Ухвала

від 30.03.2015 по справі 147/112/15-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/112/15-ц

Провадження № 2/147/96/15

У Х В А Л А

іменем України

30.03.2015 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Костюк Г.М.,

при секретарі: Івасюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» про розірвання договору оренди землі ,

в с т а н о в и в :

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПП «Агропромислова фірма ІЗЗІЯ» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Представник позивача ОСОБА_1 27.03.2015 року звернулася до суду із заявою про забезпечення вказаного позову, шляхом заборони відповідачу, його посадовим особам та працівникам вчиняти будь-які дії, направлені на використання земельної ділянки кадастровий номер 0524185300:01:001:0064, площею 1,9719 га, що належить позивачу та знаходиться на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, мотивуючи її тим, що відповідач фактично тривалий час не веде взагалі господарської діяльності, не має посівного матеріалу, добрив та дизпального для належного проведення посівної кампанії в 2015 році. Фінансовий стан відповідача не дозволяє йому здійснювати обробіток належної позивачу земельної ділянки, а вразі задоволення позову у відповідача зникнуть також і правові підстави для користування землею. Представник позивача вказує на те, що невжиття засобів забезпечення позову в майбутньому утруднить виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач передала ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» земельну ділянку.

Земельна ділянка позивача знаходяться на одному із полів, які використовує у своїй діяльності відповідач, та не виділена у натурі (відсутні межові знаки), а тому заборона використання такої земельної ділянки по суті призводить до заборони у використанні усього масиву земель, що не перебувають під забороною та не є спірними.

За таких обставин суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову, про які просить представник позивача у заяві, перешкоджають господарській діяльності ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» та обмежують можливість господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися орендованим майном, що може призвести до незворотних наслідків та заподіяння стороні матеріальної шкоди, а тому заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом заборони ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» вчиняти будь-які дії направлені на використання земельної ділянки позивача, що знаходиться на території Торканівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя