Постанова

від 25.03.2015 по справі 910/25219/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 910/25219/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Шаптали Є.Ю.

представники:

від позивача (апелянта) - Розуменко Ю.О.;

від відповідача-1 - не з'явився ;

від відповідача-2 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/25219/14 (суддя: Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - Генпідряд"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 11 листопада 2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд" (відповідач-2) заборгованості за договором № 31-07/13 від 31.07.2013 року в сумі 77 622,27 грн., з них: основного боргу - 75 817,20 грн. (сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 20 копійок), штрафу - 1 667,98 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 98 копійок) та 3% річних - 137,09 грн. (сто тридцять сім гривень 09 копійок).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року по справі № 910/25219/14 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" задоволено повністю, судом вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" грошові кошти: основного боргу - 75 817,20 грн. (сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 20 копійок), штрафу - 1 667,98 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 98 копійок) та 3% річних - 137,09 грн. (сто тридцять сім гривень 09 копійок). Також, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" судовий збір в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп.

23.01.2015 через канцелярію до суду від позивача надійшла заява б/н від 23.01.2015 "Про ухвалення додаткового рішення" в якій останній просив суд на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України:

- ухвалити додаткове рішення по справі № 910/25219/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС- Генпідряд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд" про стягнення заборгованості;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" судові витрати у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказував на те, що ним в процесі розгляду справи, до винесення судом рішення, було подано докази понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., проте, судом при винесенні рішення не було вирішено питання стосовно розподілу понесених позивачем судових витрат на послуги адвоката, що згідно статті 88 Господарського процесуального кодексу України є підставою для винесення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у задоволенні заяви позивача у винесенні додаткового рішення щодо розподілу понесених позивачем судових витрат на послуги адвоката - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем до справи долучено документи, що свідчать про сплату 5 000,00 грн. в оплату за надання правової допомоги, втім в прохальній частині позовної заяви б/н від 11 листопада 2014 року, а також в клопотанні б/н від 15.12.2014 позивачем не ставилося/не заявлялося питання про стягнення з відповідачів судових витрат на оплату послуг адвоката, оскільки вимог щодо стягнення з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. в прохальній частині відповідного клопотання чітко не заявлялося, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для винесення додаткового рішення щодо розподілу вказаних судових витрат - відсутні та в задоволенні відповідної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та присудити до стягнення солідарно з відповідачів суму понесених позивачем судових витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було враховано ту обставину, що при зверненні до суду з відповідним позовом у пункті 5 прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат з відповідачів солідарно, а оскільки витрати на послуги адвоката входять до складу судових витрат згідно приписів ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, а отже, суд першої інстанції при вирішенні спору на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України мав усі обумовлені законом підстави для відповідного розподілу. Крім того, документи в підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката були надані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 справу № 910/25219/14 призначено судді - доповідачу Станіку С.Р., а для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015, у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, справу № 910/25219/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/25219/14, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначити на 25.03.2015.

В судовому засіданні 25.03.2015 представник доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 - скасувати та винести додаткове рішення про солідарне стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

В судове засідання 25.03.2015 відповідач-1 та відповідач-2 своїх представників не направили, причин неявки суд не повідомили, про судове засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановленого ч. 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем до справи долучено документи, що свідчать про сплату 5 000,00 грн. в оплату за надання правової допомоги, проте, в прохальній частині позовної заяви б/н від 11 листопада 2014 року, а також в клопотанні б/н від 15.12.2014 позивачем не ставилося/не заявлялося питання про стягнення з відповідачів судових витрат на оплату послуг адвоката, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для винесення додаткового рішення щодо розподілу вказаних судових витрат - відсутні та в задоволенні відповідної заяви відмовлено.

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 13.11.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - Генпідряд" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд" (відповідач-2), в якій позивач просив суд:

- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 75 817,20 грн. основного боргу за договором № 31-07/13 від 13.07.2013;

- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 1 667,98 грн. штрафу;

- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 137,09 грн. 3% річних;

- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача судові витрати.

До матеріалів позову позивачем було зокрема додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 17.10.2014 № 01-30/14, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Правова група «Домініон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросервіс», відповідно до якого адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати правову допомогу у справі щодо стягнення заборгованості за договором № 31-07/13 від 13.07.2013, а позивач зобов'язався оплатити винагороду;

- копію ордеру серії КВ № 37015, виданого Адвокатським об'єднанням «Правова група «Домініон» на надання правової допомоги позивачу адвокатом Розуменко Юлією Олександрівною;

- копію Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 5334, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 28.09.2012 на ім'я адвоката Розуменко Юлії Олександрівни.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, 17.12.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» подано клопотання, в якому позивач наголошував на тому, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, ним було укладено договір про надання правової допомоги від 17.10.2014 № 01-30/14, за умовами якого правову допомогу позивачу щодо ведення відповідної справи у суді надавало Адвокатське об'єднання «Правова група «Домініон», на користь якого було сплачено 5000,00 грн. Позивач, з посиланням на статтю 49 Господарського процесуального кодексу України, просив залучити до матеріалів справи наступні документи:

- довідку ТОВ «Електросервіс» № 258 від 05.12.2014, про те, що у штаті позивача відсутня посада юриста, а інші працівники не є фахівцями в галузі права;

- Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - Адвокатського об'єднання «Домініон» № 214682 (копія);

- Свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання № 604 від 12.05.2009, видане позивачу Міністерством юстиції України (копія);

- розрахунок витрати на підставі договору про надання правової допомоги від 17.10.2014 № 01-30/14, згідно якого вартість наданих послуг визначена в сумі 5000,00 грн.;

- рахунок - фактуру № СФ-0000061 від 17.10.2014 на суму 5000,00 грн., виписаний позивачу для оплати Адвокатським об'єднанням «Правова група «Домініон» (копія);

- банківську виписку по особовому рахунку позивача, посвідчену печаткою банківської установи, згідно якої позивачем перераховано на користь Адвокатського об'єднання «Правова група «Домініон» 5 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги згідно дог. № 01-30/14 від 17.10.2014, рах. № 61 від 17.10.14».

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовну заяву підписано представником - адвокатом Розуменко Ю.О., яка приймала учать в судових засіданнях по справі 09.12.2014, 13.01.2015, що підтверджується протоколами судових засідань по справі.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року по справі № 910/25219/14 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" задоволено повністю, судом вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" грошові кошти: основного боргу - 75 817,20 грн. (сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 20 копійок), штрафу - 1 667,98 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 98 копійок) та 3% річних - 137,09 грн. (сто тридцять сім гривень 09 копійок). Також, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" судовий збір в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. з тих підстав, що суд першої інстанції під час вирішення справи встановив, що спір виник саме внаслідок винних дій відповідача-1.

Ч. 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 88 Господарського процесуального кодексу України визначено, що гсподарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Так, з правової конструкції ст. 88 Господарського процесуального кодексу України слідує, що господарський суд має право за своєю ініціативою прийняти додаткову ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат по справі.

Пунктом 4.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 роз'яснено, якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася.

Що ж до інших судових витрат, то в разі коли вимоги стосовно їх розподілу під час розгляду справи не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, то додаткове рішення (ухвала, постанова) щодо розподілу цих судових витрат не приймається та в задоволенні заяви відмовляється.

Отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що для розподілу інших судових витрат, до яких зокрема віднесені і витрати на оплату послуг адвоката, необхідним є встановлення 2-х обставин в сукупності: заявлення вимог про стягнення інших судових витрат і надання доказів на підтвердження цих витрат.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, і що підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем у позові заявлено про стягнення судових витрат (п. 5 прохальної частини позовної заяви), і на підтвердження понесення яких в сумі 5000,00 грн. надано відповідні підтверджуючі документи (договір, ордер, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю адвоката, який приймав участь в справі, і його направлення відповідним ордером, банківську виписку в підтвердження перерахування оплати в сумі 5 000,00 грн.), що в сукупності є підставою для винесення додаткового рішення у відповідності до приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує і те, що документи на підтвердження сплати позивачем витрат на оплату послуг адвоката були надані суду першої інстанції до винесення судового рішення, і суд першої інстанції не був позбавлений права надати оцінку документам, встановити правову природу сплачених коштів і, відповідно, вирішити питання щодо розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, понесених позивачем, і які підтверджені належними документами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що в прохальній частині позовної заяви б/н від 11 листопада 2014 року, а також в клопотанні б/н від 15.12.2014 позивачем чітко не ставилося/не заявлялося питання про стягнення з відповідачів судових витрат на оплату послуг адвоката - є передчасним та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки відповідне прохання заявлялось позивачем у прохальній частині позову, і зазначення позивачем терміну «судові витрати» - є загальним терміном, який включає в себе зокрема і витрати на оплату послу адвоката, що зокрема узгоджується і з приписами ч. 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, а отже, відповідні витрати підлягали відповідному розподілу під час вирішення спору в справі № 910/25219/14, а оскільки питання щодо їх розподілу не було вирішено судом першої інстанції під час вирішення спору, а тому вони підлягають розподілу шляхом винесення відповідного додаткового рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу адвокатських витрат, вказаний висновок зроблено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставами для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/25219/14 в силу приписів п. 1, 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки при скасуванні ухвали про відмову у винесенні додаткового рішення у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для передачі справи на розгляд місцевого господарського суду (ч. 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України), а тому суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції та на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача про винесення додаткового рішення і винести додаткове рішення у справі № 910/25219/14, а саме: в частині покладення понесених позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. на відповідача-1, оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи встановив, що спір виник саме внаслідок винних дій відповідача-1, і що не спростовано під час апеляційного провадження.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом апеляційної інстанції на позивача, оскільки оскарження відповідної ухвали було здійснено ним саме внаслідок його незгоди з ухвалою суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/25219/14 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/25219/14- скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" про винесення додаткового рішення у справі № 910/25219/14 - задовольнити частково.

4. Винести додаткове рішення у справі № 910/25219/14 щодо розподілу господарських витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (код ЄДРПОУ 32375423; місцезнаходження: 12201 Житомирська обл.., Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Котовського, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" (код ЄДРПОУ 31025287; місцезнаходження: 01033 м.Київ, вул. Тарасівська, буд. 18-А) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови в цій частині.

6. Матеріали справи № 910/25219/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

Є.Ю. Шаптала