Рішення

від 23.03.2015 по справі 914/177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 р. Справа№ 914/177/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів», м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Житлово-комунальна служба смт. Рудно» Залізничного району м. Львова, м. Львів-Рудно

про стягнення 123 988 грн. 76 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Мартинович С.В., представник (довіреність від 16.03.2015р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальна служба смт. Рудно» Залізничного району м. Львова, м. Львів-Рудно про стягнення 123 988 грн. 76коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.01.2015р. призначив справу до розгляду на 09.02.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів, згідно умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Відповідач зобов'язувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені таким договором. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 107 175 грн. 28 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 6 597 грн. 31 коп., інфляційні втрати в сумі 10 216 грн. 17 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 123 988 грн. 76 коп. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 23.01.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 січня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів» (виконавець) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальна служба смт. Рудно» Залізничного району м. Львова (замовник) було укладено угоду №378 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів.

За цим договором замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) надає йому послуги по вивезенню та захороненню накопичених твердих побутових відходів (ТПВ) з території замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим договором.

Згідно п. 3.6. договору вартість послуг з вивезення та утилізації ТПВ встановлюється відповідно до рішень уповноважених органів місцевого самоврядування.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу послуги з вивезення та утилізації твердих побутових відходів, що підтверджується підписаними сторонами актом №ОУ-340 від 29.12.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 18 576 грн. 84 коп., актом №Вр-0000518 від 30.09.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 24412грн. 92 коп., актом №Жв-0000474 від 31.10.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 23 099 грн. 22 коп., актом №Лд-000505 від 30.11.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 17 734 грн. 94 коп., актом №Гр-000509 від 31.12.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 19 760 грн. 39 коп., актом №Сч-000521 від 31.01.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15 271 грн. 91 коп., актом №Лт-000499 від 28.02.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 739 грн. 27коп., актом №Бр-000551 від 31.03.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 17 132 грн. 99 коп., актом №Лт-000478 від 30.04.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 26 930 грн. 84 коп., актом №Тр-000466 від 31.05.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 198 869 грн. 86коп., актом №Чр-000707 від 30.06.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 24 960 грн. 30 коп., актом №Лп-000695 від 31.07.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 27 587 грн. 70 коп., актом №Ср-000540 від 31.08.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 32240грн. 53 коп., актом №Вр-000831 від 30.09.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 29 120 грн. 35 коп., актом №Ок-0000448 від 31.10.2013р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 29 010 грн. 49 коп., актом №Но-00000531 від 30.11.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 22 624 грн. 83 коп., актом №Дк-00000839 від 31.12.2013 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 799 грн. 97 коп., актом №Ян-00000530 від 31.01.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20142грн. 22 коп., актом №Фв-00000405 від 28.02.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 799 грн. 97 коп., актом №Мр-00001756 від 31.03.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 28 463 грн. 12коп., актом №Ап-00000407 від 30.04.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 799 грн. 97 коп., актом №Ма-00000388 від 15.05.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 301 грн. 19 коп., актом №Ма-00000882 від 31.05.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 12882грн. 82 коп., актом №Ин-00001075 від 30.06.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 466 грн. 72 коп., актом №Ил-00000408 від 31.07.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 685 грн. 27коп., актом №Ав-00000413 від 31.08.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25 162 грн. 29 коп.

Пунктом 3.11. договору оплата 100% вартості послуг виконавця здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця до двадцятого календарного числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 107 175 грн. 28 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період прострочки з 21.02.2012 р. по 31.01.2015 р. нараховано та заявлено до стягнення 6 597 грн. 31 коп. 3% річних.

Як вбачається із розрахунку сум 3% річних, позивачем за період часу з 21.02.2012 р. по 28.02.2012 р. на суму боргу у розмірі 17 498 грн. 71 коп. нараховано 11 грн. 47 коп. 3% річних. Проте, первинних документів, з яких би вбачалося, що позивачем надавалися послуги у вказаному періоді, а відтак і наявність заборгованості відповідача, позивачем на вимогу суду не представлено.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне залишити позов в частині вимог про стягнення 3% річних за період прострочки з 21.02.2012 р. по 28.02.2012 р. у сумі 11 грн. 47 коп. без розгляду.

Також позивачем за період часу з жовтня 2013 р. по грудень 2014 р. включно нараховано 10 216 грн. 17 коп. інфляційних втрат.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня .

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічної практики дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 10.07.2013 р. по справі №5002-33/4081-2012.

Як вбачається із розрахунку інфляційних, позивачем не враховано вищевказаних вимог. Після проведеного судом перерахунку розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум інфляційних, до задоволення підлягають інфляційні в сумі 10 216 грн. 17 коп., тобто, в межах заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 107 175 грн. 28 коп. основного боргу, 6 585 грн. 84 коп. 3% річних, 10 216 грн. 17 коп. інфляційних втрат. Позов в частині стягнення 3% річних за період часу з 21.02.2012 р. по 28.02.2012 р. в сумі 11 грн. 47 коп. слід залишити без розгляду.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальна служба смт. Рудно» Залізничного району м. Львова, м. Львів-Рудно, вул.Огієнка, 14 (ідентифікаційний код 20851390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів», м. Львів, вул. Чернігівська, 14 (ідентифікаційний код 34711924) 107 175 грн. 28 коп. основного боргу, 6585грн. 84 коп. 3% річних, 10 216 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 2 479 грн. 53 коп. судового збору.

3. Позов в частині стягнення 3% річних за період часу з 21.02.2012 р. по 28.02.2012 р. в сумі 11 грн. 47 коп. залишити без розгляду.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.03.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.