року по 28.02.2014 року» №1057/2659/22-02/38123047 від 16.04.2014 року, якими встановлено відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням та реальності господарських операцій за цей період (Т. 2, а.с. 8-26, 102-104).

На підставі виявлених порушень ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.08.2014 року №0002612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 117 131 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 58 565,5 грн., №0002602202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 111 274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 27 818,5 грн. (Т. 1, а.с. 11, 12).

Вирішуючи спірне питання та залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами не підтверджено здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Грант Тайм», а тому формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок цих операцій не відповідає вимогам податкового законодавства, а відтак податковим органом правомірно збільшено позивачу суми грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та підстав для їх скасування не має.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цих товару/послуг.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» 01.03.2013 року укладено договір поставки №ТР-00001/03П, за яким ТОВ «Провентусмед» зобов'язується прийняти та оплатити переданий ТОВ «Грант Тайм» товар, кількість, ціна та асортимент якого визначається у накладних, його постачання здійснюється на умовах самостійного вивозу ТОВ «Провентусмед» зі складу ТОВ «Грант Тайм» або на умовах доставки ТОВ «Грант Тайм» на склад ТОВ «Провентусмед», по домовленості сторін в кожному випадку окремо, та оплата за який здійснюється по згоді сторін на умовах оплати згідно рахунку та товарної накладної в термін 60 банківських днів після прийняття товару ТОВ «Провентусмед» (Т. 1, а.с. 32-33).

Також, між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» 01.11.2013 року укладено договір №01/11/2013, за яким ТОВ «Провентусмед» зобов'язується прийняти та оплатити переданий ТОВ «Грант Тайм» товар (Т. 1, а.с. 34-35) із визначенням таких самих умов як в договорі поставки №ТР-00001/03П від 01.03.2013 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (Т. 1, а.с. а.с. 36-72, Т. 2, а.с. 74-85).

Разом з цим, колегія суддів вважає не доведеним здійснення господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм», а відтак - правильним висновок суду першої інстанції про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі цих документів в супереч вимогам податкового законодавства, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи перевіркою ТОВ «Грант Тайм» встановлено не причетність посадових осіб та засновників цього підприємства до його діяльності.

Зазначені обставини ґрунтуються на протоколі допиту від 01.04.2014 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000036 від 05.03.2014 року, директора ТОВ «Грант Тайм» ОСОБА_3, з якого вбачається, що ОСОБА_3 у лютому 2013 році за винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність, зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Грант Тайм», будь-яких первинних документів від імені цього підприємства не підписував, ніяких договорів на здійснення господарських операцій не укладав та ні кого на це не уповноважував.

Тобто, вбачається, що ОСОБА_3 участі в діяльності підприємства не приймав, документи фінансово-господарської діяльності не підписував, розрахунковим рахунком не керував та не розпоряджався, кошти з рахунків не знімав, невстановленими особами, використовуючи реквізити ТОВ «Грант Тайм», від імені директора ОСОБА_3, провадилась незаконна діяльність, яка полягала у створенні підприємствам-контрагентам умов для умисного ухилення від оплати податків шляхом здійснення безтоварних операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «Грант Тайм» на адресу позивача, характеризуються дефектністю, оскільки підписані особою - директором підприємства ОСОБА_3, який фактично заперечує дані обставини.

Вирішуючи спір, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 року по справі № 21-421а11, в якій суд вказав, що виписані податкові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи, які створені від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення до валових витрат є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сама лише наявність у позивача податкових та видаткових накладних, виписаних від імені його контрагента, наявність платіжних доручень, тощо, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат по операціям, оскільки неналежним чином оформлені первинні документи, тобто, підписані невідомою особою, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за наданими позивачем первинними документами по операціям з ТОВ «Грант Тайм» не доведено здійснення цих операцій, а відтак такі первинні документи не можуть враховуватись при визначенні об'єкта оподаткування, формуванні податкового кредиту та враховуватись як витрати за цими операціями.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірними висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства та нарахування позивачу грошових зобов'язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому підстав для їх скасування не має.

Враховуючи вищевикладене, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провентусмед» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька