Ухвала

від 25.03.2015 по справі 815/2941/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2941/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого – судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2014 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» про стягнення з відповідача (Одеська область, Тарутинський район, с. Малоярославець Другий, код ЄДРПОУ 04251058, р/р 26000000133008, МФО 384577, Банк ПАТ «ЧБРР» смт. Тарутин) на користь позивача на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області (Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач – ГУДКСУ в Тарутинському районі, МФО 828011, р/р 31217230700447, код ЄДРПОУ 37907783) суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у розмірі 7727,28 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 31,07 грн., всього – 7758,35 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судом першої інстанції справа була розглянута в порядку скороченого провадження, в зв'язку з чим, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.03.2000 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» (далі - СВК «Колос») зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 04251058, місцезнаходження: 68551, Одеська область, Тарутинський район, с. Малоярославець Другий. (а.с.11-13)

Згідно з довідкою позивача від 13.03.2010 року № 5294, 13.03.2010 року відповідач зареєстрований Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за № 51/247/4. (а.с.16)

28.02.2014 року СВК «Колос» до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт від 26.02.2014 року про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ (а.с.5), у якому зокрема зазначено:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу – 11 осіб;

- з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – «–» осіб;

- кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» – 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників – 170,0 тис. грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника – 15455 грн.;

- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів – «–» грн.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій, визначених відповідачу за 2013 звітний рік, від 18.04.2014 року № 03-1/754 (а.с.6):

- норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів = 1,

- середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність = 0,

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами = 1,

- середньорічна заробітна плата = 15454,73 грн. (170000:11),

- сума адміністративно-господарських санкцій = 7727,28 грн.

У примітці розрахунку також зазначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Зазначений розрахунок надіслано на адресу відповідача 18.04.2014 року. (а.с.17-18)

Згідно розрахунку позивача, станом на 28.04.2014 року розмір пені складає 31,07 грн., виходячи з наступного:

- відсоток ставки НБУ на 28.04.2014 року становить = 9,50;

- коефіцієнт ставки НБУ становить = 0,031 ((120х9,50) : (100х365));

- розмір пені за 1 день = 2,39 (7727,28 грн.х0,031 : 100);

- розмір пені за 13 днів = 31,07 грн. (2,39х13).

Судом першої інстанції також встановлено, що листом від 08.04.2014 року № 663/03/05 (а.с.19) Тарутинський районний центр зайнятості інформував позивача про те, зокрема, що СВК «Колос» надавав щомісячно звіти з відображеною інформацією про наявність вільного робочого місця для інвалідів за період січень-грудень 2013 року.

Відповідачем на виконання ухвали суду від 22.05.2014 року надано (а.с.22-25, 27-36):

- довідку підприємства від 30.05.2014 року про створення робочого місця;

- розпорядження № 2 від 03.01.2013 року «Про встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів»;

- штатні розклади СВК «Колос» на 2013 рік;

- довідку Тарутинського районного центру зайнятості від 30.05.2014 року № 936/02-17/02, відповідно до змісту якої: підприємство СВК «Колос» щомісячно подавало звіти за формою 3-ПН з наявністю вакансій для інвалідів на 2013 рік; до підприємства СВК «Колос» на вакантні місця інваліди не направлялись, в зв'язку з відсутністю даної категорії громадян, які мешкають на території Малоярославецької Другої сільської ради;

- звіти за формою № 3-ПН станом на: 25.01.2013 року, 25.02.2013 року, 25.03.2013 року, 25.04.2013 року, 27.05.2013 року, 25.06.2013 року, 27 липня 2013 року, 26 серпня 2013 року, 27 вересня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 25 листопада 2013 року, 20 грудня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно п.п. 1, 2 Положення Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу.

Згідно п. 4 Положення основними завданнями Фонду, зокрема, є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів.

Пунктом 5 Положення передбачено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо:

реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю;

організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

обліку підприємств установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю;

збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;

обліку заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю;

ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій;

здійснення контролю за цільовим використанням коштів, наданих підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, у вигляді фінансової допомоги, цільової позики та дотації;

видачі підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, у встановленому законодавством порядку довідок про чисельність працюючих інвалідів, які мають основне місце роботи.

Частинами 1, 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі – ЗУ № 875-ХІІ) передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 ЗУ № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст. 19 ЗУ № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Частинами 1, 9, 10 статті 20 ЗУ № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі № 21-456а13, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема: обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що:

- у 2013 році відповідачем обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів виконано у порядку, встановленому законодавством, у тому числі: державній службі зайнятості надано щомісячну інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; Фонду соціального захисту інвалідів надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів тощо;

- доводів та/або доказів того, що відповідачем відмовлено у працевлаштуванні інвалідів, які перебували на обліку у Тарутинському районному центрі зайнятості та проживали в інших населених пунктах, та звертались для працевлаштування до СВК «Колос» у 2013 році безпосередньо чи до державної служби зайнятості – позивачем не наведено та/або не надано;

- обов'язок відповідача, як підприємства, яке використовує найману працю, самостійно забезпечувати зайнятість інвалідами виділених та створених відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів, – законодавчо не встановлений, відповідно, з урахуванням постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі № 21-456а13 та на виконання ст. 244-2 КАС України:

- позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у розмірі 7727,28 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 31,07 грн., всього – 7758,35 грн., – є необґрунтованими, законодавчо безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає згідно ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий                                                                      В.О.Скрипченко

Суддя                                                                                О.С.Золотніков

Суддя                                                                                Ю.В.Осіпов