Ухвала

від 30.03.2015 по справі 910/7515/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.03.2015Справа № 910/7515/15-г

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів Заготзерно» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» Провжиття запобіжних заходів Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від заявника: Ракіна О.В. - дов. № 6-ОВ від 19.03.2015 р.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси»: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проскурів Заготзерно» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на кукурудзу врожаю 2014 року, клас 3, ДСТУ 4525:2006, у кількості 10 452,013 тонн, що належать ТОВ «Українські ресурси» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52, офіс 38, код ЄДРПОУ 349646 ).

В поданій заяві необхідність вжиття запобіжних заходів заявником обґрунтовується тим, що 09.02.2015 р. між ТОВ «Проскурів Заготзерно» та ТОВ «Українські ресурси» було укладено договір складського зберігання зерна № 444/2015. За умовами зазначеного договору, поклажодавець оплачує послуги зернового складу не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання відповідного акту наданих послуг. Як стверджує заявник, зерновий склад належним чином виконав зобов'язання за договором, що підтверджується подвійним складським свідоцтвом серії АБ № 2094471, та направив на адресу поклажодавця рахунок на оплату та акт наданих послуг. Однак, поклажодавець зобов'язання за договором не виконав, послуги надані зерновим складом не оплатив.

Вважаючи, що таким чином права заявника були порушені, останній просить господарський суд про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на кукурудзу врожаю 2014 року, клас 3, ДСТУ 4525:2006, у кількості 10 452,013 тонн, що належать ТОВ «Українські ресурси» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52, офіс 38, код ЄДРПОУ 34964697) та знаходиться на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів Заготзерно».

Згідно автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів Заготзерно» про вжиття запобіжних заходів передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів Заготзерно» була призначена до розгляду на 30.03.2015 р., про дату, час та місце розгляду заяви заявника та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» було повідомлено телефонограмами та направлено ухвали.

Представник заявника у судовому засіданні 30.03.2015 р. подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подану заяву у повному обсязі.

В судове засідання 30.03.2015 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» не з'явились, про поважні причини нез'явлення суд не повідомили.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 43-4 Господарського процесуального кодексу України, заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.

За таких обставин, неявка в судове засідання представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» не є перешкодою для розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів.

Розглянувши заяву про вжиття запобіжних заходів, дослідивши позовні матеріали в цілому суд дійшов висновку, що вищезазначена заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Згідно зі статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України, запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Статтею 43-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.

Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника.

Як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12) відповідно до пункту 4 частини першої статті 43-3 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43-1 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 43-3 і частини третьої статті 43-4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу. Витребування і оцінка відповідних доказів, а також доказів наявності у заявника права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт або інший відповідний правочин тощо) здійснюється господарським судом за загальними правилами ГПК про докази.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

забезпечення збалансованості інтересів заявника і особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи;

наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК;

імовірності настання обставин, зазначених у статті 43 1 ГПК;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття запобіжних заходів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких запобіжних заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття запобіжних заходів (необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову) не може бути підставою для винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів тим фактом, що поклажодавцем зобов'язання за договором складського зберігання виконані не були, послуги надані зерновим складом не оплачені, що в свою чергу може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу положень ч. 6 ст. 43-4 ГПК України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Судом зазначається, що заявником в поданій заяві не обґрунтовані підстави для вжиття запобіжних заходів з посиланням на відповідні докази та не доведено доцільність та необхідність термінового вжиття запобіжних заходів, також не наведені обставини з якими останній пов'язує порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, підстави викладені заявником в заяві про вжиття запобіжних заходів в розумінні ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України не є належними, оскільки не доводять наявність фактичних обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття запобіжних заходів.

Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, з урахуванням вимог ст.ст. 43-1, 43-4 ГПК України, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 43-1, 43-4, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Проскурів Заготзерно» у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Спичак О.М.