Постанова

від 25.03.2015 по справі 911/4195/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 911/4195/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі

судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників

сторін:

позивача Невгад О.В. - дов. від 14.10.2014 б/н

відповідача Мочинський А.Р. - дов.від 10.01.2015 б/н

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

Малого приватного підприємства "Саламандра"

на рішення Господарського суду Київської області

від 28.10.2014

у справі № 911/4195/14 ( суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Приватного підприємства "Дригало"

до відповідача Малого приватного підприємства "Саламандра"

про стягнення основного боргу у розмірі 56 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дригало" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Малого приватного підприємства "Саламандра" про стягнення 56 000,00 грн. основного боргу.

В обґрунтування заявленого позову ПП "Дригало" посилалося на порушення відповідачем зобов'язань за Договором б/д № 34 в частині своєчасної оплати робіт з виготовлення меблів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2014 № 911/4195/14 позов задоволено, стягнуто з відповідача МПП "Саламандра" на користь позивача ПП "Дригало" 56 000,00 грн. основного боргу.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2014 № 911/4195/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх Запереченнях на апеляційну скаргу від 26.02.2015, просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2014 № 911/4195/14 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 30.01.2015 № 911/4195/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л..

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача МПП "Саламандра" задовольнити, Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2014 по даній справі скасувати з прийняттям нового судового рішення, за яким у позові відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем ПП "Дригало" (далі - виконавець) та відповідачем МПП "Саламандра" (далі - замовник) було укладено Договір б/д № 34.

Відповідно до п. 1 Договору, виконавець зобов'язується на підставі кошторису-замовлення (Додаток №1), що є невід'ємною складовою Договору, якісно і своєчасно виготовити меблі та змонтувати їх за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 1, а замовник - прийняти роботу на підставі Акту виконаних робіт та оплатити їх вартість згідно з Договором.

Виконавець зобов'язується виготовити та змонтувати у відповідності до діючих в Україні норм і стандартів меблі (п. 2 Договору).

Згідно п. 4 Договору робота вважається виконаною після підписання сторонами Акту виконаних робіт та передачі меблів згідно з Накладною.

Відповідно п. 7 Договору загальна вартість замовлення становить 121 000,00грн (Додаток №1) і включає вартість матеріалів.

За умовами пункту 8 названого Договору попередня оплата становить 65 000,00 грн. і сплачується виконавцю протягом трьох днів з часу укладення договору; остаточний розрахунок у сумі 56 000,00 грн. здійснюється замовником у день підписання Акту виконаних робіт (п.9 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними зобов'язань згідно з Договором (п. 11 Договору).

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних робіт з виготовлення меблів за Договором № 34 б/д.

Суд першої інстанції, встановивши факт передачі позивачем результату виконаних робіт з виготовлення меблів відповідачу, зважаючи на направлення останньому Акту приймання-передачі робіт від 07.09.2013 поштою та не доведення МПП "Саламандра" наявності недоліків у виконаній роботі, у т.ч. в частині монтування меблів, не заперечення відповідачем факту виконання таких робіт при наданні директором Ревацькою С.П. письмових пояснень під час перевірки у органах міліції, а також не здійснення остаточної оплати у строк, встановлений за пунктом 7 Договору, дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 56 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, дослідивши та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, визнала помилковими висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач заперечував отримання ним виконаних робіт у вигляді барної стійки, дверних блоків, що були обумовленні за Договором б/д № 34. Скаржник зазначав, що не може слугувати доказом виконання умов Договору надані суду першої інстанції Видаткова накладна № Д-00001008 від 07.09.2013 на загальну суму 121 000,00 грн. та Акт прийняття-передачі виконаних робіт від 07.09.2013, так як зазначені документи ним не підписані та не скріплено печаткою приватного підприємства, а тому за своїм змістом, ці документи не мають доказової сили, оскільки носять суб'єктивний односторонній характер.

Разом з тим, відповідач заперечував, що ним здійснювалась попередня оплата у розмірі 65 000,00 грн., як то передбачено умовами Договору, жодних документів щодо здійснення останнім передоплати за Договором не існує.

Позивач, заперечуючи доводи скаржника наголошував на тому, що Акт приймання-передачі приватне підприємство відмовилося підписувати, у зв'язку з чим такий Акт був направлений відповідачу цінним листом за № 09111302587437 з описом вкладення 17.03.2014. Зазначений Акт було направлено відповідачу за адресою, яка відповідає адресі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На підставі наведених мотивів, позивач стверджував, що такий Акт можливо оцінювати як розрахунковий документ. Також, позивач стверджував, що на умовах вказаного Договору, ним було здійснено поставку виконаних робіт-меблів відповідачу, що підтверджується Видатковою накладною № Д-00001008 від 07.09.2013 на загальну суму 121 000,00 грн.. Вказані роботи (меблі) відповідачу було поставлено та змонтовано за визначеною в п.1 Договору адресою, а саме: м. Київ, вул. Малишка, 1. (а/с 9)

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем ПП "Дригало" (далі - виконавець) та відповідачем МПП "Саламандра" (далі - замовник) було укладено Договір № 34 б/д.

За Додатком до Договору №1 (а/с 10) було визначено комплект меблів, а саме: "Барна стійка, один дверний блок - на суму 105 000, 00 грн.; Дверні блоки (2 шт.) - на суму 16 000,00 грн.".

Як слідує з матеріалів справи, названий Договір б/д № 34 та Додаток до Договору №1 є двосторонньо підписаними та скріпленими мокрими печатками обох сторін. При цьому, слід зазначити, що обидва документи не мають дати підписання, із змісту Договору також неможливо визначити в якому році його було укладено.

В якості доказів, якими ПП «Дригало» підтверджує належне виконання умов Договору та передачу меблів відповідачу, позивачем було надано копію Видаткової накладної №Д-00001008 від 07.09.2013 на загальну суму 121 000,00 грн. та Акт прийняття-передачі виконаних робіт від 07.09.2013, при цьому, як було вище зазначено, відповідачем заперечується, як отримання результату виконаних робіт - меблів, так і належне підписання вказаних розрахункових документів.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення боргу за виконані роботи, а саме виготовлення меблів, обов'язок довести виконання робіт (на умовах, в порядку та обсягах, визначених договором) покладається на позивача (ст. 4-3, 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, відповідно до п. 1 Договору визначено, що замовник зобов'язується - прийняти роботу на підставі Акту виконаних робіт та оплатити їх вартість згідно з Договором.

Згідно п. 4 Договору робота вважається виконаною ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ СТОРОНАМИ Акту виконаних робіт та передачі меблів згідно з Накладною.

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, розрахунковими документами за умовами Договору є Акт прийняття-передачі виконаних робіт та Видаткова накладна.

З матеріалів справи слідує, що Акт прийняття-передачі виконаних робіт від 07.09.2013 (а/с 12), підписаний в односторонньому порядку підрядником ПП «Дригало» та скріплений його печаткою. В свою чергу, зі сторони замовника-відповідача МПП «Саламандра» підпис відсутній. За умовами пункту 9 цього Договору, остаточний розрахунок у сумі 56 000,00 грн. ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗАМОВНИКОМ У ДЕНЬ ПІДПИСАННЯ Акту виконаних робіт, оскільки йдеться про договірний документ, то слід читати, що Акт виконаних робіт повинен бути підписаний двосторонньо.

Ствердження позивача, що вказаний Акт замовник відмовлявся підписувати, а тому його було направлено останньому Рекомендованим повідомленням, яке зареєстроване за № 09111302587437 з описом вкладення 17.03.2014, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на те, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляються Актом, підписаним обома сторонами. За умовами Договору № 34 про виготовлення меблів не прописано порядок підписання Акту прийняття-передачі виконаних робіт. Відповідно до пунктів 4, 9 даного Договору визначено лише те, що названий Акт має бути підписаний обома сторонами і тільки після того замовником буде здійснено розрахунок за виконані роботи.

Враховуючи вищенаведене, з наданого позивачем Акту слідує те, що останній має односторонній характер, не містить підпису з боку відповідача-замовника, а тому, в даному випадку, не може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження виконання роботи з виготовлення меблів в силу пунктів 4, 9 Договору № 34.

Окрім вказаного Акту, позивач також посилався на Видаткову накладну від 07.09.2013 №Д-00001008, яка, на його думку, є підтвердженням факту виготовлення та передачі меблів відповідачу відповідно до умов Договору.

Колегія суддів, за оглядом названої Видаткової накладної вважає за необхідне зазначити про те, що в графі «Виписав(ла)» остання підписана позивачем ПП «Дригало» та скріплена печаткою цього підприємства. Проте у графі: «Отримав(ла)» міститься лише підпис. При цьому, встановити приналежність цього підпису будь-якій конкретній особі не видається за можливе, оскільки жодних ініціалів, прізвищ або посад уповноважених осіб замовника з копії Видаткової накладної не вбачається.

За законом у видатковій накладній зазначається довіренність на особу, яка отримує товар. У Видатковій накладній № Д-00001008 від 07.09.2013 не зазначено довіреності, і слід зазначити і про те, що в якості доказу довіреність не надавалась суду першої інстанції.

При цьому, скаржник стверджував, що така довіреність на ім'я третіх осіб не видавалася, а від імені підприємства, в даному випадку, повинна була діяти тільки директор - Ревацька С.П., саме якою було підписано Договір №34 б/д.

З матеріалів справи вбачається, що підпис директора - Ревацької С.П. на Договорі № 34 б/д було скріплено печаткою МПП «Саламандра» (дійсність якої сторонами не заперечувалася). Разом з цим, відповідач стверджував, що на копії Видаткової накладної від 07.09.2013 №Д-00001008 відсутній підпис саме директора - Ревацької С.П. (як і будь-якої іншої посадової особи відповідача), а також на останній відсутній відтиск печатки скаржника.

При дослідженні копії зазначеної Видаткової накладної колегія суддів прийшла до висновку, що вона не є належним та допустимим доказом на підтвердження передачі позивачем робіт (виготовлених меблів) в натурі та прийняття їх відповідачем, оскільки остання складена з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: графа "Отримав(ла)" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарській операції.

Аналогічна правова позиція щодо оцінки такого первинного бухгалтерського документу, як видаткова накладна, за якою відсутня можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарській операції викладена у Постанові ВГСУ №5008/567/2012 від 27.02.2013.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, зокрема, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, ЩО ДАЮТЬ ЗМОГУ ІДЕНТИФІКУВАТИ ОСОБУ, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 1 п. 2.5. згаданого Положення визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті виконаних робіт з виготовлення меблів). Як вбачається з Акту прийняття-передачі виконаних робіт від 07.09.2013 та Видаткової накладної від 07.09.2013 №Д-00001008, названі документи не містять відтиску печатки зі сторони відповідача-замовника, як того вимагає чинне законодавство. Доказів того, що ці документи мали право підписувати будь-які треті особи від імені МПП «Саламандра» суду не надавалися та умовами Договору № 34 не передбачено.

Відтак, враховуючи відсутність вищенаведених необхідних реквізитів у первинних документах, зокрема підпису зі сторони відповідача на Акті прийняття-передачі виконаних робіт від 07.09.2013 та, враховуючи неможливість ідентифікувати підпис на Видатковій накладній від 07.09.2013 №Д-00001008, які були надані суду позивачем на підтвердження виконання робіт з виготовлення меблів та факту передачі останніх за Договором №34, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані докази не є належними та допустимими в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Позивач, як у своїх письмових вимогах так і усних ствердженнях під час апеляційного перегляду справи стверджував, що відповідачем було сплачено відповідно до пункту 8 Договору № 34 про виготовлення меблів 65 000,00 грн. коштів попередньої оплати.

Також, у своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на Висновок правоохоронних органів по його зверненню від 12.12.2013 (а/с 19) та Пояснення Ревацької С.П. наданих дільничому інспектору міліції від 12.12.2013 №03 (а/с 55), стверджував, що директор МПП «Саламандра» Ревацька С.П. письмово визнала факт підписання Договору; факт здійснення попередньої оплати - 65 000,00 грн.; неможливість здійснення остаточного розрахунку через ненадання відповідачем бухгалтерських документів.

