Рішення

від 24.03.2015 по справі 22-ц/796/686/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 752/9708/13-ц Головуючий в І інстанції: Колдіна О.О.

Апеляційне провадження 22-ц/796/686 /201 5 Доповідач: Слободянюк С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,

при секретарі - Трофименко О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвін Онлайн» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвін Онлайн», ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська Ірина Анатоліївна про визнання правочинів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ПАТ «Універсал Банк» (далі БАНК) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Гудвін Онлайн», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В ході розгляду справи, позивач, зменшивши позовні вимоги (т.1 а.с.174), просив суд в рахунок погашення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 05 березня 2008 року в сумі 141436,81 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 703000 гривень, та стягнути солідарно з ОСОБА_1, ТОВ «Гудвін Онлайн» заборгованість за кредитним договором в розмірі 703303,87 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом (т.1 а.с.183-185) про визнання Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 2107 від 05 березня 2008 року додаткових угод до нього, укладених між ним та БАНКом, недійсними у зв»язку з відсутністю у Банку на момент укладання угоди індивідуальної ліцензії на право здійснення операцій в іноземній валюті; порушенням БАНКом принципу добросовісності і справедливості при підписанні спірного договору в частині визначення зобов*язань в іноземній валюті; збільшення курсу долару на момент виконання зобов*язань, порівняно з курсом долара на момент укладання кредитного договору.

Також, позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсними договір іпотеки нерухомого майна, укладеного між БАНКом та ОСОБА_2

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Гудвін Онлайн» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2107 від 05 березня 2008 року в сумі 141436,81 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1433303,87 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1) і належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 703000 гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ТОВ «Гудвін Онлайн» на користь БАНКу заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2107 від 05 березня 2008 р. в сумі 703303 гривні 87 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвін Онлайн», ОСОБА_2 солідарно судові витрати у справі в розмірі 3441 гривень.

У зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не застосування норм матеріального права ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позові БАНКа та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

В судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, представник БАНКу - Нарапович О.Д. скаргу не визнала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 05 березня 2008 року між БАНКом та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 2107, відповідно до умов якого БАНК наддав позичальнику кредитні кошти у валюті, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 135000 доларів США. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов*язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах Генерального договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід*ємною частиною Генерального договору ( п.1.1.1 т.1, а.с.9-15). Строк дії договору сторони узгодили до 01 березня 2028 року.

05 березня 2008 року між БАНКом та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № BL2107-KL/1+ «Індивідуальна угода кредитна лінія плюс) до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2107 від 05 березня 2008 року позичальнику надано кредит у сумі 77 000,00 дол. США строком до 01 березня 2028 року, зі сплатою відсотків за користування плата за користування кредитом - 14,00% річних ( п.т.1, а.с.17).

12 березня 2008року між БАНКом та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду (Індивідуальна угода - кредит без відстрочення) № BL2795/K-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2107 від 05 березня 2008 року, відповідно до умов якої позичальнику надано кредит у сумі 58 000,00 дол. США строком до 01 березня 2028 року, плата за користування кредитом - 14,00% річних (т.1 а.с.34).

24 грудня 2009 року та 10 лютого 2011 року між БАНКом та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до Генерального договору, відповідно до яких змінювався розмір плати за користування кредитом (т.1 а.с.20-35, 40-45).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, Банк зобов*язаний надати кредит Позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а Позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої зобов*язання, надавши кредитні кошти позичальнику, що не оспорювалось сторонами.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов*язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За укладеними між Банком та ОСОБА_1 угодами, останній зобов*язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в угоді.

Відповідно до п.6 Індивідуальних угод порядок погашення кредиту відбувається відповідно до термінів та сум, визначених в графіках погашення кредиту, що є додатком до договору.

В порушення умов Генерального договору, Індивідуальних угод Позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов*язання та порушував графік внесення платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 6.1. Генерального договору Банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку прострочення сплати чергового платежу і не усунення позичальником порушень, термін повернення кредиту скорочується до дати, вказаної у повідомленні про порушення умов договору, тобто на 31-й календарний день.

З метою забезпечення виконання зобов*язань ОСОБА_1 за Індивідуальною угодою №BL2107-KL/1+ 05 березня 2008 року між БАНКом та ТОВ «Гудвін Онлайн» було укладено договір поруки № ВL2653-П. (т.1, а.с.52)

З метою забезпечення виконання зобов*язань ОСОБА_1 за Індивідуальною угодою № BL2795/K-1 12 березня 2008 року між Банком та ТОВ «Гудвін Онлайн» було укладено договір поруки № ВL2795-П (Т.1, а.с.59-61).

