Рішення

від 26.03.2015 по справі 910/28308/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015Справа №910/28308/14

За позовом Державного підприємства "Українська правова інформація" до Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд Державного майна України про усунення перешкод у користуванні майном

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача П'ясецька Г.О. (дов. № 03/554 від 29.10.2014 року) від відповідача не з'явився від третьої особиТаран Н.А. (дов. № 383 від 29.12.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 березня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державного підприємства "Українська правова інформація" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (надалі по тексту - відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном та просить суд:

- зобов'язати відповідача передати позивачу нежитлові приміщення загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі шляхом підписання акта приймання - передавання;

- зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року порушено провадження у справі № 910/28308/14, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд Державного майна України та призначено справу до розгляду на 27.01.2015 року.

23.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

26.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.12.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 17.02.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

17.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.01.2015 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 17.02.2015 року представник третьої особи надав додатковий документ по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/28308/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року суддя Стасюк С.В. вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 17.02.2015 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/28308/14 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Спичак О.М. прийняла справу № 910/28308/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.03.3015 року.

27.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду.

24.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 26.03.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 26.03.2014 року надав усні пояснення по справі, в яких не заперечив проти задоволення позову у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання 26.03.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 12, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2010 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад (орендар) було укладено договір оренди № 110 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі по тексту - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення робочою площею 191,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі (реєстровий номер - 03539024.1 ХЦБВРЛ004 (далі - майно). що обліковується на балансі Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - балансоутримувач), балансова вартість якого станом на 12.01.2010 року становить 1337695,11 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з пунктом 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ 1 гривню за рік.

Відповідно до пункту 3.5. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щорічно не пізніше 15 числа місяця наступного за датою укладення договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 5.9. Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, діє з 11.03.2010 року по 10.02.2013 року включно (пункт 10.1 Договору).

Пунктами 10.8, 10.9 Договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, у разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майно покладається на орендаря.

Нежитлові приміщення робочою площею 191,5 кв. м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 на тринадцятому поверсі були передані відповідачу за актом приймання - передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 від 11.03.2010 року, підписаним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем майна станом на 11.03.2010 року - Управлінням адміністративних будинків Господарсько - фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 року № 1202-р "Про передачу до сфери управління Міністерства юстиції нежитлового будинку в м. Києві" постановлено погодитися з пропозицією Міністерства юстиції щодо передачі нежитлового будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві до сфери управління Міністерства юстиції України для розміщення його центрального апарату та забезпечити Господарсько - фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України в місячний строк передачу будинку Міністерству юстиції України.

Актом приймання - передачі, затвердженим 25.06.2010 року Міністерством юстиції України та Міністром Кабінету Міністрів України об'єкт передачі за адресою вул. Артема, 73 у м. Києві передано до сфери управління Мін'юсту комісією, утвореною у відповідності до Наказів Міністра Кабінету України від 16.06.2010 року № 83 і Міністерства юстиції України від 22.06.2010 року № 593/7.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2010 року № 639/7 "Про закріплення будівлі за Державним підприємством "Українська правова інформація" за Державним підприємством "Українська правова інформація" закріплено будівлю, розташовану за адресою: вул. Артема, 73, у м. Києві, передану до сфери управління Міністерства юстиції згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 року № 1202-р та актом приймання - передачі від 25.06.2010 року.

Актом приймання - передачі, затвердженим міністром юстиції України 05.07.2010 року, об'єкт передачі за адресою вул. Артема, 73 у м. Києві передано на баланс позивачу комісією, утвореною у відповідності до Наказу Міністерства юстиції України № 646/7 "Про утворення комісії по прийманню - передачі будівлі по вул. Артема, 73 у м. Києві".

02.09.2010 року між Фондом державного майна України та Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад укладено додатковий договір № 361 до договору оренди № 110 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.03.2010 року, відповідно до якого орендар та орендодавець погодили у пункті 1.1. слова та цифри "Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України", код ЄДРПОУ 03539024 замінити на слова та цифри державного підприємства "Українська правова інформація", код ЄДРПОУ 35811817, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Окрім того, вказаним додатковим договором пункт 3.5 Договору викладено у наступній редакції: "3.5. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року".

Міністерство юстиції України як орган управління майном, що є предметом Договору,

листом від 11.12.2012 року № 15824-0-26-12/16.1 повідомило Фонд державного майна України про те, що заперечує щодо продовження строку дії вищезазначеного Договору, про що Фонд державного майна України в свою чергу листом від 24.12.2012 року № 10-16-18512 повідомив Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад.

Враховуючи позицію уповноваженого органу управління, Фонд державного майна України листами від 06.02.2013 № 10-16-1526 та від 17.06.2013 № 10-16-15634 направив на адресу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад та Державного підприємства "Українська правова інформація " акти приймання - передачі вищевказаного державного нерухомого майна.

