Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/3396/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 30 березня 2015 року                    11:02                                №826/3396/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 16.02.2015 №0001032205, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0001032205. Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 06.02.2015 №123/26-54-22-05-10/32962186, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0001032205. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 06.02.2015 №123/26-54-22-05-10/32962186 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0001032205 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцію в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з публічним акціонерним товариством «Київський вітамінний завод», товариством з обмеженою відповідальністю СП «Вікторія ВТ», товариством з обмеженою відповідальністю ВКП «Еско», приватним акціонерним товариством «Дніпро Мотор Інвест», товариством з обмеженою відповідальністю СП «Атем - Франк», товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Пі Ем», товариством з обмеженою відповідальністю АТ «Альцест», приватним сільськогосподарським підприємством «Діамант», приватним акціонерним товариством «Інтеграл - Банк», товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет - Ком», приватним акціонерним товариством «Жежелівський кар'єр», товариством з обмеженою відповідальністю «Сингента», товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс - Сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Київградосервіс» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку додану вартість у розмірі 89 226,00 грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 06.02.2015 №123/26-54-22-05-10/32962186 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0001032205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111  533,00 грн. у тому числі: 89 226,00 – основний платіж, 22 307,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної  служби у місті Києві від 06.02.2015 №123/26-54-22-05-10/32962186 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман». З матеріалів справи вбачається, що господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» відбувалися на підставі рахунків-фактур від 30.12.2013 №236, від 21.01.2014 №004, від 21.08.2014 №0021, від 29.08.2014 №1267. На підтвердження виконання рахунків-фактур, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: рахунків-фактур від 30.12.2013 №236, від 21.01.2014 №004, від 21.08.2014 №0021, від 29.08.2014 №1267; видаткових та податкових накладних за відповідні періоди; довіреностей на отримання матеріальних цінностей; докази подальшої реалізації відповідної продукції із отриманням певного прибутку. У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної  служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» вказано на акти: -          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 19.09.2014 №2864/10-02-22-09/38925054 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства  з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Леван-Трейд» та покупцями за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року»; -          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 26.09.2014 №2962/10-02-22-09/38925054/97 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства  з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2013 по 30.04.2014»; -          державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.09.2014 №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.08.2014». Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави. Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів). Проте з акту Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 19.09.2014 №2864/10-02-22-09/38925054 вбачається, що товариство  з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» декларувало свої грошові зобов'язання із податку на додану вартість, у тому числі по взаємовідносинам із позивачем. Також, з акту державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної  служби у місті Києві від 06.02.2015 №123/26-54-22-05-10/32962186 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман» звітувало перед органом державної податкової служби. Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-холдінг ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» свідчить, що: -          контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача; -          всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; -          під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; -          доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» та його контрагентами, не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариством з обмеженою відповідальністю «Геко-Центр» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0001032205, підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів  у місті Києві від 16.02.2015 №0001032205. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                       Літвінова А.В.                 Повний текст постанови складено 31.03.2015