Рішення

від 19.03.2015 по справі 917/101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.03.2015р. Справа № 917/101/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", вул.Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021 в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", вул.Кагамлика, 33а, м. Полтава, Полтавська область, 36002

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІС", Добровольського, 91, кв. 123, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про зобов'язання до виконання договору та стягнення пені

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Личагін С.Є. дов.б/н від 29.12.2014 року

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про зобов'язання до виконання договору № 019/1 від 23.09.2014 року та стягнення пені

24.02.2015 року за вхідним № 2471(канцелярії суду) представник позивача С.Є. Личагін подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме збільшення нарахованої пені до суми в розмірі 35851,84 грн. Суд подану заяву з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві (вул. Добровольського, 91, кв. 123, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 року №01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Рогзлянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

12 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІС" (ТОВ "ГРАНД-ІС") було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №019/1 (далі - Договір).

За умовами Договору, Продавець (ПАТ "Укртрансгаз") зобов"язується у 2014-2015 p.p. поставити теплоізоляційні матеріали в асортименті:

1) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 20 кг/мЗ, товщ 50 мм у кількості 990 кв.м. за ціною 46, 92 грн./кв.м. вартістю 46450, 80 грн.;

2) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 70 кг/мЗ. товщ 50 мм у кількості 960 кв.м. за ціною 32. 28 грн./кв.м. вартістю 30988, 80 грн.;

3) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 70 кг/мЗ, товщ 100 мм у кількості 1715 кв.м. за ціною 64, 44 грн./кв.м. вартістю 110514, 60 грн.;

4) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 120 кг/мЗ, товщ 100 мм у кількості 2330 кв.м. за ціною 106. 98 грн./кв.м. вартістю 249263, 4 грн.

Всього на суму 437217, 60 грн.

Відповідно до п. 5.6. Договору строк поставки окремої партії товару визначений сторонами у 5 днів з моменту надання Покупцем відповідної заявки.

21 листопада 2014 р. ТОВ "ГРАНД-ІС" була надана заявка за № 3299/15 від 12 листопада 2014 року про поставку у 5 денний термін рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту в асортименті відповідно до специфікації до Договору на суму 437 217, 60 грн.

До цього часу товар Відповідачем не поставлений та умови Договору не виконані.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно до п.7.2. Договору в разі порушення Продавцем зобов'язань щодо поставки товару він зобов'язаний сплатити на користь Покупця штрафні санкції передбачені ч. 2 ст. 231 ГПК України, а саме пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Датою з якої виникли зобов'язання по поставці вважаємо - 01.12.14

Позивачем нарахована Відповідачу пеня за період з 01.12.14р. по 19.01.2015р. (50 дн.) в розмірі 21860, 88 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 21860,88 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В даній справі при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо сплати одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме: порушення строку оплати отриманого газу. Тому, одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 30605. 23 грн. - штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД -1С», (39800, м. Комсомольск, Полтавської обл., вул. Добровольського, 91 кв. 123 і ден. код 37261146) виконати умови Договору №019/1 від 23.09.2014 щодо поставки Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» на умовах DDR - м.Полтава, вул.Ковалівська, 9 в строк не пізніше п"яти календарних днів з дати набрання чинності судового рішення:

1) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 20 кг/мЗ, товщ 50 мм у кількості 990 кв.м. за ціною 46, 92 грн./кв.м. вартістю 46450, 80 грн.;

2) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 70 кг/мЗ. товщ 50 мм у кількості 960 кв.м. за ціною 32. 28 грн./кв.м. вартістю 30988, 80 грн.;

3) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 70 кг/мЗ, товщ 100 мм у кількості 1715 кв.м. за ціною 64, 44 грн./кв.м. вартістю 110514, 60 грн.;

4) рулонів теплоізоляційних з мінеральної вати на основі базальту, щільність не менше 120 кг/мЗ, товщ 100 мм у кількості 2330 кв.м. за ціною 106. 98 грн./кв.м. вартістю 249263, 4 грн.

Всього на суму 437217,60 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД -1С», (39800, м. Комсомольск, Полтавської обл., вул. Добровольського, 91 кв. 123 і ден. код 37261146) на користь публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 01021, (м.Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідем, код 30019801 в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» 36002, м. Полтава, вул. Кагамлика, 33а, і ден. код 00156630) пеню за несвоєчасну поставку товару у розмірі 21860. 88 грн. та штраф у розмірі 30605, 23 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 3045,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 26.03.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.