Рішення

від 26.03.2015 по справі 922/1089/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р.Справа № 922/1089/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Прокуратури Ленінського району, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Учбово-виробничого підприємства "Конвектор" Харківської міської громадської організації інвалідів "Креавита", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 18 082,64 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Горгуль Н.В., посвідчення №016182 від 12.04.2013р.;

представник позивача - не з'явився;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Учбово-виробничого підприємства "Конвектор" Харківської міської громадської організації інвалідів "Креавита", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість з орендної плати у розмірі 18082,64 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 5711-Н від 01 березня 2014 року щодо своєчасної та повної плати за оренду нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.03.2015р. о 10:15.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2015р. розгляд справи відкладався на 26.03.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача по справі.

13.03.2015р. через канцелярію суду від прокурора в порядку ст.ст. 22,29 ГПК України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №9818), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 18 139,19 (основний борг - 17 873,50 грн., пеня - 265,69 грн.) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області; судові витрати покласти на відповідача.

Прокурор у судовому засіданні 26.03.2015р. підтримав надану заяву та наполягав на прийнятті її до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши подану прокурором заяву про збільшення позовних вимог, враховуючи приписи ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, п.3.11., п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", дійшов висновку про прийняття її до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

У призначеному 26.03.2015р. судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 26.03.2015р. не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений у попередньому судовому засіданні.

У призначене 26.03.2015р. судове засідання відповідач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, в судове засідання свого повноважного представника не направив.

Згідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду або постанови апеляційного суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11 березня 2015 року, місцезнаходження відповідача - 61023, Харківська область, місто Харків, вул. Весніна, буд. 7 А, кв. 7, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а прокурором - позовна заява.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", доказом належного повідомлення у разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Наявний у матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Таким чином, суд вважає, що учасники судового процесу повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

01 березня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Учбово-виробничим підприємством "Конвектор" Харківської громадської організації інвалідів "Креавита" (орендар) було укладено Договір оренди № 5711-Н (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення та естакада (далі - майно) загальною площею 2737,30 кв.м., за адресою: м. Харків, пер. Борзий, 7, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 07 листопада 2013р. і становить за незалежною оцінкою 746 410,00 грн. Майно було передано в оренду з метою розміщення виробництва.

Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2014р., підписаний між сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди (в редакції додаткової угоди №1 від 28.05.2014р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2014 року - 6999,00 грн. (Додаток №1). Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2014 року.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Договору оренди, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору оренди орендна плата перераховується щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами.

За умовами п. 5.4. укладеного Договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 10.1. Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 1 березня 2014р. до 1 лютого 2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов спірного договору, не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період з листопада 2014 року по січень 2015 року і складає 17 873,50 грн.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки не внесення суб'єктами господарювання орендної плати за використання державного майна завдає шкоди фінансовим інтересам держави, дестабілізує та порушує належні відносини у сфері господарювання, загрожує кризовим становищем для економіки країни.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені прокурором та позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 5711-Н від 01.03.2014 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 17873,50 грн. за договором оренди № 5711-Н від 01.03.2014 року за період з листопада 2014 року по січень 2015 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 265,69 грн. пені, судом визнано позовні вимоги в цій частині підлягаючими частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Норма ст. 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.7. Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 265,69 грн. пені за період з 18.12.2014р. по 11.02.2015р., суд дійшов висновку, що позивачем помилково включено в розрахунок цієї суми дні фактичної сплати відповідачем суми заборгованості.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.3" судом здійснено перевірку розрахунку пені за період з 18.12.2014р. по 11.02.2015р.

Суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені за обраний період поступово із сукупних сум боргу, в той час, як нарахування пені повинно було здійснюватись за кожний місяць та по кожній з сум окремо, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у загальній сумі 258,18 грн. В решті позовних вимог пені в сумі 7,51 грн. суд відмовляє в задоволенні з огляду на викладені вище обставини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокуратури Ленінського району в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються громадські організації інвалідів (спідки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду.

Враховуючи те, що Учбово-виробниче підприємство "Конвектор" Харківської міської громадської організації інвалідів "Креавита" бере участь у даній справі не як позивач, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплачувати судовий збір в загальному порядку.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610-612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Учбово-виробничого підприємства "Конвектор" Харківської міської громадської організації інвалідів "Креавита" (61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 7 А, кв. 7, код ЄДРПОУ 32266548) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, місто Харків, вул. Гуданова, буд. 18, код ЄДРПОУ 23148337, р/р 31119094700004 в УК Київськ/мХар Київський/22080300, установа банку: ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ УДКСУ: 37999675, МФО банку 851011) заборгованість з орендної плати у розмірі 17 873 (сiмнадцять тисяч вiсiмсот сiмдесят три) грн. 50 коп. та пеню в розмірі 258 (двiстi п'ятдесят вiсiм) грн. 18 коп.

Стягнути з Учбово-виробничого підприємства "Конвектор" Харківської міської громадської організації інвалідів "Креавита" (61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 7 А, кв. 7, код ЄДРПОУ 32266548) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 826 (одна тисяча вiсiмсот двадцять шiсть) грн. 24 коп. судового збору.

В частині стягнення пені в розмірі 7,51 грн. - відмовити.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/1089/15