Відповідач, заперечуючи дані ствердження позивача, наголошував, що надані Пояснення слідчому органу не містять погодження здійснення будь-якої попередньої оплати. Директор пояснювала наступне: «ФОП Дригало І.В. згідно Договору є виконавцем робіт, який у відповідності до умов п. 5 Договору зобов'язався гарантувати якість та надійність виробленої продукції. Згідно п. 4 робота вважається виконаною після підписання сторонами Акту виконаних робіт та передачі меблів згідно з Накладною. На даний час ФОП Дригало І.В. з незрозумілих причин відмовляється надати бухгалтерські документи у відповідності до діючого законодавства, а також підписати Акт».

Разом з тим, директор Ревацька С.П. наголосила на тому, що: "Якщо ФОП Дригало І.В. вважає, що його права порушені МПП "Саламандра", він має право звернутися до відповідного суду, а не до МВС України".

З Договору б/д № 34 за розділом 7 передбачено, що спірні питання, які виникають між сторонами, вирішуються шляхом переговорів та прийняттям відповідних рішень. За умови неможливості досягнення згоди між сторонами Договору спір вирішується згідно з чинним законодавством України.

Також відповідач заперечував і проти факту здійснення ним попередньої оплати у розмірі - 65 000,00 грн. та наголошував на тому, що ніяких коштів позивачу він не платив, жодних документів про сплату ним попередньої оплати не існує.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторонами не підтверджено та в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази здійснення відповідачем попередньої оплати на користь позивача у сумі 65 000,00 грн..

Враховуючи вищевикладене в сукупності, беручи до уваги, що на підтвердження позовних вимог ПП "Дригало" надано Акт прийняття-передачі виконаних робіт від 07.09.2013 та Видаткову накладну від 07.09.2013 №Д-00001008, які не можуть бути оцінені судом як належні докази, оскільки не відповідають умовам Договору № 34 та приписам чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, під час перегляду справи в апеляційному провадженні, колегією суддів було встановлено, що матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України доказів передачі позивачем результату виконаних робіт (меблів) за Договором, (що є необхідною умовою для встановлення несвоєчасної оплати відповідачем за виконані роботи з виготовлення меблів, з подальшим стягненням з останнього відповідної заборгованості).

Отже, суд першої інстанції зробив висновки на підставі неналежних доказів, встановлюючи факт передачі результату виконаної роботи - виготовлених меблів на суму 121 000,00 грн., у зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 56 000,00 грн.

Через канцелярію КАГС до останнього судового засідання від 25.03.2015 від позивача ПП "Дригало" надійшло Клопотання про залучення наступних документів:

- Копія прибуткового касового ордера від 05.09.2013 №07-09/13 на суму 65 000 грн. на 1 арк.

- Копія Креслень барної стійки на 2 арк.

- Копія Акту виконаних робіт № 1/1-1660 між ПАТ «ГК «Братислава» та МПП «Саламандра» на 1 арк.

- Фотографії процесу монтажа барної стійки 4 шт. на 2 арк.

Колегія суддів, розглянувши вказане Клопотання позивача задовольнила його щодо приєднання до матеріалів справи названих документів, але при цьому зазначено, що ці документи не можуть відігравати роль доказу у даній справі, оскільки останні не надавались суду першої інстанції з поважних причин та за своїм змістом надані копії документів не мають доказової сили, оскільки носять суб'єктивний характер.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК ( 1798-12 ) покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. (Наведена правова позиція викладена у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позов про стягнення боргу у сумі - 56 000,00 грн. не обгрунтовано належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2014 у даній справі підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові повністю, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідача відшкодовуються йому судом за рахунок позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача МПП "Саламандра" задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2014 № 911/4195/14 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, в наступній редакції:

"У позові відмовити."

Стягнути з розрахункового рахунку позивача ПП «Дригало» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. О. Гончара, 5, код ЄДРПОУ 33093153) на користь відповідача МПП «Саламандра» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вернадського,4 кв. 254 код ЄДРПОУ 20603806) судовий збір за апеляційне оскарження у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Зобов'язати Господарський суд Київської області видати відповідний судовий наказ.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 № 911/4195/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 № 911/4195/14 бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 911/4195/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов