Постанова

від 25.03.2015 по справі 910/13782/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 910/13782/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Омельченко В.С. - дов. № 4/15 від 12.01.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. (повний текст підписано 03.10.2014р.)

у справі № 910/13782/14 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Майстер»

до Державного будівельного комбінату Управління справами

Верховної Ради України

про стягнення 166 525, 51 грн.

В судовому засіданні 25.03.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вент-Майстер» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України про стягнення 166 525, 51 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1411-13-1 від 14.11.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, а тому просив суд стягнути з відповідача 146 064, 51 грн. основного боргу, 8 723, 84 грн. пені, 2 535, 13 грн. 3% річних та 9 202, 03 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. по справі №910/13782/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Майстер» 165 743, 15 грн., з яких: 146 064, 51 грн. основної заборгованості, 8 723, 84 грн. пені, 1 752, 77 грн. 3% річних та 9 202, 03 грн. інфляційних нарахувань та 3 314, 86 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки позивач видає за належно виконані та передані відповідачу роботи, що не є належно виконаними, оскільки розроблені на нормах, які втратити свою чинність на час виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.02.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.03.2015р.

23.03.2015р. від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вент-Майстер» та Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної ради України, яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

При цьому, згідно п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

З огляду на викладене, заява відповідача про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню апеляційною інстанцією.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та затвердити укладену між сторонами мирову угоду.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 25.03.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вент-Майстер» (позивач, виконавець за договором) та Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної ради України (відповідач, замовник за договором) укладено договір № 1411-13-1, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації розділів: опалення, вентиляція та кондиціонування повітря, теплопостачання, холодопостачання, димовидалення по об'єкту: «Національна академія прокуратури України по вул. Сім'ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі м. Києва». Проектування виконується в дві стадії.

Згідно п. 1.5. договору терміни виконання робіт за договором встановлюються сторонами у календарному плані робіт (додаток № 1).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за договором відповідно до кошторису № 1 та № 2 на проектні роботи (додаток № 2 та № 3) становить 633 423, 11 грн. з ПДВ. Вартість стадії «Проект» становить 253 369, 11 грн. з ПДВ. Вартість стадії «Робоча документація» становить 380 054, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору передача оформленої у встановленому порядку проектної документації за договором здійснюється у 4-х примірниках за накладними виконавця. Після завершення кожного з етапів проектних робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт.

Договір, згідно п. 10.4., набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

25.11.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №1411-13-1 від 14.11.2013р., відповідно до якої у зв'язку з внесенням замовником додаткових розділів проектування, п. 1.1. розділу 1 договору №1411-13-1 від 14.11.2013р. викладено в наступній редакції: «1.1. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації розділів: вентиляція та кондиціонування повітря, теплопостачання, холодопостачання, димовидалення, водопостачання та каналізація по об'єкту: «Національна академія прокуратури України по вул. Сім'ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі м. Києва». Проектування виконується в дві стадії.»

Пункти 3.1. та 3.2. викладено в наступній редакції:

«3.1. загальна вартість робіт за договором відповідно до кошторису № 3, № 4 та № 5 на проектні роботи (додаток № 4, № 5 та № 6) становить 737 823, 02 грн. з ПДВ. Вартість стадії «Проект» становить 292 129, 02 грн. з ПДВ. Вартість стадії «Робоча документація» становить 445 694, 00 грн. з ПДВ

3.2. Оплата здійснюється частинами в наступні етапи:

- 50% від суми стадії «Проект», що становить 146 064, 51 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання цього договору.

- 50% від суми стадії «Проект», що становить 146 064, 51 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт стадії «Проект».

- 35% від суми стадії «Робоча документація», що становить 155 992, 09 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт стадії «Проект».

- 35% від суми стадії «Робоча документація», що становить 155 992, 09 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати попереднього узгодження проектної документації стадії «Робоча документація» замовником.

- 30% від суми стадії «Робоча документація», що становить 133 708, 02 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт стадії «Робоча документація».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 1411-13-1 від 14.11.2013р. та додаткової угоди № 1 до даного договору виготовлено проектно-кошторисну документацію розділів: вентиляція та кондиціонування повітря, теплопостачання, холодопостачання, димовидалення, водопостачання та каналізація по об'єкту: «Національна академія прокуратури України по вул. Сім'ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі м. Києва» на загальну суму 292 129, 02 грн., що підтверджується накладною № 1411-13-1/01Н здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 25.12.2013р. та актом № 1 здачі-приймання проектної продукції від 25.12.2013р., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с 41-42).

Згідно накладної № 1411-13-1/01Н здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 25.12.2013р. та акту № 1 здачі-приймання проектної продукції від 25.12.2013р. вбачається, що проектно-кошторисна документація задовольняє вимогам договору та оформлена у відповідному вигляді. Договірна ціна робіт становить - 292 129, 02 грн., авансові перерахування - 146 064, 51 грн., належить до сплати - 146 064, 51 грн. з ПДВ.

Твердження відповідача про те, що розроблення позивачем проектно-кошторисної документації у відповідності до норм ДБН А.2.2-3-2004 є неналежним та не може бути використано в подальшому у будівництві, оскільки не відповідає чинному законодавству, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 11.05.2011р., обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, - щодо кошторисної частини проекту будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що виконана позивачем і передана відповідачеві по акту № 1 від 25.12.2013р. проектно-кошторисна документація з погодженим ДП «Укрдержбудекспертиза» експертним звітом, була прийнята відповідачем без будь-яких зауважень.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначає, що посилання в п. 1.3. договору на те, що розробка і приймання робіт здійснюється відповідно до ДБН А.2.2-3-2004 є лише опечаткою.

Твердження апелянта про те, що жодні вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, позивачу не надавались, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відсутність вказаних документів унеможливила б в подальшому роботу позивача по розробленню проектно-кошторисної документації.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виконавцем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором та додатковою угодою до нього щодо виготовлення проектно-кошторисної документації розділів: вентиляція та кондиціонування повітря, теплопостачання, холодопостачання, димовидалення, водопостачання та каналізація по об'єкту: «Національна академія прокуратури України по вул. Сім'ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі м. Києва».

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору.

Однак, всупереч умовам договору та додаткової угоди до нього, відповідач свої зобов'язання щодо сплатити неоплачених 50% від суми стадії «Проект» не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 146 064, 51 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору, викладеного в редакції додаткової угоди № 1 до договору, оплата здійснюється частинами, зокрема:

- 50% від суми стадії «Проект», що становить 146 064, 51 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання цього договору.

- 50% від суми стадії «Проект», що становить 146 064, 51 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт стадії «Проект».

Оскільки роботи, передбачені договором та додатковою угодою № 1 до нього, в частинні стадії «Проект» були повністю та належним чином виконані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними 25.12.2013р. уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін накладною № 1411-13-1/01Н здачі-приймання проектно-кошторисної документації та актом № 1 здачі-приймання проектної продукції від 25.12.2013р., відповідач зобов'язаний згідно п. 3.2. договору провести оплату 50% від суми стадії «Проект», що становить 146 064, 51 грн. з ПДВ - протягом 5 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт стадії «Проект».

Доводи відповідача в частині проведення службового розслідування та кримінального провадження щодо правомірності укладення та виконання, зокрема спірного договору, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки долучені відповідачем матеріали щодо розслідування та кримінального провадження стосуються взаємовідносин відповідача та ТОВ «Фобос-О» (а. с. 94-95).

При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неприйняття виконаних позивачем робіт стадії «Проект», а матеріали справи не містять даних про проведення відповідачем службового розслідування щодо обставин підписання договору № 1411-13-1 від 14.11.2013р. та додаткової угоди № 1 до нього, накладної № 1411-13-1/01Н здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 25.12.2013р. та акту № 1 здачі-приймання проектної продукції від 25.12.2013р.

Доказів звернення до правоохоронних органів щодо заволодіння печаткою підприємства відповідача у спірний період останнім суду не надано.

Доводи апелянта про ненаданням ним позивачеві письмового погодження про збільшення вартості та обсягу робіт за договором, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна додаткова угода № 1 до договору №1411-13-1 від 14.11.2013р., яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 146 064, 51 грн. заборгованості за договором № 1411-13-1 від 14.11.2013р. з урахуванням положень додаткової угоди № 1 до договору, які підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8 723, 84 грн. пені, 2 535, 13 грн. 3% річних та 9 202, 03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 5.6. договору у разу невиконання умов остаточної оплати за договором замовник сплачує виконавцеві пеню від вартості невиконаного зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її обчислення, але не більше 10% від неоплаченої вартості робіт за договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 06.01.2014р. по 31.05.2014р. на суму боргу в розмірі 146 064, 51 грн., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 723, 84 грн. пені є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 146 064, 51 грн., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 535, 13 грн. 3% річних та 9 202, 03 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 02.10.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі № 910/13782/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі № 910/13782/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13782/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін