Рішення

від 23.03.2015 по справі 922/758/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р.Справа № 922/758/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Державної організації Комбінат "Світанок" Держкомрезерву України, м. Харків до Комунального підприємства "Золочівське районне житлово-комунальне господарство", м. Золочів про стягнення коштів в розмірі 35382,40 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Краснобрижний А.Ю., дов. від 05.01.2015 року, Костенко Г.І., дов. від 05.01.2015 року, Гунько Ю.М., дов. від 05.01.2015 року.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна організація "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Золочівське районне житлово-комунальне господарство", про стягнення заборгованості за отримані послуги за період з січня 2014р. по січень 2015р. у розмірі 35382,40 грн., з яких: 30098,92 грн. - основна заборгованість, 4394,48 грн. - пеня, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1827,00 грн. Підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду стало неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-01/14 надання послуг з водопостачання від 01 січня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/758/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 02.03.2015 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 02.03.2015р., з метою надання сторонами додаткових доказів по справі, оголошувалась перерва до 23.03.2015р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 23.03.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №№ 7547, 9665), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 23.03.2015р. не з'явився. про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. По обізнаність відповідача про час, дату та місце розгляду справи свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 004288/2 про отримання ухвали суду про порушення провадження у справі та особистий підпис представника відповідача на повідомлені про дату наступного судового засідання.

Таким чином, позивач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.01.2014 року між Державною організацією "Комбінат "Світанок" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Золочівське районне житлово-комунальне господарство" (відповідач, споживач) був укладений договір № 1-01/14 щодо постачання ДО "Комбінат "Світанок" на протязі 2014 року холодної води у житлові будинки, які розташовані за адресою: Харківська область, смт. Золочів по вулицям 1 Травня, Коника та Корольова, підпорядкованим КП "Золочівське РЖКГ" в кількості 2916 куб. м на місяць або 35000 куб. м. на рік.

Тариф на послуги з водопостачання складає 1,38 грн. за 1 куб.м води, в тому числі ПДВ 20%, 0,23 грн. Розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в бухгалтерії комбінату рахунок на оплату послуги з водопостачання. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку, постачальник направляє рахунок споживачу листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення. Оплата послуг за цим договором здійснюється в гривнях, шляхом перерахування споживачем коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок постачальника (п. п. 2.1. 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Фактом надання послуг вважається подача постачальником споживачу холодної води від артскважини комбінату (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 3.1, 9.1 договору, сторони встановлюють термін надання послуг за цим договором з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Договір набирає чинності з дати зазначеної в договорі та після його підписання сторонами.

Згідно з п. 7.2. договору № 1-01/14 від 01.01.2014 року, в разі несвоєчасного перерахування Замовником, коштів в термін зазначений в п. 2.3. договору виконавець має право на стягнення з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого несвоєчасного перерахування коштів.

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунком-фактури № 1 від 27.01.2014р. на суму 4291,80 грн.; рахунком-фактури № 2 від 27.02.2014р. на суму 4392,54 грн.; рахунком-фактури № 3 від 31.03.2014р. на суму 4062,72 грн.; рахунком-фактури № 4 від 30.04.2014р. на суму 3895,74 грн., рахунком-фактури № 5 від 27.05.2014р. на суму 5241,24 грн.; рахунком-фактури № 6 від 26.06.2014р. на суму 4348,38 грн.; рахунком-фактури № 7 від 25.07.2014р. на суму 3095,34 грн.; рахунком-фактури № 8 від 27.08.2014р. на суму 5009,40 грн.; рахунком-фактури № 9 від 25.09.2014р. на суму 3085,68 грн.; рахунком-фактури № 10 від 30.10.2014р. на суму 3385,14 грн., рахунком-фактури № 11 від 27.11.2014р. на суму 2664,78 грн., рахунком-фактури № 12 від 24.12.2014р. на суму 2438,46 грн., позивачем поставлено, а відповідачем прийнято за період з січня 2014 року по січень 2015 року холодну воду на загальну суму 45911,22 грн.

Позивачем зазначено, що відповідачем було здійснено часткову оплату послуг з водопостачання в сумі 14923,30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялись претензії за № 1 від 21.03.2014 року, № 2 від 22.09.2014 року, № 3 від 05.11.2014року та лист вих. 695 від 15.12.2014 року з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги з водопостачання за договором № 1-01/14 від 01.01.2014 року. Дані претензій відповідачем залишені без відповідного реагування, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, з вимогою стягнути на свою користь заборгованість за надані відповідачу послуги з водопостачання за договором № 1-01/14 від 01.01.2014р. в сумі 30098,92 грн., пеню в сумі 4394,48 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За змістом статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим.

Статтею 20 цього Закону встановлено, що істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

Факт надання відповідачу послуг з водопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами за період з січня 2014р. по січень 2015р., відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 45911,22 грн., за які відповідач розрахувався частково.

Право позивача на використовування артезіанської свердловини з подальшим постачанням споживачам, підтверджується наданим до матеріалів справи копіями паспортів артезіанської свердловини, дозволом на спеціальне водокористування, копіями результатів санітарно-мікробіологічних досліджень.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за послуги з водопостачання за договором від № 1-01/14 від 01.01.2014р. в сумі 30098,92 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором водопостачання від 01.01.2014р. в сумі 30098,92 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 30098,92 грн. заборгованості за договором від 01.01.2014р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Так, розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в бухгалтерії комбінату рахунок на оплату послуги з водопостачання. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку, постачальник направляє рахунок споживачу листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення. Оплата послуг за цим договором здійснюється в гривнях, шляхом перерахування споживачем коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок постачальника (п. п. 2.1. 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Так, згідно з п. 7.2. договору № 1-01/14 від 01.01.2014 року, в разі несвоєчасного перерахування Замовником, коштів в термін зазначений в п. 2.3. договору виконавець має право на стягнення з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого несвоєчасного перерахування коштів.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором № 1-01/14 від 01.01.2014р., позивач нарахував відповідачеві пеню, за період з 10.02.2014р. по 25.01.2015р. яка, за розрахунком позивача склала 4394,48 грн.

На вимогу господарського суду, позивачем було зроблено перерахунок пені за період з 10.02.2014р. по 10.07.2014р., відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача склала 1145,47 грн.

Дане нарахування пені відповідає умовам договору № 1-01/14 від 01.01.2014р. та вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 1145,47 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державної організації "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 179, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 16, 509, 525, 530, 548, 549, 598, 599, 610, 611, 625-629, 901, 903 Цивільного кодексу України, 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Золочівське районне житлово-комунальне господарство" (62203, Харківська область, Злочівський район, смт. Золочів, вул. Привокзальна, 5, в тому числі з р/р 26003052296521 в ХМРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 32449112) на користь Державної організації "Комбінат "Світанок" Державного агентства резерву України (61140, місто Харків, вул. Польова, 87, р/р 31254201214215 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 14373213) заборгованість за отримані послуги з водопостачання за період з січня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 30098,92 грн., пеню у розмірі 1145,47 грн., судовий збір у розмірі 1613,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.03.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/758/15