Рішення

від 26.03.2015 по справі 914/558/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 р. Справа№ 914/558/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММ", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Містобудівельне управління № 1", м. Стрий Львівської області

про: стягнення 40 630,13 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Шайдич Т.В. - представник (довіреність від 18.02.15р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 26.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ІММ" (м.Львів) до Приватного підприємства "Містобудівельне управління № 1" (м.Стрий, Львівська область) про стягнення 40 630,13 грн.

Ухвалою суду від 23.02.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 12.03.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання позивач участь повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 року виконав частково, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Розгляд справи відкладено на 26.03.2015 року.

В судове засідання 26.03.2015р. позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, позов не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІММ" (продавцем згідно договору, позивачем у справі) та Приватним підприємством "Містобудівельне управління № 1" (покупцем згідно договору, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) будматеріалів № ДГ-0000020, відповідно до п.1 якого продавець зобов'язується продати (передати, поставити) покупцю будівельні матеріали за вибором покупця, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти оплачені матеріали згідно рахунків та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару визначається сторонами в рахунках та накладних на момент оплати і передачі товару.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару згідно видаткових накладних № 1343 від 27.05.2014 року на суму 42780,14 грн. та № 1664 від 20.06.2014 року на суму 4049,99 грн.

У п. 2.1 договору сторони визначили, що товар оплачується по узгодженій ціні згідно рахунків та накладних.

Крім цього, позивач звернувся до суду про стягнення із відповідача 6300,00 грн. вартості неоплачених послуг, наданих відповідачу на підставі усного договору, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 на суму 6300,00 грн.

Загальна вартість отриманого відповідачем товару та наданих послуг складає 57930,13 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату наданих йому послуг по Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 на суму 1200,00 грн. та № ОУ-0000019 на суму 3600,00 грн. та вартості отриманого товару на суму 12 500,00 грн.

Факт часткової оплати позивач підтвердив виписками з особового рахунку.

З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача із вимогою оплати боргу № 106 від 10.12.2014 року, направленою останньому двічі, що підтверджено копіями повідомлень про вручення поштового відправлення від 15.12.2014 року та від 30.01.2015 року.

Зважаючи на відсутність оплати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 40630,13 грн. боргу, з яких 6300,00 грн. складає вартість наданих відповідачу послуг згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 та 34330,13 грн. вартості отриманого товару, згідно накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так, судом встановлено, що 27.05.2014 року сторони уклали договір купівлі-продажу (поставки) № ДГ-0000020, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу будівельні матеріали, а відповідач частково оплатив отриманий товар, заборгувавши позивачу 34330,13 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як визначено п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Крім того, як встановлено судом, сторони уклали усну угоду, на виконання якої позивачем надавались послуги відповідачу, що підтверджено відповідними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 на суму 1200,00 грн.; № ОУ-0000020 на суму 6300,00 грн.; № ОУ-0000019 на суму 3600,00 грн.

Факт наявності вказаних зобов'язань між сторонами відповідач визнав, оплативши акти № ОУ-0000014 на суму 1200,00 грн. та № ОУ-0000019 на суму 3600,00 грн.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 193 ч. 7 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором. Вартість неоплачених відповідачем послуг складає 6300,00 грн. згідно акту № ОУ-0000020.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Містобудівельне управління № 1" (82404, Львівська область, м. Стрий. вул. Грабовецька, 5Б, ідентифікаційний код 37000121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММ" (79032, м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, 7Б, ідентифікаційний код 20836315) 40630,13 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.03.2015 р.

Суддя Король М.Р.