Крім того, Фонд державного майна України листами від 04.11.2013 № 10-16-13926 та від 09.12.2013 № 10-16-15634 звернувся до Державного підприємства "Українська правова інформація" з проханням підписати акти приймання- передачі та прийняти вищезгадане майно.

Водночас, на виконання доручення Віце-прем'єр - міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 03.04.2014 року № 14238/1/1-14 Міністерство юстиції України листом від 05.06.2014 року № 7329- 0-26-14/16.2 повідомило Фонд державного майна України, що погоджує укладення договору оренди з Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад.

Проте, листом від 29.01.2015 року № 15.2-28/6 Міністерство юстиції України відкликало лист від 05.06.2014 року № 7329- 0-26-14/16.2 щодо збереження приміщення (м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тринадцятий поверх) за Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад у зв'язку з виробничою необхідністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приміщення звільнені відповідачем не були, як і не був переданий за актом приймання - передачі об'єкт оренди балансоутримувачу, доказів іншого матеріали справи не містять.

14.02.2014 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 110/14 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (надалі по тексту - Договір № 110/14, за умовами якого замовник доручив надати та зобов'язався оплатити відшкодування витрат за комунальні послуги, а виконавець забезпечує надання комунальних послуг.

Приміщення замовника розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 робочою площею 191,5 кв. м., що знаходиться на тринадцятому поверсі (пункт 1.2. Договору № 110/14).

Пунктом 3.2. договору № 110/14 сторони погодили, що згідно пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України цей договір набуває чинності з 01.01.2014 року та діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом про повернення майна - нежитлових приміщень загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі балансоутримувачу в особі позивача. Предметом позову є вимога позивача, як балансоутримувача нежитлової будівлі, розташованої в м. Києві по вул. Артема, 73 зобов'язати відповідача передати позивачу нежитлові приміщення загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі, шляхом підписання акта приймання - передавання та зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом, тощо.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна виступає, зокрема, відповідно до законодавства орендодавцем державного майна.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну регулюються Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Статтею 1 зазначеного закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном визначений Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України і Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Пунктами 8, 9 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності визначено, що передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, яку створює та призначає її голову орган, уповноважений управляти державним майном, які приймають державне майно.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, передача оформлюється актом приймання - передачі за формою згідно з додатком до Порядку та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання - передачі.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, нежитлова будівля, що розташована в м. Києві по вул. Артема, 73 у відповідності до вищевикладених норм чинного законодавства була передана на баланс позивачу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі договору оренди № 110 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.03.2010 року, з урахування додаткового договору № 361 від 02.09.2010 року, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 58 Цивільного кодексу України та 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором за двох умов: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; і за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї норми визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди визначені статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за приписами якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

Пунктами 10.8, 10.9 Договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, у разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майно покладається на орендаря.

За таких обставин, після спливу строку дії Договору оренди, орендар зобов'язаний був повернути це майно балансоутримавачу - позивачу, цей обов'язок встановлений законодавством та договором оренди. При цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим. Строк же припинення договору, як вже зазначалось, визначено законодавством та умовами договору.

Як встановлено судом, в порушенням умов Договору та чинного законодавства, відповідач не звільнив приміщення, що є предметом Договору та не передав його балансоутримавачу, незважаючи на те, що строк дії Договору оренди закінчився 10.02.2013 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 74 Господарського кодексу України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до пункту 5.1. статуту Державного підприємства "Українська правова інформація" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, учиняючи щодо нього будь - які дії, що не суперечать чинному законодавству та статуту.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно із статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Слід зазначити, що, захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. При цьому, предмет позову кореспондує зі способами захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в даній справі, визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист їх порушеного права.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача в даному випадку права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, що знаходиться в його віданні, а саме: нежитловими приміщеннями загальною площею 191,5 кв. м., що розташовані на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі 73, вулиці Артема в місті Києві.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства "Українська правова інформація" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад (01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 12; ідентифікаційний код 36756993) передати Державному підприємству "Українська правова інформація" (01601, м. Київ, пров. Рильський, 8- А; ідентифікаційний код 35811817) нежитлові приміщення загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі, шляхом підписання акта приймання - передавання.

3. Зобов'язати Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад (01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 12; ідентифікаційний код 36756993) звільнити нежитлові приміщення загальною площею 191,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на тринадцятому поверсі нежитлової будівлі.

4. Стягнути з Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 12; ідентифікаційний код 36756993) на користь Державного підприємства "Українська правова інформація" (01601, м. Київ, пров. Рильський, 8- А; ідентифікаційний код 35811817) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.2015 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Спичак О.М.