Відповідно до п. 1.1 договорів поруки поручитель зобов*язався перед кредитором боржника відповідати за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов*язань за Індивідуальною угодою №BL2107-KL/1+ та Індивідуальною угодою BL2795/K-1.

Згідно з п.1.3 Індивідуальних угод поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов*язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків,сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

З розрахунку боргу вбачається, що сума заборгованості за Індивідуальною угодою №BL2107-KL/1+ станом на 19 березня 2014 року складає 82 307,30 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку складає 819764,25 грн. Сума заборгованості за Індивідуальною угодою № BL2795/K-1 станом на 25 березня 2014 року складає 59129,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становило 613 539,62 грн. Загальна сума 41 436,91 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку складає 1 433 303,87 грн. (т.1 а.с.177-182).

Позивач просив стягнути солідарно з позичальника і поручителя загальну суму боргу у розмірі 703 300,78 грн. (т.1 а.с.16).

Статтею 554 ЦК передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На забезпечення виконання взятих зобов*язань ОСОБА_1, за вказаними вище договорами, між БАНКом та ОСОБА_2 05 березня 2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 згідно Рішення Київської міської ради від 08 липня 2010 року N 984/4422). Квартира є приватною власністю ОСОБА_2 (т.1 а.с.80-83).

Суд першої інстанції відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» звернув стягнення на предмет іпотеки, яким є вищевказана квартира.

В апеляційні скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було застосовано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії якого не може бути примусове стягнення (відчужено без згоди власника) предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно. Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як вбачається з додаткової угоди від 05 березня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2107 від 05 березня 2008 року (п.6 т.1 а.с.18) цільовим призначенням кредиту є - поточні потреби (п.6 т.1 а.с.18), тобто кредит є споживчим. Кредит надано в іноземній валюті.

На час ухвалення оскаржуваного рішення діють положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УП від 03 червня 2014 року, чинний з 07 червня 2014 року.

Відповідно до цього Закону України, протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об*єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Отже, обов*язковою умовою застосування зазначеного закону є використання предмета іпотеки як місця постійного проживання майнового поручителя та відсутності іншого нерухомого житлового майна.

За матеріалами справи квартира, яка передана в іпотеку є єдиним житлом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 З копій паспортів вбачається, що вони зареєстровані у спірній квартирі, що є їхнім постійним місцем проживання. Матеріалами справи не містять даних, які б підтвердили наявність іншого житла.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про внесення у рішення суду першої інстанції застереження щодо зупинення виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-УП від 03 червня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги щодо визнання кредитного договору недійним з підстав укладання його в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії, що суперечить законодавству, а також і те, що умови договору є несправедливими щодо дисбалансу прав та обов*язків сторін у договорі, не заслуговують на увагу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правильно зазначав, що відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 рок № 15-93 (стаття 1) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Статтями 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначено операції банків з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Як вбачається з матеріалів справи БАНК має відповідну банківську ліцензію НБУ на право здійснення банківських операцій, визначених у ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (а.с.т1. а.с.240).

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи БАНК має відповідну банківську ліцензію НБУ на право здійснення банківських операцій, визначених у ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (а.с.т1. а.с.240).

Доводи апелянта щодо збільшення курсу долару на час виконання зобов*язань, що порушує дисбаланс прав і обов*язків сторін кредитного договору, є безпідставними.

Питання стабільності таких курсів законодавчо не врегульовано, а фактична зміна курсу долара США по відношенню до національної грошової одиниці України є валютним ризиком, який у даному випадку несуть обидві сторони договору, у тому числі і позивач за зустрічним позовом. Такі валютні ризики самі по собі не є підставою для визнання недійсним укладеного договору в іноземній валюті.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

При цьому, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо не відповідності кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно використання БАНКом іноземної валюти, що є, на думку апелянта, несправедливою умовою договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення з позичальника і поручителя суми заборгованості за кредитом.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення з відповідачів судового збору, суд зазначив, що він підлягає солідарному стягненню, такий висновок суду є помилковим.

Солідарно відповідачі за первісним позовом несуть лише відповідальність за не виконання взятих зобов*язань, у даному випадку судовий збір підлягає стягненню в рівних частках з кожного.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасуванню підлягає рішення в частині солідарного стягнення судового збору. Колегія суддів дійшла висновку про доповнення резолютивної частині рішення щодо зупинення виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-УП від 03 червня 2014 року.

В частині стягнення суми боргу висновок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,313 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Доповнити абзац другий резолютивної частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року реченням наступного змісту.

«Зупинити виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті».

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвін Онлайн» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судового збору в сумі 3441 грн. 00 коп. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код 21133352) з ОСОБА_1 (іден. номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_2 ) , Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвін Онлайн» (код 30778964) судовий збір по 1147 грн. 00 коп. з кожного.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: