Постанова

від 25.03.2015 по справі 925/2218/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 925/2218/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

на рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015

у справі № 925/2218/14 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Споживчого товариства "Пасаж"

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 16 584,70 грн.

за участю представників:

від позивача: Півнюк К.М.,

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

СТ "Пасаж" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення на підставі договору № 26 від 01.01.2014 оренди торгівельної площі секції АДРЕСА_1 992,70 грн. заборгованості по орендній платі за березень-червень 2014 року, 1 592 грн. пені за період прострочення з 06.03.2014 по 30.11.2014, що разом складає 16 584 грн. 70 коп., та відшкодування судових витрат.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 14 992,70 грн. заборгованості по орендній платі, 1 592 грн. пені, 1 827 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 30.01.2015 повністю. При цьому в рішенні апеляційної інстанції підтвердити існування обставин, встановлених п. 12 перехідних положень Конституції України, згідно яких 29.06.2001 Верховний Суд України та Вищий арбітражний суд припинили своє існування; підтвердити що відповідно до ст. 9 ЗУ "Про судоустрій в Україні", громадянин ОСОБА_4 не призначався уперше суддею Указом жодного чинного Президента України та відповідно ст. 10 ЗУ "Про статус суддів" не приймав участі в урочистих заходах з прийняття "присяги судді" в Адміністрації Президента України та особисто її не складав, безпосередньо жодним чинним Президентом України та безпосередньо не отримував з їх рук посвідчення судді, засвідчене підписом чинного Президента України; підтвердити відсутність існування в природі доказів подання голови Верховного Суду України на адресу Президента України встановленого положеннями ст. 8 ЗУ "Про судоустрій в Україні" про необхідність створення господарського суду Черкаської області у Придніпровському районі міста Черкаси за адресою вул. Шевченка, 307.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 мотивовані неправосудністю, на думку скаржника, прийнятого у справі рішення.

У відзиві на скаргу позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 без змін, а скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.03.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 справу № 925/2218/14 за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі Хрипуна О.О. (головуючого), Корсакової Г.В., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 прийнято до провадження новим складом колегії та призначено до розгляду на 25.03.2015.

11.03.2015 через канцелярію суду від скаржника надійшли заяви про приєднання до матеріалів справи ксерокопій письмових доказів, з проханням підтвердити до 12-00 11.03.2015 (до початку призначеного у вказаній справі судового засідання) зазначеними доказами, що ухвала від 19.02.2015 по справі № 925/2218/14 була постановлена законно утвореним судом та чинними суддями.

В поданих 11.03.2015 через канцелярію суду додаткових заявах до апеляційної скарги скаржник просить рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 скасувати повністю, а в рішенні апеляційної інстанції підтвердити існування обставин, встановлених положеннями ст. 230 ЦК України, які безпосередньо мають відношення до договору № 26 від 01.01.2014, а саме, що торгівельні площі секції АДРЕСА_2, належать ТОВ "Добробут", та попередньо розглядались господарським судом Черкаської області у справі № 07/794 від 31.08.2010, мають преюдиціальне значення згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України та впливають на рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 по справі № 925/2218/14, викриваючи, за твердженням скаржника, його повну неправосудність.

25.03.2015 від скаржника надійшли заяви про приєднання до матеріалів справи ксерокопій письмових доказів, з проханням підтвердити до 12-00 25.03.2015 (до початку призначеного у вказаній справі судового засідання) зазначеними доказами, що ухвала від 05.03.2015 по справі № 925/2218/14 була постановлена законно утвореним судом та чинними суддями.

В судове засідання 25.03.2015 представники відповідача не з'явились, хоч відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується змістом поданих ним 25.03.2015 через канцелярію суду заяв та залученими відповідачем до матеріалів заяв ксерокопіями ухвали суду від 05.03.2015 та конверта.

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду, колегія суддів визнала за можливе розглянути заяву за відсутності представників позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 було відмовлено у задоволені відводу суддів Хрипуна О.О. та Станіка С.Р., заявленому Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2

Заяви скаржника про приєднання до матеріалів справи ксерокопій письмових доказів були відхилені судом як такі, що не стосуються предмету спору.

Згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конституція України визначає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Господарським процесуальним кодексом України спори, що виникають при виконанні господарських договорів між юридичними особами та громадянами, які в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, віднесено до юрисдикції господарських судів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.2014 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір № 26 оренди торгівельної площі секції АДРЕСА_2, загальною площею оренди 20,26 кв. м. Розмір орендної плати за користування об'єктом оренди по даному договору сторони визначили у розмірі 400,00 грн. за 1 кв. м. з урахуваннями ПДВ, що, виходячи з розміру об'єкта оренди, складає 8 104,00 грн. за місяць (п. 1.1, 1.2, 3.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.4, 3.5 договору, оплата за спожиту електроенергію проводиться орендарем на підставі рахунку, наданого орендодавцем і розраховується шляхом розподілу фактичної спожитої електроенергії по павільйону "Пасаж" пропорційно зайнятій секцією площі, плата за користування об'єктом оренди перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця або сплачується готівкою в касу орендодавця наперед, не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Згідно з п. 5.1.1 договору, за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Пунктами 4.2.5, 7.1, 7.2, 8.1 договору сторони також погодили, що орендар має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору; всі суперечки, які виникають при виконанні даного договору, сторони вирішують шляхом переговорів; у разі недосягнення згоди, спір вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством; договір діє з 01.01.2014 по 30.06.2014.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування торгівельну площу в секції № 73 загальною площею 20,26 кв. м., яка розташована у АДРЕСА_2, за актом підписаним сторонами 01.01.2014.

Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідачем через ОСОБА_7 сплачено орендної плати: за березень 2014 року - 5307,1 грн., в т.ч. орендної плати 5065 грн., за спожиту електроенергію 242,1 грн.; за квітень 2014 року - 4295,8 грн., в т.ч. орендної плати 4052 грн., за спожиту електроенергію 243,8 грн.; за травень 2014 року - 4294,1 грн., в т.ч. орендної плати 4052 грн., за спожиту електроенергію 242,1 грн.; за червень 2014 року 4505 грн., в т.ч. орендної плати 4254,3 грн., за спожиту електроенергію 250,7 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку і прибуткового касового ордеру позивача, платіжними дорученнями відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів, згідно з наданим позивачем розрахунком, за період березень-червень 2014 року становить 14 992,70 грн. (в т. ч. за березень - 3 039 грн., квітень - 4 052 грн., травень - 4 052 грн., червень - 3 849,7 грн.), за прострочення сплати яких за період з 06.03.2014 по 30.11.2014 позивачем нараховано пеню, загальний розмір якої складає 1 592 грн.

03.04.2014 позивачем було вручено відповідачу проект додаткової угоди від 01.03.2014 до договору оренди об'єкта нерухомості від 01.01.2014, в якому позивач запропонував зменшити розмір орендної плати (п. 1); виключити з договору оренди п. 5.1.1 про відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати орендарем у виді пені (п. 2). При цьому інші умови договору оренди, до яких не внесені зміни, зберігають чинність (п. 3); термін дії додаткової угоди з 01.03.2014 по 31.03.2014 (п. 4); дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди від 01.01.2014 (п. 5).

Проект додаткової угоди підписаний відповідачем з застереженням, а саме погоджено пункти 2, 3, 5 додаткової угоди, до решти пунктів додаткової угоди було направлено письмові пропозиції від 04.04.2014, за змістом яких запропоновано погодити розмір орендної плати за місяць в сумі 200 грн. за 1 кв. м. на весь період дії основного договору оренди. Письмові пропозиції разом з одним примірником додаткової угоди вручено представнику позивача 07.04.2014, повторно 24.04.2014.

Листом від 05.05.2014 № 11 позивачем пропозиції відповідача відхилені.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів, правові наслідки та форма зміни та розірвання господарських договорів встановлені положеннями статей 652-654 ЦК України, статті 188 ГК України. За їх змістом зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи, що сторони в установленому законом порядку, не дійшли згоди щодо внесення змін до договору оренди шляхом підписання додаткової угоди до нього, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати спірні зобов'язання припиненими внаслідок фактичного повного виконання умов договору або зміни основного договору за згодою сторін.

Критично оцінивши заперечення відповідача щодо укладення додаткової угоди до договору оренди, якою зменшено розмір орендної плати за користування торгівельною площею, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх безпідставність, з яких погоджується колегія суддів, оскільки будь-яких допустимих доказів на підтвердження зміни розміру орендної плати чи внесення змін до умов договору відповідач суду не надав.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 04.06.2014 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості по орендній платі за березень-травень 2014 року, яка, згідно з поясненнями відповідача в суді першої інстанції, ним не отримана, вимоги, викладені в ній, ним не визнані і не виконані.

За правовою природою спірні правовідносини сторін правомірно віднесені місцевим господарським судом до договірних зобов'язань найму (оренди), загальні положення про найм (оренду), як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 , ч. 3 ст. 760 , ч. 1, 3, 5 ст. 762 , ч. 1 ст. 763 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на вищевикладені обставини справи та з урахуванням положень договору і законодавства місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірна заборгованість у розмірі 14 992,70 грн. позивачем заявлена до стягнення обґрунтовано, її наявність і розмір відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, а тому вимога позивача в цій частині позову підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення пені передбачена п. 5.1.1 договору № 26 від 01.01.2014 оренди торгівельної площі секції № 73 в павільйоні "Пасаж", відповідає приписам ст. ст. 216, 217, 218, ч. 1 ст. 230, ст. 231 ГК України, ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", її розрахунок місцевим господарським судом перевірений, визнаний вірним, тому вимога позивача в цій частині є обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування суми заборгованості. Доказів щодо погашення суми заборгованості відповідач суду також не надав.

Доводи скаржника з приводу безпідставності здачі в оренду торгівельних площ в павільйоні "Пасаж" СТ "Пасаж" не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки стаття 35 ГПК України містить вичерпний перелік підстав звільнення від доказування та передбачає зокрема, що обставини, встановлені рішенням суду, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Крім того, скаржник не обґрунтував неможливість подання доказів на підтвердження наведених доводів при розгляді справи судом першої інстанції, що унеможливлює їх прийняття судом апеляційної інстанції згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не стосуються предмету спору та не спростовують висновків місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

За встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за договором від 01.01.2014 № 26.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 у справі № 925/2218/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 у справі № 925/2218/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

С.Р. Станік