Рішення

від 24.03.2015 по справі 918/66/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р. Справа № 918/66/15

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Торгово-Виробничої фірми "Західтехнобуд" до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 333 в м. Рівне про зобов'язання перерахувати кошти

За участю:

Від позивача: Логощук І. А. (дов. б/н від 20.01.2015 р.);

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торгово-Виробничої фірми "Західтехнобуд" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 333 (далі - Відповідач) про зобов'язання перерахувати кошти з рахунків позивача в сумі 219 040, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 29 січня 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/66/15 розгляд якої призначено на 10.02.15 р.

10 лютого 2015 року від Управління Національного банку України в Рівненській області надійшли витребувані ухвалою письмові пояснення.

Ухвалами від 10 лютого, 4 березня 2015 року розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 24 березня 2015 року Позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судові засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24 березня 2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2013 року між Позивачем (Банком) та Відповідачем (Клієнтом), було укладено Договір банківського рахунку №122534/1 (у національній валюті), (далі-Договір-1, а.с. 10-15).

Відповідно до п.1.1. Договору-1 Банк відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній валюті та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України №492 від 12 листопада 2003 року, відкрив Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26008122534001 (далі-Рахунок 1), та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій за Рахунком у межах, встановлених операційним часом Банку.

За змістом п. 2.2.1. Договору-1 Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпоряджатися Рахунком, можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору-1 Клієнт має право надавати Банку розпорядження щодо використання грошових коштів на Рахунку, отримувати виписки по Рахунку та іншу кореспонденцію по здійсненим Клієнтом операціям у Банку.

Згідно з п. 2.2.6. Договору Клієнт має право вимагати від Банка своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених Договором.

Відповідно до п. 2.2.7. Договору-1 Клієнт має право давати доручення на списання коштів зі свого Рахунку, використовуючи наступні види платіжних інструментів:

- платіжне доручення;

- акредитив.

За змістом п. п. 2.2.3, 2.3.2, 2.3.6., 2.3.7. Договору-1 Банк зобов'язався належним чином виконувати умови цього Договору, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ, зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства, виконувати доручення щодо списання коштів з рахунку клієнта.

5 червня 2013 року між Позивачем (Банком) та Відповідачем (Вкладником), було укладено Договір банківського вкладу №ЮД-122534 "Зручний", (далі-Договір-2, а.с. 17-21).

Відповідно до п. 1.1 Договору-2 Позивач передав у користування Відповідача вільні грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн. шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку на вкладний рахунок №26007122534002 (далі - Рахунок 2), відкритий у відділенні №333 АТ «ІМЕКСБАНК» м. Рівне, МФО 328384, Код ЄДРПОУ 36771063.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору-2 Банк зобов'язався повернути суму депозиту та нараховані відсотки на поточний рахунок Вкладника.

Пунктом 2.2. Договору-2 передбачено, зокрема, що поточним рахунком вкладника є рахунок № 2600812253401 (Рахунок 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2014 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою (за вих. №10/00, а.с. 23) в якій Позивач просив припинити дію Договору 2, а залишок коштів в сумі 10 000, 00 грн. перерахувати на поточний рахунок.

Однак, дій по перерахуванню суми депозиту на поточний рахунок Вкладника Банком здійснено не було.

Листом (вих. № 08/56 від 10.12.2014 року, а.с. 24) Позивач звернувся до Відділення №333 АТ «ІМЕКСБАНК» з проханням повідомити причини припинення проведення розрахункових операцій на поточному рахунку, відмову отримувати та проводити платіжні доручення, а також про причини встановлення лімітів на видачу готівки по картках зарплатного проекту.

На даний лист було отримано відповідь (вих.№718 від 12.12.2014 року, а.с. 25) в якому вказано, що ПАТ «ІМЕКСБАНК» не може проводити розрахункові та інші операції з технічних причин, скільки залишок коштів на рахунку заблокований до січня 2015 року .

Крім того, судом встановлено, що 11 грудня 2014 року Позивачем було подано до банку заяву про закриття поточного рахунку №26008122534001 (Рахунок 1) та переведення залишку коштів на інший рахунок в іншому банку (№26008122534001 відкритий у ПуАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175) (а.с. 26). Вказана заява була отримана Відповідачем 11 грудня 2014 року, про що свідчить відмітка банку на заяві.

Однак, на момент винесення рішення у справі Банк зазначений рахунок не закрив, залишок коштів на інший рахунок не перевів.

Залишок коштів на рахунку №26008122534001 становить 209 040, 41 грн., у підтвердження чого позивачем подано суду банківську виписку станом на грудень 2014 року (а.с. 27).

Як вбачається з матеріалів справи, залишок коштів за Договором-2 по рахунку Позивача №26007122534002 (вклад) становить 10 000, 00 грн .(а. с. 28-29).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідн із ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, встановлених у ст. 1074 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

За приписами п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Судом встановлено, що за Договором-1 (банківського рахунку) Позивач у справі не вважається кредитором в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки вимога щодо перерахування коштів за Договіром 1 стосуєься зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором чи інше, а сам Договір є Договором банківського рахунку, на який в силу п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються обмеження визначені п. 1 ч. 5 ст. 36 вказаного вище Закону, і п. 1 статті 36 Закону не містить обмежень на здійснення банком розрахунково-касових операцій.

Як встановлено судом, Тимчасова адміністрація була введена в ПАТ «ІМЕКСБАНК» 27 січня 2015 року, тобто після того як Позивачем було надано платіжні доручення для виконання (04.12. 2014 року та заяву від 11.12.2014 року про закриття поточного рахунку та про переведення залишку коштів на інший розрахунковий рахунок).

Згідно із п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

З наведеного вбачається, що на момент надання Позивачем платіжних доручень та заяви про закриття поточного рахунку та про переведення залишку коштів на інший розрахунковий рахунок в іншому банку були відсутні підстави для невиконання розпоряджень Позивача як клієнта та обмеження його прав щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та те, що матеріалами справи підтверджується наявність на банківському рахунку позивача грошових коштів достатніх для виконання розпоряджень про списання станом на момент їх подання (виписка по банківському рахунку позивача), Відповідачем не доведено неможливість виконання розпоряджень Позивача про перерахування грошових коштів на момент їх подання Відповідачу, як і на момент подання заяви про закриття рахунку з вимогою перерахувати кошти на інший рахунок в іншому банку, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги Позивача про перехування залишку коштів з рахунку №26008122534001 (Рахунок 1) в сумі 209 040 грн. відкритого у ПАТ «ІМЕКСБАНК» Відділення №333, в м. Рівне на рахунок №26009000110332 Приватного підприємства «Торгово-виробнича фірма «Західтехнобуд»» відкритий у ПуАТ «ФІДОБАНК.

Стосовно вимоги Позивача перерахувати кошти в сумі 10 000, 00 грн. з рахунку №26007122534002 (Рахунок 2, вклад), відкритого у відділенні №333 АТ «ІМЕКСБАНК» м. Рівне на основний поточний рахунок №26008122534001 відкритий у відділенні №333 АТ «ІМЕКСБАНК» м. Рівне суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Оскільки, відповідно п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а за умовами укладеного Договору-2 Позивач є кредитором банку у правовідносинах, що виникли за Договором банківського вкладу, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в обґрунтування своїх заперечень, а також доказів закриття рахунку (вклад) до введення у банку тимчасової адміністарації чи перерахування коштів з Рахунку 1 Відповідачем суду подано не було.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення Позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно приписів Закону України "Про судовий збір" якщо в одній позовній заяві об'єднано вимоги немайнового та майнового характеру, судовий збір підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів як майнового, так і немайнового характеру.

Оскільки позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір" судові витрати в розмірі 1 218, 00 грн. (за вимогу про зобов'язання перерахувати кошти за договором банківського рахунку) підлягають стягненню з відповідача в дохід державного бюджету, а 1 218 грн.(за вимогу про зобов'язання перерахувати кошти з рахунку за договором банківського вкладу) у зв'язку із відмовою в позові в цій частині покладаються на позивача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 333 в м. Рівне (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4а/6а, код 20971504) перерахувати з рахунку №26008122534001 на рахунок №26009000110332 Приватного підприємства «Торгово-виробнича фірма «Західтехнобуд»» (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 92А, код 36771063) відкритий у ПуАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175 кошти в сумі 209 040 грн. (двісті дев'ять тисяч сорок) грн. 41 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 333 в м. Рівне (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4а/6а, код 20971504) в дохід державного бюджету України 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

4. В решті вимог в позові відмовити.

5. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 31.03.2015 року.

Суддя Гудзенко Я.О.