Рішення

від 30.03.2015 по справі 903/107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 березня 2015 р. Справа № 903/107/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси», м.Ківерці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний Двір», м.Луцьк

про стягнення 54 563, 38 грн. заборгованості

Суддя Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: Поетова А.С. - представник, дов. Від 29.12.2014 р. № к-189,

від відповідача : Рожук А.І. - директор.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТД Міжрегіональні ресурси", звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний Двір" 64 563, 38 грн., в т.ч. 47 744, 06 грн. основного боргу згідно договору поставки № 228Л/13 від 12.11.2013 року, 3 379, 35 грн. пені, 3 822, 96 грн. - 30% річних та 9 617, 01 грн. збитків.

Позовні вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки № 228Л/13 від 12.11.2013 року зобов'язань по оплаті поставлених товарно - матеріальних цінностей.

На підтвердження своїх доводів посилається на договір поставки № 228Л/13 від 12.11.2013 року, видаткові накладні № МР 00074305 від 29.08.2014 р., № МР 00076025 від 03.09.2014 р., № МР 00076578 від 05.09.2014 р., № МР 00077731 від 09.09.2014 р., № МР 00086723 від 08.10.2014 р., виписки з банківського рахунку.

30.03.2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх..№ 01-65/91/15) і просив стягнути з відповідача 54 563, 38 грн., в т.ч. 37 744, 06 грн. основного боргу, 3 379, 35 грн. пені, 3 822, 96 грн. - 30% річних, 9 617, 01 грн. збитків.

Зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається заява представника позивача, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 54 563, 38 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов визнає. Виникнення заборгованості пояснює ускладненням економічної та фінансової ситуації в країні, що спричинило погіршення здійснення підприємницької діяльності і неможливість провести своєчасні розрахунки з позивачем.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 23.02.2015 р. розгляд справи було відкладено для можливості добровільного врегулювання спору.

В судовому засіданні 30.03.2015 р. представником позивача повідомлено про недосягнення між сторонами позасудового вирішення спору.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, господарський суд встановив:

12.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гостинний Двір» (покупець) було укладено договір поставки № 228Л/13.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст.9 Цивільного кодексу України та ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. договору «постачальник» зобов'язався поставити, а «покупець» - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору. Товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності в постачальника. Під партією товару розуміється товар, зазначений у видатковій накладній.

Пунктами 2.1. - 2.5. договору визначено, що ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначається в видатковій накладній. Загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товар протягом 16 календарних днів з моменту отримання цього товару, розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений постачальником додатково. Датою оплати за товар вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу постачальника.

Відповідно до пункту 3.1., 3.6., 3.7. договору товар поставляється партіями за поданим замовленням покупця. Дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку № 1 до цього договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його отримання покупцем.

На виконання умов договору позивач, згідно видаткових накладних № МР 00074305 від 29.08.2014 р., № МР 00076025 від 03.09.2014 р., № МР 00076578 від 05.09.2014 р., № МР 00077731 від 09.09.2014 р., № МР 00086723 від 08.10.2014 р. поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 48 085, 09 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару виконані частково. На час розгляду справи заборгованість становить 37 744, 06 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку та не заперечується відповідачем.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 6.2. договору у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 2.3. договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.09.2014р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 31.12.2014р. в розмірі 3 379, 35 грн.

Пунктом 6.4. договору визначено, що у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20% від суми заборгованості.

Частинами 1 та 5 статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

На підставі пункту 6.4. Договору позивач нарахував відповідачу збитки (втрачену вигоду), що становить 20% від суми заборгованості в розмірі 9 617, 01 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 11.5. договору у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 30% річних від суми заборгованості.

На підставі пункту 11.5 договору та частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період 16.09.2014р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 31.12.2014р. 30% річних в розмірі 3 822, 96 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 225, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 11, 525-526, 546, 549, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний Двір» (43021, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Набережна, 25, код ЄДРПОУ 30733525)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул.Шевченка, 35, ідентифікац. код 35184264) 54 563, 38 грн., в т.ч. 37 744, 06 грн. основного боргу, 3 379, 35 грн. пені, 3 822, 96 грн. - 30% річних, 9 617, 01 грн. збитків та 1 827, 00 грн. в повернення по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 31.03.2015 р.

Суддя Пахолюк В.А.