Постанова

від 06.03.2015 по справі 804/2878/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 р. Справа № 804/2878/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

18.02.2015 р. Багатопрофільне приватне підприємство «Акватон» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податковою декларації Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року;

2. Визнати нечинним та скасувати рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 23.07.2014 р. №18088/04-10-18-03-13 про невизнання податкової декларації Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 р.;

3. Зобов'язати Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» (код ЄДРПОУ 31769945) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме: 21.07.2014 року;

4. Зобов'язати Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити показники (дані) податкової декларації Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» (код ЄДРПОУ 31769945) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон»;

5. Визнати протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо блокування роботи програми подання електронної звітності та проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон».

В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо неприйняття податкової звітності є неправомірними та порушують його права та законі інтереси, а також суперечать встановленому порядку подання податкової звітності, передбаченому ст. 49 Податкового кодексу України.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження та заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма також міститься і у підпункті 4.1 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 № 516 (далі - Методичні рекомендації), відповідно до якого податкова декларація подається платником податків контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, у строки, встановлені законом.

Згідно п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Судом встановлено, що 17.07.2014 р. позивачем засобами телекомунікаційного (електронного) зв'язку було направлено до податкового органу податкову звітність за червень 2014 р. з типом документа «звітна», а саме декларацію з податку на додану вартість з додатком №5.

17.07.2014 р. на адресу позивача надійшла квитанція №1 про неприйняття податкової звітності із зазначенням наступної підстави: «для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з МДЗУ».

З метою своєчасного подання податкової звітності підприємством особисто 21.07.2014 р. було надано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за 2014 р. з типом документу «звітна» (реєстраційний №1400012690 від 21.07.2014 р.) на паперових носіях та електронному вигляді (флеш-карті).

Листом 23.07.2014 р. №18088/04-10-18-03-13 податковий орган повідомив, що надана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2014 р. заповнена з порушенням п. 48.4 ст. 48 податкового кодексу України, а саме не у повному обсязі зазначені обов'язкові реквізити, а тому не вважається податковою звітністю.

13.08.2014 р. позивачем було направлено податковому органу відповідь (лист від 12.08.2014 р. №120814) про відсутність правових підстав щодо невизнання податкової звітності.

Згідно заперечення відповідача, при поданні підприємством з декларацією копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді підприємством не відображено у полі «відмітка про одночасне подання до декларації» розділу III інформації про подання такого реєстру, при цьому відповідне поле містить позначку « - ».

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. №233, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за № 320/15011 (надалі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п.2 Інструкції, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2012 р. між БПП «Акватон» та Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було укладено договір про визнання електронних документів №061120121. Предметом даного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих БПП «Акватон» в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно пп.3 п.6 цього Договору він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до податкового органу нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Судом встановлено, що строк чинності посилених сертифікатів відкритих ключів БПП «Акватон» спливає лише 05.11.2014 р., що підтверджується наданими позивачем посиленими сертифікатами відкритого ключа, копії яких наявні в матеріалах справи.

Пунктом 7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п.7.6 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Доказів направлення позивачу другої квитанція із зазначенням наявності помилок у поданій підприємством податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2014 р. та/або доказів розірвання (втрати чинності) договору про визнання електронних документів до суду не надано.

Зважаючи, що у квитанціях №1 підставою для неприйняття документів зазначено: «для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з МДЗУ», що за наявності діючого договору, свідчить про необґрунтованість такої відмови.

Отже, за наявності належним чином заповненої декларації, діючого договору про визнання електронних документів, відповідач був зобов'язаний прийняти декларацію позивача та визнати її податковою звітністю.

Судом також встановлено, що у зв'язку із не прийняттям відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість, поданої в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, позивач подав до відповідача означену звітність у паперовому вигляді та на електронному носії (флеш-карті), в прийнятті якої було відмовлено листом від 23.07.2014 р. №18088/04-10-18-03-13.

Водночас, згідно п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України вказано, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пп. 4.14 п. 4 Методичних рекомендацій у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій) та в силу положень п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України така декларація вважається неподаною.

Положеннями Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 р. № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 р. за № 2094/24626 (чинного, на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах формату А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Податкова звітність у паперовій формі заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності.

У рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (для паперової форми звітності).

Якщо платник податків подає оригінали податкової звітності на паперових носіях, то, за бажанням, може надати копії таких документів в електронному вигляді на електронних носіях (магнітних дисках, флеш-картах, компакт-дисках).

До податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України (п. 10 вказаного Порядку).

Суд звертає увагу, що твердження податкового органу щодо неприйняття податкової декларації (згідно поданого до суду заперечення проти позову) стосуються заповнення податкової звітності підприємства, яка була подана саме в електронному вигляді (на електронних носіях). Щодо поданих оригіналів податкової звітності на паперових носіях податковим органом порушень не наведено.

У листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 р. № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» зазначено, що податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Суд звертає увагу, що лист відповідача від 23.07.2014 р. № 18088/04-10-18-03-13 не містить фрази про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків, а у ньому зазначається, що податкова звітність складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому не вважається податковою звітністю, проте вказане формулювання та сам лист судом розцінюється саме як відмова у прийнятті податкової звітності, що передбачено приписам п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України.

Відповідач не навів конкретних недоліків податкової декларації позивача, судом таких недоліків не встановлено.

Таким чином суд зазначає, що відповідач під час складання листа від 23.07.2014 року № 18088/04-10-18-03-13 діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки вказане рішення не містить жодної обґрунтованої причини на підтвердження того, що податкова звітність підприємства за червень 2014 р. заповнена з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст.48 Податкового кодексу України, суд вважає вказане рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги 1 та 2 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги 3 та 4 суд зазначає наступне.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що податкова декларація повинна бути прийнята податковим органом вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України, а саме з дати її фактичного подання. В такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права повинні бути відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12.

З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним заходом для належного захисту прав платника податків є зазначення дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до контролюючого органу, і враховуючи наявний спір, зобов'язати відповідача прийняти таку декларацію датою її фактичного отримання - 21.07.2014 р.

Також, відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 р. за № 217/24994 встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

При взятті на облік платника протягом відповідного року територіальним органом Міндоходів відкриваються інтегровані картки платника з дати нарахування або сплати податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Для зведеного оперативного обліку надходжень платежів, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих сум територіальними органами Міндоходів в електронному вигляді ведуться реєстри надходжень та повернень платежів за відповідною формою.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: 1) за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; 2) за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199.

Дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

З метою обліку сум митних та інших платежів, що підлягають перерахуванню до Державного бюджету України, щоденно координаційно-моніторинговими підрозділами формуються реєстри належних до перерахування сум митних та інших платежів, сплачених платниками, та передаються підрозділам фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку для підготовки платіжних документів.

Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники, у зв'язку з чим позовна вимога 4 підлягає задоволенню.

Разом з тим, у суду відстуні підстави вважати, що податковим органом здійснюється блокування роботи програми подання елктронної звітності та проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних позивача лише з підстав неприйняття податкової звітності підприємства за червень 2014 р.

Докази того, що відповідачем систематично вчинялись протиправні дії, спрямовані на перешкоджання позивачу у виконанні ним вимог законодавства щодо подання податкової звітності до суду також не надані.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які вчинені на момент звернення до суду. Суд не може вирішувати спори щодо дій чи бездіяльності, що ймовірно можуть бути вчинені.

За відстуності доказів блокування податковим органом роботи програми подання електронної звітності та проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних БПП «Акватон» у задоволенні позовної вимоги 5 слід відмовити.

Суд вважає, що задоволення позовних вимог 1,2,3 та 4 достатньо для відновлення порушеного права позивача та подальшого подання податкової звітності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наведених обставин у сукупності, на підставі встановлених фактів, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог 1,2,3 та 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податковою декларації Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 року;

Визнати нечинним та скасувати рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 23.07.2014 р. №18088/04-10-18-03-13 про невизнання податкової декларації Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» з податку на додану вартість за звітній (податковий) період червень 2014 р.;

Зобов'язати Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» (код ЄДРПОУ 31769945) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме: 21.07.2014 року;

Зобов'язати Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити показники (дані) податкової декларації Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» (код ЄДРПОУ 31769945) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Багатопрофільного приватного підприємства «Акватон» судовий збір в розмірі 58,48 грн. (п'ятдесят вісім грн. 48 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 06.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С.Віхрова Ю.Ю. Ковтун