Рішення

від 27.03.2015 по справі 591/5122/14-ц

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5122/14-ц

Провадження № 2/591/21/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Бурда Б.В.

при секретарі - Дворядкіній М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Боско" про стягнення коштів та за зустрічним позовом ТОВ "Боско" до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про надання зворотної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він був засновником та директором ТОВ "Боско", 27.12.2011 року він продав свою частку у статутному капіталі товариства ОСОБА_2, а 28.12.2011 року звільнився з посади директора ТОВ "Боско". У продовж 2011 року він за відповідними договорами (від 01.04.2011 року, від 01.07.2011 року, від 01.10.2011 року) надавав відповідачу поворотну фінансову допомогу. Виконуючі умови договору він надав відповідачу повороту фінансову допомогу: за договором від 01 квітня в розмірі 22050 грн., за договором від 01.07.2011 року - 18179 грн., за договором від 01.10.2011 року - 144320 грн. За умовами договору відповідач мав повернути йому передані в позику кошти, але взяті на себе зобов'язання у строки визначені договором відповідач не виконав. Також зазначив, що у період своєї роботи на товаристві у період з 29.09.208 року по 29.12.2011 року він за власні кошти оплачував послуги зв'язку, електроенергію, інші господарські потреби товариства, сплачував податки за товариство та інші обов'язкові платежу до бюджету. За вказаний період за авансовими звітами та видатковими касовими ордерами загальний розмір використаних ним особистих коштів в інтересах товариств становить 117164, 97 грн. Його письмову вимогу від 25.04.2014 року про виконання зобов'язання та повернення йому боргу, відповідач проігнорував. Вважає, що відповідач, якій прострочив виконання грошового зобов'язання повернути йому борг з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних. Тому посилаючись на положення ст. 526,530, 625 ЦК України просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість: за договором від 01 квітня в розмірі 24599,40 грн. з урахуванням інфляційних збитків та 1385,18 грн. 3 % річних; за договором від 01 липня в розмірі 20358,48 грн. з урахуванням інфляційних збитків та 1060,60 грн. 3% річних; з договором від 01 жовтня в розмірі 161795,32 грн. з урахуванням інфляційних збитків та 6722,19 грн. 3% річних; заборгованість за авансовими звітами та видатковими касовими ордерами в розмірі 117164,97 грн. з інфляційними втратами в розмірі 1171,65 грн. та 3 % річних в розмірі 481,50 грн. Також просить стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі судові витрати.

Відповідач не погоджуючись заявленим позов подав зустрічний позов, якій обґрунтовує тим, що в супереч вимогам закону договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.04.2011 року, від 01.07.2011 року та від 01.10.2011 року від позичальника та позикодавця підписані однією особою - ОСОБА_1 У зв'язку з чим, просить визнати недійсними вказані договори про надання поворотної фінансової допомоги.

В судовому засідання представник ОСОБА_1 підтримав власний позов та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову за його необґрунтованістю.

Представник ТОВ "Боско" підтримав власний позов та просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову посилаючись на те, що відсутні будь-які докази н підтвердження факту наявності заборгованості товариств перед цим позивачем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши фактичні обставини у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов ТОВ "Боско" є обґрунтованим , а у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 року по 27.12.2011 року був засновником ТОВ "Боско". У вказаний період ОСОБА_1 також працював директором ТОВ "Боско". 28.12.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ "Боско".

27.12.2011 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 продав ОСОБА_2, належну йому на праві власності частку в статутному капіталі (фонді) ТОВ "Боско".

Вказані обставини зазначені та визнані сторонами та підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 13-14) , копією договору (а.с. 20).

Як вбачається з Статуту ТОВ "Боско" (а.с. 15-19) у редакції на 2011 рік - виконавчим органом товариств є директор, якій без довіреності представляє товариство та самостійно укладає договори на суму до 30 % статутного капіталу. Для укладення договорів на суму що перевищує вказаний розмір необхідне відповідне рішення Учасника. (стаття 16 Статуту).

01 квітня 2011 року між ТОВ "Боско" та ОСОБА_1 укладено договір зворотної фінансової допомоги, за умовами якого ОСОБА_1 надає протягом 90 днів з моменту підписання договору ТОВ "Боско" зворотну фінансову допомогу у розмірі 23000 грн. ТОВ "Боско", в свою чергу, зобов'язалося повернути її протягом 3 днів після спливу 12 місяців від дня надходження коштів. (а.с. 21)

01 липня 2011 року між ТОВ "Боско" та ОСОБА_1 укладено договір зворотної фінансової допомоги, за умовами якого ОСОБА_1 надає протягом 90 днів з моменту підписання договору ТОВ "Боско" зворотну фінансову допомогу у розмірі 18500 грн. ТОВ "Боско", в свою чергу, зобов'язалося повернути її протягом 3 днів після спливу 12 місяців від дня надходження коштів.(а.с. 23)

01 жовтня 2011 року між ТОВ "Боско" та ОСОБА_1 укладено договір зворотної фінансової допомоги, за умовами якого ОСОБА_1 надає протягом 90 днів з моменту підписання договору ТОВ "Боско" зворотну фінансову допомогу у розмірі 144500 грн. ТОВ "Боско", в свою чергу, зобов'язалося повернути її протягом 3 днів після спливу 12 місяців від дня надходження коштів. (а.с. 25)

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормами ст. 509 ЦК встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним (стст. 215 - 235 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як вбачається з тексту спірних договорів про надання зворотної фінансової допомоги: від імені позичальника - ТОВ "Боско" він підписаний ОСОБА_1, який на час їх вчинення працював директором ТОВ "Боско", та від імені позикодавця спірні договори підписані фізичною особою ОСОБА_1 Той факт, що спірні договори були підписані від імені обох сторін ОСОБА_1 зазначив у судовому засіданні й представник ОСОБА_1

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що спірні договори про надання зворотної фінансової допомоги підписані від імені ТОВ "Боско" та ОСОБА_1 однією і тією ж особою, а саме ОСОБА_1, тобто цей договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи, суд приходить до висновку що спірні договори укладені з порушенням положень ст. 203 ЦК України, оскільки вони суперечать вимогам ст. 238 ЦК України, а відтак зустрічний позов про визнання спірних договорів недійсними підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Із змісту письмового правочину вчиненого сторонами (спірних договорів) вбачається, що сторони уклали договір за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання протягом 90 днів з моменту підписання договорів надати таку допомогу в розмірі 23000 грн. за договором від 01.04.2011 року, в розмірі 18500 грн. за договором від 01.07.2011 року, в розмірі 144500 грн. за договором від 01.10.2011 року. ТОВ "Боско" у свою чергу зобов'язалося повернути отримані кошти позикодавцю у строки визначені договорами. Із змісту вказаних договорів не вбачається, що на час їх укладення кошти були передані від позикодавця до позичальника.

Відповідно до вимог ст. 10, 11 ЦПК України суд вирішує справи на засадах змагальності, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених позовних вимог, на підставі поданих ними доказів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, ОСОБА_1 не надав суду жодних належних доказів на підтвердження того, що він на виконання наведених вище договорів фактично передав кошти ТОВ "Боско", чи здійснив витрати власних коштів, як представник ТОВ "Боско", в розмірі 117 164,97 грн. для оплати послуг зв'язку, електроенергії, господарських потреб ТОВ "Боско", податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, що мали бути сплачені ТОВ "Боско".

Посилання цього позивача в обґрунтування свого позову на картки рахунки 3774, 3721 виготовлені у 2014 році (а.с. 22, 24,26, 27-38) суд не може взяти до уваги, оскільки вказані картки не є документами в розумінні закону, виготовлені особою - свідком ОСОБА_3, яка не має жодного відношення до ведення бухгалтерського обліку в ТОВ "Боско" у період у їх видачі, та не посвідчені підписами відповідних службових осіб товариства.

Також суд не може взяти до уваги посилання ОСОБА_1 в обґрунтування свого позову на виписку по рахунку ТОВ "Боско" в установі банку (а.с. 151-197) та витребувані за його клопотанням копії звітів ТОВ "Боско", оскільки з вказані документи не підтверджують факт внесення коштів саме ОСОБА_1

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму. У зв'язку з чим, суд також не може взяти до уваги пояснення свідка ОСОБА_3

Як пояснив у судовому засіданні представник ОСОБА_1, позивач (ОСОБА_1.) не має жодних документів (розписок, приходних касових ордерів чи інших) що підтверджують факт внесення коштів до ТОВ "Боско" на виконання умов спірних договорів, також ОСОБА_1 не має письмових доказів понесення витрат в розмірі 117164,97 грн. та звітування про ці витрати товариству.

Відповідно до встановленої форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, передбачено заповнення розписки, яка видається особі, що подає звіт та в якій зазначається про прийняття звіту на перевірку, на яку суму поданий звіт, кількість документів доданих до нього, підпис посадової особи що прийняла звіт. Однак, таких доказів ОСОБА_1 суду не подав, а його представник у судовому засіданні пояснив, що таких документів позивач не має.

Крім того, з Аудиторського звіту (а.с. 84-95) вбачається, що вході проведення перевірки ТОВ "Боско" станом вересень 2014 року не одержано обґрунтованих доказів на підтвердження кредиторської заборгованості ТОВ "Боско" перед ОСОБА_1

З огляду на встановлені судом факти та вимоги закону, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами ( які відповідають умовам договорів позики та представництва), спірні договори не відповідають вимогам ст. 203, 238 ЦК України та мають бути визнані недійсними. Будь-яких доказів на підтвердження свого позову позивачем ОСОБА_1 суду не подано, а тому у задоволенні його вимог суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог. В зв'язку з задоволенням позову ТОВ "Боско" з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ "Боско" 243,60 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю вимог.

Позов ТОВ "Боско" задовольнити.

Визнати недійсними укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Боско" договори від 01 квітня 2011 року, 01 липня 2011 року та 01 жовтня 2011 року про надання зворотної фінансової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Боско" 243,60 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат..

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

суддя